LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд140/14391/20

від 24.02.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Мачульський В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 140/14391/20 пров. № А/857/1/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Макарика В.Я., Глушка І.В. за участю секретаря судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 140/14391/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ : 01.10.2020р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив суд: визнати протиправними дії щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в Луцькому підприємстві Явір з 28.11.1994р.- 26.12.1995р. та зобов`язати зарахувати до страхового стажу вказаний спірний період роботи та з 01.09.2020р. провести перерахунок та виплату пенсії з врахуванням вказаного періоду страхового стажу. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.11.2020р. в позові відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.11.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 12.10.2016р. 01.09.2020р. позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про зарахування до стажу періоду роботи на Луцькому підприємстві Явір з 28.11.1994р. - 26.12.1995р. та проведення перерахунку пенсії з урахуванням даного стажу роботи. (а.с.22). Листом від 22.09.2020р. № №13532-13600/П-02/8-0300/20 пенсійний орган повідомив позивача, що розмір його пенсії визначено з урахуванням страхового стажу тривалістю - 29 років 1 місяць 29 днів та 4 роки 11 місяців 6 днів - додаткового стажу. Поряд з цим, вказано на те, що у зв`язку із виправленням записів в трудовій книжці про звільнення та через відсутність додаткових уточнюючих документів які підтверджують період роботи з 28.11.1994р. - 26.12.1995р. на Луцькому підприємстві Явір вказаний період до страхового стажу не зарахований. (а.с.25-26). ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із змісту ч.1 ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» видно, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. В ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Аналогічні норма передбачена Кодексом законів про працю України згідно якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (стаття 48). Також, п.1 п.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637 (далі - Порядок №637) визначають, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Згідно абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. З копії трудової книжки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , яка долучена до матеріалів справи видно, що у такій наявний виправлений запис про період роботи на Луцькому підприємстві Явір з 28.11.1994р. - 26.12.1995р. (а.с.12-20). Як видно із архівної довідки №154/1-12 від 13.08.2020р. документи з Луцького підприємства Явір на зберігання в Луцький міський трудовий архів не надходили. (а.с.21). На підтвердження вказаного періоду роботи ОСОБА_1 подав клопотання про приєднання до матеріалів справи нотаріально засвідченої копії заяви ОСОБА_2 який разом з позивачем працював у спірний період на Луцькому підприємстві Явір а також копію його трудової книжки (а.с.40-42). В п.17 Порядку №637 видно, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. Поряд з цим, в п.18 Порядку №637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п.17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. ст.72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема: 3) показаннями свідків. Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ч.1 ст. 91 КАС України). Засобом отримання інформації від свідка в адміністративному судочинстві є його допит. Дотримання процесуального порядку отримання доказів загалом і свідчень свідків, зокрема, є гарантією достовірності одержуваних відомостей, на яких суд ґрунтує свої висновки. У свою чергу, порядок допиту свідків врегульовано ст. 212 КАС України. Враховуючи те, що ОСОБА_2 у судовому засіданні в суді першої інстанції не допитувався та не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, а тому його заява про підтвердження певного періоду роботи позивача на Луцькому підприємстві Явір не є належним доказом в розумінні положень КАС України та вірно не взята судом першої інстанції до уваги при вирішенні даного спору. Також, як уже зазначалось п.17, п.18 Порядку №637 визначено, що у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. При цьому, в апеляційній скарзі апелянт сам вказує що інших осіб які могли підтвердити період роботи на Луцькому підприємстві «Явір» не має змоги знайти у зв`язку із відсутністю даних. (а.с. 54) Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував виправлений запис в трудовій книжці щодо спірного періоду роботу колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступних підстав. Трудова книжка заповнюється відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників яка затверджена наказом Міністерства праці України Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58. В п.2.6 вказаної Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Тобто, виправлення в трудовій книжці виконується саме власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис, а не пенсійним органом та судом під час розгляду даного спору. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зарахування пенсійним органом до трудового стажу позивача періоду роботи на Луцькому підприємстві Явір з 28.11.1994р.-26.12.1995р. у зв`язку з виправленням в записі про звільнення в трудовій книжці та відсутністю уточнюючих документів щодо підтвердження вказаного періоду зокрема: довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 140/14391/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді В. Я. Макарик І. В. Глушко Повне судове рішення складено 05.03.2021

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»