Постанова 4857 № 161/2983/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 161/2983/20 пров. № А/857/1801/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Бруновської Н.В., при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2020 року ( суддя Присяжнюк Л.М., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 161/2983/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови від 11 січня 2020 року LC-014753, якою її було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови залишено без задоволення, а постанову старшого інспектора Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Салівончика Олександра Миколайовича про притягнення до адміністративної відповідальності за порушенням правил зупинки, стоянки, паркування зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) від 11 січня 2020 року серії LC №014753 залишено без змін. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач- ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що ні позивач ні її представник не отримували копію відзиву та додатків до нього, що позбавило її право подати відповіді на відзив. Також вказує, що спірна постанова не підписана посадовою особою відповідача. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 11 січня 2020 року у м. Луцьку старшим інспектором Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Салівончиком Олександром Миколайовичем винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушенням правил зупинки, стоянки, паркування зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії LC №014753, З даної постанови вбачається, що особа, яка керувала автомобілем (водій) Mazda CX-5, НОМЕР_1 , 11 січня 2020 року о 14 год. 49 хв. у м. Луцьку по вул. Степана Бандери, 8, порушила правила зупинки, а саме здійснила зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від місця виїзду з прилеглої території та створила перешкоду дорожньому руху, чим порушила п. 15.9 «и» ПДР України та ч.3 ст.122 КУпАП. Вимір здійснено ручним лазерним світловіддалеміром BOSCH GLM

50. У зв`язку з вищенаведеним, позивача, як власника автомобіля, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. ОСОБА_1 з даною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності не погодилась відтак звернулась в суд з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зробив висновок, що оскільки відповідач належними та допустимими доказами довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, слід залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення. Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне Відповідно до примітки до ст.14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані положення процесуального закону відповідачем виконано, так як в матеріалах справи наявні три кольорових фотознімка автомобіля Mazda CX-5, НОМЕР_1 на вул. Степана Бандери 8 у м. Луцьку. Ці фотознімки містять у собі дату їх здійснення, географічні координати, дозволяють ідентифікувати автомобіль, а також здійсненні з різних ракурсів, а відтак вони є належними та допустимим доказами та вірно прийняті до уваги судом першої інстанції. З вказаних знімків чітко видно, що автомобіль Mazda CX-5, НОМЕР_1 згідно показів цифрового лазерного дальноміра, стоїть за 3,525 метра від краю виїзду з прилеглої території, тобто з порушенням приписів п. 15.9 «и» ПДР України. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач, належними та допустимими доказами, які передбачені приміткою до ст.14-2 КУпАП, довів суду вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП у вигляді порушення правил стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху З приводу посилання позивача на допущення процесуальних порушень під час прийняття спірного рішення, судом першої інстанції вірно зазначено, що статтею 279-3 КУпАП визначено, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі: абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс; абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису). Відтак з аналізу вищенаведеного положення процесуального закону судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що особа, яка була притягнута до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може бути звільнена від адміністративної відповідальності лише у двох випадках: 1) у випадку, якщо вона доведе, що транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або були протиправно використані її номерні знаки; 2) у випадку, якщо особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції у розглядуваному випадку, як слідує з наданої відповідачем копії заяви ОСОБА_2 від 14 січня 2020 року, остання не визнала факт вчинення правопорушення, не надала згоди на її притягнення до відповідальності, а також не надала документу про сплату штрафу. Фактично у спірній заяві ОСОБА_2 просила скасувати спірну постанову «у зв`язку із вагітністю, поганим самопочуттям та нагальними фізичними потребами», що не узгоджується з приписами ст.279-3 КУпАП. В такому випадку у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача від адміністративної відповідальності на підставі ст.279-3 КУпАП, а відтак судом першої інстанції вірно відхилено доводи позивача у цій частині. Окрім цього, судом першої інстанції вірно відхилено доводи позивача про те, що було порушено її право на захист у зв`язку з її не викликом на розгляд справи про адміністративне правопорушення, адже ч.5 ст.279-1 КУпАП визначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. З приводу посилання апелянта на відсутність підпису у спірній постанові, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що їй був надісланий не оригінал постанови, який має містити підпис посадової особи, а її копія, яка не обов`язково має містити оригінальний підпис посадової особи. Відтак враховуючи викладене та оскільки відповідач належними та допустимими доказами довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, про відмову в задоволенні позову. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 286, 308, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2020 року у справі № 161/2983/20 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко Повне судове рішення складено 05.03.2021