Постанова 4855 № 826/18073/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/18073/16 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В. за участю секретаря Масловської К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі №826/18073/16 (розглянуто у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, Головного сервісного центру МВС України, Міністерства внутрішніх справ України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у м. Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві (надалі- відповідач 1, Регіональний центр), Головного сервісного центру МВС України (надалі - відповідач 2, Головний центр), Міністерства внутрішніх справ України (надалі - відповідач 3, МВС України), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у м. Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях (надалі - третя особа, Міжрегіональне управління), в якому просив суд з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог: - визнати протиправними та незаконними дії конкурсної комісії регіонального сервісного центру МВС в м. Києві по складанню списку № 2 до протоколу № 9 засідання конкурсної комісії на зайняття посад державних службовців в регіональному сервісному центрі МВС в м. Києві. - визнати протиправною бездіяльність регіонального сервісного центру МВС в м. Києві в частині не повідомлення ОСОБА_1 про результати конкурсу протягом п`яти календарних днів з дня їх оприлюднення, розгляду його звернення та не направлення витягу з протоколу Конкурсної комісії за його заявою. - визнати протиправною та незаконною бездіяльність керівництва регіонального сервісного центру МВС в м. Києві в частині не призначення на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру №8046 переможця конкурсу ОСОБА_1 . - зобов`язати регіональний сервісний центр МВС в м. Києві призначити на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру № 8046 або на рівнозначну посаду, переможця конкурсу ОСОБА_1 з 10 серпня 2016 року. - зобов`язати регіональний сервісний центр МВС в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу. - визнати протиправною бездіяльність Головного сервісного центру МВС України по розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві щодо призначення його на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру № 8046, як переможця конкурсу, та ненадання вичерпної відповіді на його звернення. - визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в частині не повідомлення ОСОБА_1 про пересилання його скарги за належністю до Головного сервісного центру МВС України. - стягнути з Міністерства внутрішніх справ України за рахунок бюджетних асигнувань даного суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 9700,00 грн., як компенсацію витрат на правову допомогу. - стягнути з Міністерства внутрішніх справ України за рахунок бюджетних асигнувань даного суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 15 000 грн., в якості відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскільки відповідачами допущено ряд грубих порушень законодавства України про проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що призвело до не призначення Позивача на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру як переможця конкурсу, то адміністративний позов підлягає задоволенню у заявлений Позивачем спосіб у повному обсязі для належного відновлення його порушених права та законних інтересів. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії конкурсної комісії регіонального сервісного центру МВС в м. Києві по складанню списку № 2 до протоколу № 9 засідання конкурсної комісії на зайняття посад державних службовців в регіональному сервісному центрі МВС в м. Києві. Визнано протиправною бездіяльність регіонального сервісного центру МВС в м. Києві в частині не повідомлення ОСОБА_1 про результати конкурсу протягом п`яти календарних днів з дня їх оприлюднення, розгляду його звернення та не направлення витягу з протоколу Конкурсної комісії за його заявою. Визнано протиправною бездіяльність керівництва регіонального сервісного центру МВС в м. Києві в частині не призначення на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру №8046 переможця конкурсу - ОСОБА_1 . В іншій частині - відмовлено повністю. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1742,40 грн (одна тисяча сімсот сорок дві грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та вирішити питання про відшкодування судових витрат. Так, в своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач має право на працю, а отже судом першої інстанції не відновлено порушені права позивача. Представник позивача та позивач в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити у повному обсязі. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції, в частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог, а в іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у письмовому відзив та зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства. В судовому засіданні представник відповідача 3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у письмовому відзив та зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства. Відповідач 2 та третя особа, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомленні про розгляд справи. