Постанова 4857 № 807/2434/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 807/2434/15 пров. № А/857/1419/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Марцинковської О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС та апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України, на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року з питань стягнення судових витрат на правову допомогу (головуючий суддя Луцович М.М., судді Шешеня О.М., Рейті С.І., час постановлення не зазначено, місце постановлення м.Ужгород, дата складання повного тексту - не зазначена), в адміністративній справі №807/2434/15 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України, про стягнення заробітної плати, встановив: У грудні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Закарпатської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України, в якому просив стягнути з Закарпатської митниці ДФС на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року у справі №2а-0770/1139/11 за період з 03.03.2012 року по 29.05.2015 року у розмірі 302349,57 грн. із утриманням обов`язкових податків та зборів до Державного бюджету України. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за час затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року за період з 03.03.2012 року по 26.05.2015 року у розмірі 191731,41 грн. із утриманням обов`язкових податків та зборів до Державного бюджету України. Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 4948,01 грн. звернено до негайного виконання. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. 02 квітня 2018 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява, у якій заявник просив ухвалити додаткове рішення у справі №807/2434/15, яким вирішити питання про судові витрати. Стягнути з Закарпатської митниці ДФС та Державної фіскальної служби України солідарно в користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 6450,00 гривень. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року клопотання представника позивача про стягнення коштів з надання правової допомоги задоволено. Стягнуто з Закарпатської митниці ДФС та Державної фіскальної служби України солідарно на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 6450,00 грн., які сплачені відповідно до квитанції № 3 від 28.11.2017 року. З цією ухвалою суду першої інстанції від 11.10.2018 року не погодився відповідач Державна фіскальна служба України та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала підлягає скасуванню з наступних підстав. Судом в порушення норм ст.ст. 124,125,126,129 КАС України не було повідомлено відповідачів про розгляд справи, що призвело до порушення основних засад (принципів) адміністративного судочинства, закріплених ч.3 ст.2 КАС України, стосовно гласності і відкритості судового процесу та порушень прав осіб, що беруть участь у справі, встановлених ст.49 КАС України. Також, судом при винесені ухвали застосовано норми КАС України в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року. Також судом допущено порушення норм ст.143 та ст.252 КАС України, задовольняючи клопотання представника позивача про стягнення витрат з надання правової допомоги, що виявилось у незастосуванні норми ст.252 КАС України та не винесено додаткове судове рішення, натомість винесено ухвалу, в якій безпідставно зазначено, що вона оскарженню не підлягає. Не взято до уваги відсутність належних доказів щодо обґрунтованості витрат на правову допомогу. Виносячи ухвалу про солідарне стягнення судових витрат, судом порушено норми ст.139 КАС України, оскільки за вказаною нормою передбачено пропорційність до розміру задоволення позовних вимог, а оскільки жодних позовних вимог по суді до відповідача Державної фіскальної служби задоволено не було, то відсутні підстави для стягнення судових витрат з цього відповідача. За результатами апеляційного розгляду апелянт Державна фіскальна служба України просить скасувати ухвалу суду від 11.10.2018 року та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про стягнення коштів з надання правової допомоги. Також з ухвалою суду першої інстанції від 11.10.2018 року не погодився відповідач Закарпатська митниця ДФС та оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі навів аналогічні за змістом доводи, що і в апеляційній скарзі відповідач Державна фіскальна служба України. За результатами апеляційного розгляду апелянт Закарпатська митниця ДФС просить скасувати ухвалу суду від 11.10.2018 року та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про стягнення коштів з надання правової допомоги. У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників). Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що вказані апеляційні скарги слід задовольнити частково, з урахуванням наступного. Матеріалами справи підтверджується, що 02.04.2018 року в межах п`ятиденного строку після розгляду справи представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення в порядку, визначеному п.3 ч.1 ст.252 КАС України, додаткового рішення у справі №807/2434/15, яким вирішити питання про судові витрати шляхом стягнення з відповідачів солідарно в користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 6450,00 гривень. До вказаної заяви додано договір про надання правової допомоги від 01.12.2015 року, укладений з адвокатом Калинюк Ю.Ю. (а.с. 219-220), звіт про надання адвокатом правової допомоги (а.с. 224-225), акт приймання - передавання наданих послуг (а.с. 226) та квитанцію №3 від 28.11.2017 року на суму 6450,00 (а.с. 227). Вирішуючи питання про понесені позивачем судові витрати та їх розподіл шляхом стягнення з відповідачів солідарно в користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 6450,00 гривень, суд першої інстанції, зокрема, керувався положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. За результатами розгляду заяви про вирішення питання про судові витрати, суд першої інстанції прийняв судове рішення у формі ухвали від 11.10.2018 року, керуючись статтями 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241, пп. пп.15.5 п.15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України. Надаючи правову оцінку оскарженій ухвалі суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що така постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, з огляду на наступне. Так, за змістом статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Колегія суддів звертає увагу, що в рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року не вирішувалося питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, отриману в суді першої інстанції, тому у суду були підстави для ухвалення додаткового судового рішення з цього питання. Так, згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України). Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржену ухвалу від 11.10.2018 року, керувався процесуальними нормами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017 року, а не чинними на час вирішення поданої представником позивача заяви про розподіл судових витрат, чим порушено принцип прямої дії законів в часі та вимоги ч.3 ст.3 КАС України. Крім того, у заяві від 02.04.2018 року про розподіл понесених позивачем судових витрат у справі №807/2434/15 представник позивача просив суд вирішити вказане питання у порядку, визначеному п.3 ч.1 ст. 252 КАС України, шляхом ухвалення додаткового рішення. Проте, судом першої інстанції за наслідками розгляду заяви про розподіл судових витрат прийнято судове рішення у формі ухвали, а не шляхом ухвалення додаткового рішення суду за правилами, визначеними статтею 252 КАС України. Відповідно до ч.4 ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при постановленні оскарженої ухвали допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання щодо розподілу судових витрат, а тому така ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, в частині розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.04.2018 року про ухвалення додаткового судового рішення про судові витрати. Отже, доводи відповідачів, наведені в апеляційних скаргах, частково знайшли своє підтвердження, а тому апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 313, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС задоволити частково. Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України задоволити частково. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року з питань стягнення судових витрат на правову допомогу в адміністративній справі №807/2434/15 скасувати. Справу №807/2434/15 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про стягнення заробітної плати направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, в частині розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.04.2018 року про ухвалення додаткового судового рішення про судові витрати. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 05.03.2021 року