Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/30965/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/30965/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В. В. за участю секретаря Масловської К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року про відмову в забезпеченні доказів у справі №640/30965/20 (розглянуто у відкритому судовому засіданні) за заявою ОСОБА_1 до відповідача Національного банк України про забезпечення доказів, В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - Заявник) із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви. В якій заявник просив витребувати від Національного банк України повного тексту постанови Правління Національного банк України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Денемарк" до категорії неплатоспроможних" від 25 вересня 2014 року №600. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є вкладником Публічного акціонерного товариства "Банк "Денемарк", щодо якого постановою Правління Національного банку України віл 30 січня 2015 року відкликано ліцензію та розпочато процедуру ліквідації. В подальшому, 22 січня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства "Банк "Денемарк", проте вимоги ОСОБА_1 , які віднесено до четвертої черги кредиторів, не були задоволені. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів - відмовлено. Приймаючи ухвалу про відмову в забезпеченні доказів суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у статті 115 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідачем надано позивачу витяг з постанови Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Денемарк» до категорії неплатоспроможних» від 25 вересня 2014 року №600. Позивач (надалі - апелянт), Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволені заяви про забезпечення доказів, подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано не надання Національним банком України повного тексту Постанови від 25 вересня 2014 року №600, оскільки дана постанова безпосередньо стосується позивача, як вкладника ПАТ «Банк «Демарк», якого віднесено до категорії неплатоспроможного. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасуванням, з прийняттям нового про задоволення заяви про забезпечення доказів. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Підстави та порядок забезпечення доказів визначені статтею 114 КАС України. Відповідно до частин першої та другої згаданої норми суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Згідно із частиною першою статті 115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів. Аналізуючи наведені положення КАС України у зіставленні з вимогами позивачка, колегія суддів вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №9901/845/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Отже, колегія суддів зазначає, що заявник повинен довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або ускладненою. Суд не може здійснити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб`єкта доказування. Заявник зазначає, що неплатоспроможність Публічного акціонерного товариства "Банк "Денемарк" викликана у зв`язку з протиправною бездіяльністю Національного банку України. Зі змісту постанови від 25 вересня 2014 року №600 можливо встановити та підтвердити причини віднесення названого банку до категорії неплатоспроможних, відсутність протягом тривалого часу своєчасного та належного банківського нагляду та відсутність своєчасних та адекватних заходів впливу з боку Національного банку України, наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю Національного банку України та неплатоспроможністю Публічного акціонерного товариства "Банк "Денемарк". Дослідивши заяву заявника про забезпечення доказів, колегія суддів вважає, що вона не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази, про забезпечення яких порушує питання позивач, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 114 КАС України. З огляду на те, що під час розгляду заяви заявника не встановлено такої умови для забезпечення доказів, як ризик втрати відповідних документів, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення доказів шляхом зобов`язання Національного банк України надати повного тексту постанови Правління Національного банк України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Денемарк" до категорії неплатоспроможних" від 25 вересня 2014 року №600. Колегія суддів звертає увагу, що заявлені позивачем вимоги по суті є клопотанням про витребування доказів, а отже, під час розгляду справи суд не позбавлений права витребувати у сторони докази, в разі необхідності. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Отже, а ні в суді першої інстанції, а ні в ході апеляційного розгляду справи, заявницею не доведено наявність обґрунтованих обставин, які свідчать про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, що свідчить про відсутність підстав для забезпечення доказів. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року по справі № 9901/608/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заява про забезпечення доказів та апеляційна скарга за своїм змістом є ідентичними, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення доказів. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 235, 242-244, 250, 254, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року про відмову в забезпеченні доказів - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та подальшому оскарженню не підлягає. Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення. Головуючий суддя: Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк Повний текст постанови складено 09 березня 2021 року.