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач у 2016 році приймав участь у конкурсі на заміщення вакантних посад державних службовців категорії "Б" та "В" у Регіональному сервісному центрі, оголошеному наказом Регіонального сервісного центру від 31.05.2016 № 31 (том 1, а.с. 234-236). Відповідно до наявного в матеріалах справи списку переможців та других за результатами конкурсу на зайняття посад державних службовців в Регіональному сервісному центрі (том 1, а.с. 15-17) ОСОБА_1 значиться за номером 131, як кандидат на посаду провідного спеціаліста-адміністратора, який набрав загальну кількість балів - 2,5. Згідно з пунктом 2 протоколу № 9 засідання конкурсної комісії на зайняття посад державних службовців в Регіональному сервісному центрі від 12.07.2016 (оголошення результатів та оприлюднення), після проходження всіх етапів конкурсу було складено рейтинговий список кандидатів, відповідно якого було сформовано остаточний список переможців та других за результатами конкурсу кандидатів, який в подальшому було опубліковано на сайтах Національного агентства з питань державної служби та Регіонального сервісного центру (том 1, а.с.20). Згідно з пунктом 3 протоколу № 9 засідання конкурсної комісії на зайняття посад державних службовців в Регіональному сервісному центрі від 12.07.2016 (рекомендація щодо подальшого призначення), відповідно до списку № 1 переможців конкурсу, який додається до протоколу, рекомендувати головному спеціалісту Головного сервісного центру МВС - в.о. директора Регіонального сервісного центру Смольянінову Ю.С. подальше призначення конкурсантів з випробувальним терміном до 6-ти місяців. Відповідно до списку № 2 конкурсантів за результатами проведення співбесіди на відповідність досвіду, досягнень, компетенцій, особистих якостей вимогам до професійної компетентності кандидата та до відповідних посадових обов`язків не рекомендує призначення у зв`язку з невідповідністю зазначеним вимогам. Так у списку № 2 конкурсантів на зайняття посад державних службовців в Регіональному сервісному центрі, які не рекомендуються до призначення, зокрема до ТСЦ 8046 під номером 6 значиться позивач. У той же час, у вказаному протоколі під підписом адміністратора комісії міститься запис "не погоджуюся з пунктом 3 абзац 2-й" (том 1, а.с. 20). Позивач 28.07.2016 року звернувся до конкурсної комісії Регіонального сервісного центру з заявою про надання йому витягу з протоколу про його оцінювання згідно з Законом України "Про державну службу" та проханням ознайомити його з протоколом конкурсної комісії (том 1, а.с. 22), яку зареєстровано Регіональним сервісним центром 28.07.2016 за вх.№ Р-861 та проставлено штамп "ДО СПРАВИ". Відповідно до доповідної записки завідувача сектору моніторингу та контролю за діяльністю сервісних центрів Регіонального сервісного центру на ім`я в.о. директора Регіонального сервісного центру Смольянінову Ю.С. від 26.08.2016, в період з моменту надходження на виконання ОСОБА_1 з метою ознайомлення з протоколом та отримання витягу особисто до Регіонального сервісного центру в робочі часи та дні прийому не звертався. Інформація про графік роботи та години прийому Регіонального сервісного центру та його структурних підрозділів розміщенні в загальнодоступному місці та доведені до громадян за допомогою мережі "Інтернет". У зв`язку з викладеним та закінченням строку відведеного на виконання - доцільно списати звернення "до справи" (том 1, а.с. 23). Згідно з листом Регіонального сервісного центру від 10.10.2016 вих. № 31/26-Р-1050 "Про розгляд звернення", за результатом опрацювання звернення ОСОБА_1 на урядову гарячу лінію від 19.09.2016 № РО-5767629 щодо працевлаштування в ТСЦ МВС № 8046 Регіонального сервісного центру, останньому повідомлено, що його заяву від 28.07.2016 за вх. № Р-861 розглянуто та надано відповідь листом від 26.08.2016 № 31/26-Р-861. Також зазначено, що проведеною перевіркою встановлено, що надані позивачем документи для участі у конкурсі містили невідповідності чинному законодавству про державну службу, зокрема відсутність в особовій справі заяви про призначення на посаду та трудової книжки, що унеможливило прийняття наказу про призначення на посаду у встановлений 30-денний термін з дня оголошення результатів конкурсу. Одночасно позивачу роз`яснено порядок оскарження рішення конкурсної комісії та вказано на недотримання ним відповідних норм законодавства, пропущення строку звернення зі скаргою і не спрямування копії скарги до відповідної конкурсної комісії (том 1, а.с. 24-25). Позивачем 05.09.2016 до Національного агентства України з питань державної служби подавалась заява (том 1, а.с. 26-27, а.с. 237-238), в якій зазначено зокрема, що 27.07.2016 його та інших переможців конкурсу було запрошено до відділу кадрів Регіонального сервісного центру для подачі заяви та пакету документів на зайняття посади відповідно до результатів конкурсу. Під час оформлення документів, його та ще декілька осіб із числа переможців викликали до окремого приміщення на бесіду із особою, яка є членом конкурсної комісії Хенкіним Є.