Постанова 4810 № 408/1740/19-ц

Справа № 408/1740/19-ц Провадження № 22-ц/810/862/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Лозко Ю.П. (суддя-доповідач) суддів Кострицького В.В., Стахової Н.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 08 вересня 2020 року, ухваленого Біловодським районним судом у складі: судді Соболєва Є.О. в приміщенні того ж суду у справі про стягнення заборгованості учасники справи: позивач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» відповідач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 встановив: У березні 2019 року позивач звернувся із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який мотивував тим, що 09 липня 2008 року між публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Ф-842, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати відповідачу споживчий кредит, а відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором. Відповідно умов Кредитного договору сума кредиту 36000,00 грн (п. 1.1.), процентна ставка за користування кредитом 20,0 % річних (п. 1.1), за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 21,0 % річних (п. 1.1.10.), строк повернення кредитних коштів до 08 липня 2018 року (п. 1.1), повернення кредиту здійснюється щомісячно з 1-го по 10-е число кожного місяців в розмірі не менше 300,00 грн, останній платіж у сумі 300,00 грн не пізніше 08 липня 2018 року. В якості забезпечення зобов`язань за Кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № Ф-842/П від 09 липня 2008 року, за умовами пункту 1.2. якого ОСОБА_2 зобов`язалась в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання у повному обсязі Позичальником зобов`язань по Кредитному договору. Банк виконав свої договірні зобов`язання за Кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте останній не виконав належним чином зобов`язання за Кредитним договором та не повернув кредитні кошти у визначений Кредитним договором строк. Станом на 08 лютого 2019 року заборгованість за кредитним договором складає 16810,63 грн, з яких: нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.07.2014 року по 30.04.2015 року 2410,66 грн, заборгованість за кредитом 14399,97 грн, які позивач з посиланням на застосування до виниклих спірних правовідносин вимог ст. 526, 553, 554, 611, 612, 623, 625, 1052, 1054 ЦК України просив стягнути на свою користь з відповідачів солідарно, а також стягнути судові витрати. Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 08 вересня 2020 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №Ф-842 від 09 липня 2008 року у загальній сумі 16810,63 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат. В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» вважає оскаржуване рішення в частині відмови позивачу у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове, яким вимоги банку задовольнити. Доводами апеляційної скарги є те, що оскільки виконання зобов`язання погоджено сторонами щомісячно, тому до кожного такого окремого зобов`язання підлягає застосуванню строк позовної давності, що судом помилково не взято до уваги та неправильно застосовано норми матеріального права; закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, які залишилися невиконаними; оскільки зобов`язання позичальника за кредитним договором не виконано, то станом на момент звернення до суду із позовом, зобов`язання поручителя за Договором поруки з урахуванням умов пунктів 5.1. та 5.2. Договору поруки продовжують існувати. Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до положень кредитного договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору тягне за собою припинення зобов`язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов`язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов`язань, що лишилися невиконаними на момент закінчення строку дії договору. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 16810,63 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 * 100 = 192100 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Предметом апеляційного розгляду справи є рішення суду в частині відмови публічному акціонерному товариству акціонерний банк «Укргазбанк» у задоволенні позовних вимоги до ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає. З матеріалів справи вбачається, що між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Ф-842 від 09 липня 2008 року, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати ОСОБА_1 споживчий кредит, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором. Відповідно до п. 1.1., 1.5. Кредитного договору позивач надав ОСОБА_1 споживчий кредит у сумі 36000,00 грн. Згідно п. 1.1 Кредитного договору кредит надано з 09 липня 2008 року по 08 липня 2018 року. Відповідно до п. 1.1., 1.1.10. Кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами за весь строк фактичного користування кредитом: за користування кредитними коштами у межах строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 20,0 % річних; за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 21,0 % річних. Пунктом 3.3.3. кредитного договору № Ф-842 від 09 липня 2008 року встановлено, що повернення кредиту повинно відбуватись щомісячно з 1-ого (першого) по 10-е число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/120 від суми кредиту, що становить 300,00 грн, а останній платіж сплачується у сумі 300,00 грн не пізніше 08 липня 2018 року. Згідно п. п.7.3.,7.4. Кредитного договору цей договір набирає законної сили з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У зв`язку з невиконанням з боку позичальника своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами станом на 08 лютого 2019 року заборгованість за кредитним договором складає 16810,63 грн, з яких: нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.07.2014 року по 30.04.2015 року 2410,66 грн, заборгованість за кредитом 14399,97 грн. На підтвердження забезпечення виконання вказаного зобов`язання позивачем надано договір поруки, укладений між банком як позичальником та ОСОБА_2 як поручителем та ОСОБА_1 як позичальником №Ф-842/П від 09 липня 2008 року, за умовами пункту 1.2. якого поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору. Пунктами 5.1., 5.2. договору поруки сторонами погоджено припинення поруки припиненням забезпеченого нею зобов`язання позичальника за кредитним договором, а також якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 554 ЦК України передбачено що, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. За змістом частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Порука це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що з позовом банк звернувся до суду 01 березня 2019 року. За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що з вимогою до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач звернувся до суду після спливу вказаного у п. 5.2. договору поруки строку дії поруки (шість місяців), оскільки за правилами частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука щодо вказаних щомісячних платежів припинилась, оскільки умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу частинами (щомісячними платежами). Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджується з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Переглядаючи рішення суду в оскаржуваній частині за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зауважує наступне. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійної відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договору строку кредитування право кредитодавця вважаться порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу (зокрема Постанова ВС від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12). Оскільки виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 погоджено сторонами щомісячними платежами, що належно не виконується з липня 2014 року, а до суду Банк із даним позовом звернувся 01 березня 2019 року, то задоволенню підлягають позовні вимоги за шість місяців, що передували такому зверненню. Судом вірно визначено суму тіла кредиту з огляду на те, що умовами кредитного договору не передбачено безумовне право та обов`язок Банку дострокового повернення частини позики, що залишилася до сплати, відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, натомість Банк скористався своїм правом дострокової вимоги на власний розсуд та звернувся до суду з позовом про стягнення теперішньої заборгованості. Судом вірно встановлено, що сторони у договорі поруки встановили строк дії поруки шість місяців від дня настання строку виконання зобов`язання. Посилання скаржника на те, що оскільки зобов`язання позичальника за кредитним договором не виконано, то станом на момент звернення до суду із позовом, зобов`язання поручителя за Договором поруки з урахуванням умов пунктів 5.1. та 5.2. Договору поруки продовжують існувати, і відповідно до положень кредитного договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин, то вони не ґрунтуються на вимогах закону та умовах договору, оскільки умови договору поруки про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом строку, встановленого договором поруки не пред`явить вимоги до поручителя. Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору зміна строку кредитування, у випадку прострочення виконання боржником своїх зобов`язань, залежить від волевиявлення однієї зі сторін, тобто є не безумовною, та надає банку право звернутися до боржника з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України, яким він скористався на власний розсуд. Інших доводів апеляційна скарга не містить. У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення. Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 08 вересня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: В.В. Кострицький Н.В. Стахова