Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 159/6186/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Лесик В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 159/6186/20 пров. № А/857/2954/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Макарика В.Я., Запотічного І.І. за участю секретаря судового засідання: Герман О.В. апелянта: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2021 року у справі № 159/6186/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Рудакова Германа Володимировича, Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ : 30.11.2020р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до інспектора відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Рудакова Г.В., Управління патрульної поліції у Волинській області, в якому просив суд, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 237738 від 22.11.2020р. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.01.2021р. позов задоволено частково. Суд скасував постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 237738 від 22.11.2020р. в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та закрив провадження в цій частині. В частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №237738 від 22.11.2020р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП суд відмовив. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Ковельського міськрайоного суду Волинської області від 11.01.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 22.11.2020р. інспектор відділу організації несення служби в м.Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Рудаков Г.В. прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 237738. Зокрема, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП. Із змісту вказаної постанови видно, що ОСОБА_1 22.11.2020 р. в 12 год. 38 хв. в м.Ковель по вул. Брестській керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN PASSAT» в порушення п.п.14.6 (б), 2.1 (а), 2.1 (б), 2.1 (ґ) Правил дорожнього руху України, здійснив обгін на залізничному переїзді, а також на законну вимогу не пред`явив відповідні документи, а саме посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В п.1 ч.1 ст.308 КАС України видно, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом апеляційного розгляду є переглядає справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги що стосується відмови в задоволені позову в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №237738 від 22.11.2020р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП . В іншій частині судове рішення не оскаржується. ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із змісту ч.1 ст.126 КУпАП видно, що адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В п. 2.1 Правил дорожнього руху України видно, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: - посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб; -страховий поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; п.2.4 Правил дорожнього руху України визначено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 вказаних правил. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст. 16 Закону України Про дорожній рух із змісту якої видно, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Отже, органи Національної поліції вправі перевіряти наявність зазначених у п.2.1 Правил дорожнього руху України документів, що кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. З відеозапису реєстратора який долучив інспектор поліції Рудаков Г.В. видно, що позивач не надав на вимогу інспектора посвідчення водія відповідної категорії та жодного іншого документа, що свідчить про порушення останнім п.2.1, п.2.4 Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ст.126 КУпАП. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що він не зобов`язаний пред`являти документи які передбачені в п.2.1 Правил дорожнього руху України працівнику поліції з наступних підстав. Так, відповідно до норм ч.1 ст.32 Закону України Про Національну поліцію від поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. В даній справі, підставою для зупинення інспектором поліції транспортного засобу який належить позивачу є факт здійснення останнім обгону на залізничному переїзді. Отже, дії інспектора поліції щодо зупинки керованого позивачем автомобіля та його вимога пред`явлення водієм відповідних документів, в тому числі посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ґрунтуються на вимогах закону. При цьому, недоведеність відповідачем здійснення ОСОБА_1 обгону на залізничному переїзді (п.14.6 (б) Правил дорожнього руху України) не спростовує правильності зупинки поліцейським керованого позивачем автомобіля. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 25.09.2019р. у справі №127/19283/17 із змісту якої видно про помилковість позиції скаржника про наявність у нього права не пред`являти посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи. Притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за ч.1ст. 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог знаку пріоритету - 2.2 Проїзд без зупинки заборонено (у справі, що переглядалася судом касаційної інстанції) не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. За таких обставин, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позову в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №237738 від 22.11.2020р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки відповідач в особі інспектора відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Рудакова Г.В. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що визначені законами та Конституцією України. В іншій частині судове рішення не оскаржується. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки колегії суддів. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2021 року у справі № 159/6186/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді В. Я. Макарик І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 05.03.2021р.