Ю. , а також в.о. директора Регіонального сервісного центру Смольяніновим Ю.С., які повідомили, що було виявлено помилку і насправді, зокрема позивач не пройшов конкурс на зайняття вакантних посад, у зв`язку з чим останній і подав заяву від 28.07.2016 про отримання копії протоколу конкурсної комісії. Разом з цим позивач зазначив, що 29.07.2016 написав заяву із додатком всіх необхідних документів на зайняття посади відповідно до результатів конкурсу і подав їх до відділу кадрів Регіонального сервісного центру. Проте, станом на 05.09.2016 його на посаду так призначено не було, у зв`язку з чим позивач просив Нацагентство в межах компетенції розглянути його звернення та здійснити перевірку викладених фактів та вжити заходів щодо винних осіб, а також надати йому витяг з протоколу конкурсної комісії Регіонального сервісного центру та інших документів, які стосуються даного факту з метою відновлення його порушених прав. Аналогічна заява (ідентичного змісту) 04.10.2016 подавалась позивачем і до Міністра внутрішніх справ України (зареєстровано за вх. № Р-1707 від 04.10.2016) (том 1, а.с. 39-40, а.с. 126-127), яка була розглянута Головним сервісним центром МВС України та позивачу надано відповідь від 03.11.2016 № 31/Р-1559 в якій вказано, що відповідно до вимог чинного законодавства прийняття рішення щодо призначення на посаду державної служби за результатами проведеного конкурсу на зайняття посад державної служби перебуває виключно в компетенції керівника державного органу, в якому проводиться відповідний конкурс. Також зазначеним листом позивачу було повідомлено, що за результатами попередніх звернень аналогічного змісту керівництвом регіонального сервісного центру МВС України позивачу надавались відповіді листами від 26.08.2016 № 31/26-Р-861, від 10.10.2016 за № 31/26-Р-1050. Окрім того, позивача проінформовано, що відповідно до наказу МВС України від 19.10.2016 № 1097 посада державної служби, на яку претендував позивач, скорочено (том 1, а.с. 239-241). При цьому, згідно з поясненнями представника МВС України, заява позивача була зареєстрована в Управлінні документального забезпечення МВС України за № Р-1707 від 04.10.2016 та відповідно до резолюції Міністра внутрішніх справ начальнику Головного сервісного центру МВС Криклію В.А. було доручено організувати перевірку звернення позивача та поінформувати його про результати, що і було виконано (надано відповідь від 03.11.2016 № 31/Р-1559). За дорученням Національного агентства України з питань державної служби від 09.09.2016 № 6093/20-16 Міжрегіональним управлінням в межах повноважень було розглянуто заяву Позивача та проведено перевірку викладених ним фактів, за результатами чого надано відповідь від 07.10.2016 № Р-112/775-16 (том 1, а.с. 28-30), в якій зазначено, що проаналізувавши матеріали конкурсної комісії Регіонального сервісного центру, робочою групою виявлено ряд порушень Закону України "Про державну службу" (далі також - Закон) та Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украйни від 25.03.2016 № 246 (далі також - Порядок № 246) при проведенні конкурсу на заміщення вакантних посад державної служби та призначенні на посади переможців конкурсу. Так, встановлено порушення вимог частини четвертої статті 28 Закону, оскільки переможців та других за результатом конкурсу письмово не повідомляли у встановлений законодавством термін. Також, робочою групою встановлено порушення частини третьої статті 31 Закону, в частині не неприйняття в.о. директора Регіонального сервісного центру Смольяніновим Ю.С. рішення щодо призначення Позивача на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру № 8046. Окрім того, Позивачу було повідомлено, що за результатами перевірки складено довідку про результати позапланової перевірки інформації (том 1, а.с. 31-38), викладеної у зверненні Позивача, в якій зазначено рекомендація керівнику державної служби Регіонального сервісного центру вжити заходів щодо усунення порушення, передбаченого статтею 31 Закону та прийняти рішення щодо призначення переможця конкурсу на заміщення вакантної посади провідного спеціаліста-адміністратора ТСЦ № 8046 ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку. У довідці про результати позапланової перевірки (том 1, а.с. 31-38) зафіксовано, що листом Регіонального сервісного центру від 13.07.2016 № 31/26-374 на адресу Нацагентства була надіслана інформація про переможців та других за результатами конкурсу (інформація доступна на офіційному веб-сайті Нацдержслужби). Як вбачається із розміщеного на офіційному веб-сайті Нацдержслужби списку переможців та других за результатами конкурсу на зайняття посад державних службовців в Регіональному сервісному центрі - ОСОБА_1 , порядковий номер у списку 131, визнано переможцем у конкурсі на заміщення вакантної посади провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру № 8046 із загальною кількістю балів 2,5. Разом з тим, проаналізувавши пункт 3 протоколу № 9, робочою групою встановлено невідповідність списку № 1 та списку № 2 до списку переможців та других за результатами конкурсу на зайняття посад державних службовців в Регіональному сервісному центрі, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Нацдержслужби. Також робочою групою зауважено, що додаток до листа Регіонального сервісного центру від 13.07.2016 № 31/26-374 Список переможців та других за результатами конкурсу на зайняття посад державних службовців в Регіональному сервісному центрі, який розміщено на офіційному веб-сайті Нацдержслужби, містить 163 порядкових номера переможців та других за результатами конкурсу, а додатки, які вказані у пунктів 3 протоколу № 9: Список № 1 містить 155 порядкових номера переможців та других за результатами конкурсу та Список № 2 - 8 порядкових номерів конкурсантів, які не рекомендуються до призначення, серед яких під номером 6 - ОСОБА_1 , що не відповідає відомості середніх балів і не може бути взято до уваги при прийнятті рішення щодо призначення. У вищезазначеному листі зазначено, що чинним законодавством не передбачено рекомендації конкурсної комісії щодо призначення або не призначення переможців конкурсу на заміщення вакантних посад. Однак, вказані рекомендації мали місце, що підтверджується пунктом 3 протоколу № 9, що вказує на перевищення повноважень конкурсної комісії. Підсумовуючи викладене, за результатами перевірки робоча група дійшла висновків про наступне: конкурсною комісією Регіонального сервісного центру складено список № 2, який не передбачено Законом та Порядком № 246; конкурсною комісією перевищено повноваження при винесенні рекомендацій щодо призначення чи не призначення переможців конкурсу, а також рекомендацій призначення з випробувальним терміном; сектор персоналу та зав`язків з громадськістю письмово не повідомив переможців конкурсу у встановлений законодавством термін; в порушення статті 31 Закону в.о. директора Регіонального сервісного центру Смольяніновим Ю.С. не прийнято рішення щодо призначення переможця конкурсу на заміщення вакантної посади провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру № 8046 - ОСОБА_1 . За результатами перевірки в.о. директора Регіонального сервісного центру Смольянінову Ю.С. було рекомендовано: притягнути до дисциплінарної відповідальності голову та членів конкурсної комісії Регіонального сервісного центру; вжити заходів щодо усунення порушення передбаченого статтею 31 Закону та прийняти рішення щодо призначення переможця конкурсу на заміщення вакантної посади провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру № 8046 - ОСОБА_1 в установленому законодавством порядку. Вважаючи викладені обставини такими, що свідчать про вчинення відповідачами оскаржуваних незаконних та протиправних дій щодо проведення та оформлення результатів конкурсу на заміщення вакантних посад у Регіональному сервісному центру, а також не призначення на посаду як переможця відповідного конкурсу, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем 1 не виконано вимог частини четвертої статті 28 Закону № 889-VIIІ та не надіслано позивачу повідомлення про результати конкурсу протягом п`яти календарних днів з дня їх оприлюднення, що свідчить про допущення протиправної оскаржуваної бездіяльності. Також суд першої інстанції вважає обґрунтованою вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду його звернення (заяви про надання йому витягу з протоколу від 28.07.2016 за вх. № Р-861) та не направлення витягу з протоколу Конкурсної комісії, оскільки відповідачем 1 не подано суду належних та допустимих доказів, якими б спростовувались обставини ненадання відповіді та витягу з протоколу конкурсної комісії на відповідне звернення позивача. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доручивши розгляд звернення Позивача Головному сервісному центру, Відповідач 3 діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України, тож прав, свобод та законних інтересів позивача не порушував. Відповідно, інші позовні вимоги до відповідача 3 задоволенню також не підлягають, оскільки судом встановлено що права, свободи та інтереси позивача відповідачем 3 не порушувались. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (надалі - Закон № 889-VIII), Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 246 (надалі - Порядок № 246), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям. Відповідно до статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. За приписами статті 21 Закону № 889-VIII вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду. Відповідно до частин першої, другої статті 22 Закону № 889-VIII, з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на зайняття вакантної посади. Згідно з частинами першою, другою статті 23 Закону № 889-VIIІ, інформація про вакантну посаду державної служби оприлюднюється на офіційних веб-сайтах державного органу, в якому проводиться конкурс, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, відповідно до цього Закону і Порядку проведення конкурсу. Рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії "А" приймає суб`єкт призначення, на вакантні посади державної служби категорій "Б" і "В" - керівник державної служби відповідно до цього Закону. Суб`єкт призначення або керівник державної служби забезпечує оприлюднення та передачу центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, наказу (розпорядження) про оголошення конкурсу та його умови в електронній формі не пізніше наступного робочого дня з дня підписання відповідного наказу (розпорядження). За приписами частини першої-третьої, п`ятої статті 25 Закону № 889-VIIІ, особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, подає в установленому порядку до конкурсної комісії такі документи: 1) копію паспорта громадянина України; 2) письмову заяву про участь у конкурсі із зазначенням основних мотивів щодо зайняття посади державної служби, до якої додається резюме у довільній формі; 3) письмову заяву, в якій повідомляє, що до неї не застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", та надає згоду на проходження перевірки та на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до зазначеного Закону; 4) копію (копії) документа (документів) про освіту; 5) посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою; 6) заповнену особову картку встановленого зразка; 7) у разі проведення закритого конкурсу - інші документи для підтвердження відповідності умовам конкурсу; 8) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Забороняється вимагати від особи, яка претендує на зайняття вакантної посади державної служби, документи, не визначені частиною першою цієї статті. Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, може додати до заяви про участь у конкурсі інші документи, крім тих, що зазначені у частині першій цієї статті, у тому числі документи про підтвердження досвіду роботи. Документи переможця конкурсу, зазначені у частині першій цієї статті, у разі призначення його на посаду державної служби додаються до його особової справи. Перед призначенням на посаду державної служби переможець конкурсу подає декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Відповідно до статті 28 Закону № 889-VIIІ, рішення конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується присутніми на засіданні членами комісії, не пізніше ніж протягом трьох календарних днів після його проведення і зберігається в державному органі, в якому проводився конкурс, протягом п`яти років. Інформація про переможця конкурсу оприлюднюється на офіційних веб-сайтах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, та державного органу, в якому проводився конкурс, не пізніше наступного робочого дня після підписання протоколу засідання конкурсної комісії відповідно до Порядку проведення конкурсу. Витяг із протоколу засідання конкурсної комісії є складовою особової справи державного службовця, якого призначено на посаду державної служби за результатами конкурсу. Служба управління персоналом державного органу, в якому проводився конкурс, надсилає кожному кандидату письмове повідомлення про результати конкурсу протягом п`яти календарних днів з дня їх оприлюднення (частина четверта статті 28). Згідно зі статтею 31 Закону № 889-VIIІ, на посаду державної служби призначається переможець конкурсу. Рішення про призначення приймається керівником державної служби на посади державної служби категорій "Б" і "В". Рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб`єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом. Таке рішення приймається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії. Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та за результатами перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади". Служба управління персоналом у день призначення особи на посаду державної служби організовує складення Присяги державного службовця особою, яка вперше призначена на посаду державної служби, а також ознайомлює державного службовця під підпис із правилами внутрішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією. Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 246, рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" приймає керівник державної служби в державному органі. Конкурс проводиться поетапно: 1) прийняття рішення про оголошення конкурсу; 2) оприлюднення рішення про оголошення конкурсу; 3) приймання документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі; 4) попередній розгляд поданих документів на відповідність встановленим законом вимогам; 5) проведення тестування та визначення його результатів; 6) розв`язання ситуаційних завдань та визначення їх результатів (крім категорії "В"); 7) проведення співбесіди та визначення її результатів; 8) проведення підрахунку результатів конкурсу та визначення переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата; 9) оприлюднення результатів конкурсу. Згідно з пунктами 56, 58-60 Порядку № 246, підсумковий рейтинг кандидатів визначається шляхом додавання середніх оцінок, проставлених членами конкурсної комісії у зведеній відомості середніх оцінок за кожну окрему вимогу до професійної компетентності, та тестування на знання законодавства. Сума таких оцінок є підсумковим рейтингом кандидата, що заповнюється за формою згідно з додатком 9, за допомогою якого визначається переможець конкурсу. Кандидат може ознайомитись із своїми результатами оцінювання за письмовим зверненням до конкурсної комісії. Керівник державного органу, в якому проводився конкурс, забезпечує передачу Нацдержслужбі або її територіальному органу за місцем розташування державного органу інформації про переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата в електронній формі на відповідну електронну адресу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати підписання протоколу засідання конкурсної комісії. Інформація про переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади повинна містити прізвище, ім`я та по батькові кандидата, назву посади та загальну кількість балів, набраних кандидатами. Результати конкурсу оприлюднюються не пізніше ніж протягом 45 календарних днів з дня оприлюднення оголошення про проведення такого конкурсу. З аналізу вищезазначених норм права колегія суддів доходить висновку, що відповідачем 1 не виконано вимог частини четвертої статті 28 Закону № 889-VIIІ та не надіслано позивачу повідомлення про результати конкурсу протягом п`яти календарних днів з дня їх оприлюднення, що свідчить про допущення протиправної оскаржуваної бездіяльності. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо не розгляду звернення (заяви про надання позивачу витягу з протоколу від 28.07.2016 за вх. № Р-861) та не направлення витягу з протоколу Конкурсної комісії є протиправним та такими, що підлягають задоволенню.. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем 1 не надано до суду першої та апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, якими б спростовувались обставини ненадання відповіді та витягу з протоколу конкурсної комісії на відповідне звернення позивача. Так, Законом № 889-VIIІ і Порядком № 246 встановлено, що конкурсна комісія наділена повноваженнями за результатами складення загального рейтингу кандидатів визначати переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади. Складання будь-яких інших списків Законом № 889-VIIІ і Порядком № 246 не передбачено. Разом з тим, конкурсна комісія не наділена повноваженнями щодо рекомендування/не рекомендування призначення/не призначення переможців конкурсу на заміщення вакантних посад. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що складання конкурсною комісією Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві списку № 2 конкурсантів на зайняття посад державних службовців в Регіональному сервісному центрі, які не рекомендуються до призначення, до протоколу № 9 засідання конкурсної комісії на зайняття посад державних службовців в Регіональному сервісному центрі МВС в м. Києві - є протиправним. Як вже зазначалося вище, відповідно до частини першої-третьої статті 31 Закону № 889-VIIІ, на посаду державної служби призначається переможець конкурсу. Рішення про призначення приймається керівником державної служби на посади державної служби категорій "Б" і "В". Рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб`єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом. Таке рішення приймається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії. З матеріалів справи вбачається, що позивач значився у списку переможців за результатами конкурсу на зайняття посад державних службовців в Регіональному сервісному центрі, який опубліковано на офіційному сайті Національного агентства з питань державної служби, переможцем на посаду провідного спеціаліста-адміністратора, який набрав загальну кількість балів - 2,5, тож мав бути призначений на відповідну посаду керівником Регіонального сервісного центру у визначений статтею 31 Закону № 889-VIIІ строк, або за наявності передбачених Законом № 889-VIIІ підстав, керівник Регіонального сервісного центру мав прийняти рішення про відмову у призначення на відповідну посаду як переможця конкурсу. У той же час, будь-якого рішення у встановлені Законом № 889-VIIІ порядку та строки прийнято не було, що свідчить про допущення відповідачем 1 оскаржуваної протиправної бездіяльності. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не приймання до уваги доводи відповідача 1 про неможливість прийняття відповідного рішення відносно позивача у зв`язку з неподанням ним трудової книжки та заяви про призначення на посаду, оскільки такі доводи не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, натомість, заперечуються позивачем, який стверджує, що усі необхідні документи були подані ним 29.07.2016 до відділу кадрів Регіонального сервісного центру. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру № 8046 було призначено іншу особу. В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що на даний час на даний час Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві знаходиться в стані ліквідації та весь персонал сервісного центру звільнений, а отже підстав для поновлення позивача на відповідній посаді не вбачається за можливим. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо зобов`язання відповідача 1 призначити позивача на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру № 8046 або на рівнозначну посаду з 10.08.2016 не підлягає задоволенню, оскільки закінчився визначений статтею 31 Закону № 889-VIIІ можливий строк для такого призначення на посаду державної служби, на яку претендував позивач на час звернення до суду (листопад 2016 року) з даним позовом вже скорочено наказом МВС України від 19.10.2016 року № 1097. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання Регіонального сервісного центру нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу, оскільки відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Колегія суддів звертає увагу, що не заперечується і позивачем, що останній жодного дня не перебував у трудових відносинах з відповідачем 1 та не був ним незаконно звільнений і у даній справі, а отже підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вбачається. Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного сервісного центру по розгляду його скарги на бездіяльність начальника Регіонального сервісного центру щодо призначення його на посаду провідного спеціаліста-адміністратора ТСЦ № 8046, як переможця конкурсу, та ненадання вичерпної відповіді на його звернення, суд зазначає, що оскільки в матеріалах справі відсутні докази подання Позивачем зазначеної скарги, а заява позивача від 04.10.2016 (вх. № Р-1707) була розглянута Головним сервісним центром та надано відповідь від 03.11.2016 № 31/Р-1559, то відсутні правові підстави для задоволення такої вимоги позивача. Окрім того, за приписами пункту 19 частини третьої статті 13 Закону № 889-VIIІ скарги державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до цього Закону розглядає Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, тобто Національне агентство України з питань державної служби. Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності МВС України в частині не повідомлення позивача про пересилання його скарги за належністю до Головного сервісного центру суд зазначає, що, як вже встановлено, відсутні будь-які докази подання Позивачем відповідної скарги, а звернення Позивача були розглянуті в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян" та Положенням про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 № 1177 (далі також - Положення № 1177), і за результатами розгляду відповідного звернення позивачу було надано відповідь. Так, відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян", якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Згідно підпункту 5.2.2. пункту 5.2. Положення № 1177, щодо кожного звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень, зокрема, передати на вирішення до підпорядкованого чи іншого органу внутрішніх справ. При цьому, автор повідомляється про надіслання звернення за належністю у разі його надіслання до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів внутрішніх справ (підпункт 5.2.3. пункту 5.2. Положення № 1177). Таким чином, доручивши розгляд звернення позивача Головному сервісному центру, відповідач 3 діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України, тож прав, свобод та законних інтересів Позивача не порушував. З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що інші позовні вимоги до відповідача 3 задоволенню також не підлягають, оскільки судом встановлено що права, свободи та інтереси позивача відповідачем 3 не порушувались. Щодо позовних вимог позивача про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України за рахунок бюджетних асигнувань даного суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 15 000 грн, в якості відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне. Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно зі статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. В контексті зазначеного колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на приписи статті 6 КАС України, за якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги. Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якого доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статей 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом. Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Із врахування вищезазначених правових норм, колегія суддів зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо. З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів доходить висновку, що позивачем не надано доказів у підтвердження понесення душевних страждань, оскільки, як встановлено судом відповідач 3 діяв у відповідності до вимог законодавства, отже в даній частині позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо посилання апелянта на те, що його репутації завдано шкоду, оскільки не прийнято на державну службу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в судовому засіданні позивач особисто підтвердив, що станом на 2021 рік ні де не працював в державних установах та не був державним службовцем. Щодо посилання представника апелянта, що судом першої інстанції не вирішено питання про розподіл судових витрат, колегія суддів звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення. Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний. Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві в частині оскарження, а отже, доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк Повний текст постанови складено 09 березня 2021 року.