Постанова 4855 № 640/16169/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16169/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Грибан І.О., Беспалова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року (прийняте за наслідком розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суддя Кузьменко А.І.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Державної податкової служби України про скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Державної податкової служби України, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України №32062/31354329/2 від 03 липня 2020 року; - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області №1661383/31354329 від 23 червня 2020 року; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 9 від 31 травня 2020 року у день її подання 12 червня 2020 року товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України № 32062/31354329/2 від 03 липня 2020 року; визнано протиправним та скасовано рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області № 1661383/31354329 від 23 червня 2020 року; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 9 від 31 травня 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" у день її подання 12 червня 2020 року на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних; стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.; стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне дослідження судом наявних доказів у справі, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2020 та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області вказує, що: - в день укладання договору на виконання робіт по Водянівському родовищу №0301/20-В від 03.01.2020 позивачем паралельно укладено ряд договорів про надання послуг, які датовані також 03.01.2020 (а саме: №1-П, №2-П, №3-П, №4-П, №5-П від 03.01.2020), і зі змісту таких договорів вбачається надання послуг, які не пов`язані із безпосереднім виконанням робіт ТОВ «ПК «Газвидобування» - як виконавця за договором на виконанню робіт по Водянівському родовищу № 0301/20-В від 03.01.2020. - відсутня доцільність укладення первісного договору, з огляду на ту обставину, що ТОВ «ПК «Газвидобування» у подальшому уклав аналогічний за змістовною складовою договір із ТОВ «ГЕОІОНІТ» від 14.01.2020 №3-В, в якому предметом договірних відносин також є уточнення геологічної будови Водянівського родовища шляхом переробки та інтерпретації даних сейсморозвідувальних досліджень МСГТ - 3D, розробки статичної моделі Водянівського родовища та побудови, оформлення та захисту заключного Звіту; - в ході опрацювання документів наданих ТОВ «ПК «Газвидобування» встановлено, що до повідомлення поданого до податкової накладної №9 від 31.05.2020, на надані послуги з уточнення геологічної будови Водянівського родовища шляхом переробки та інтерпретації даних сейсморозвідувальних досліджень МСГТ - 3D, розробки статичної моделі Водянівського родовища та побудови, оформлення та захисту заключного Звіту на загальну суму 45 360 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 7 560 000, 00 грн. встановлено, що: збір та аналіз геолого-геофізичних матеріалів, підготовка сейсмічних матеріалів для обробки, обробка сейсмічних матеріалів 3D з використанням програмних пакетів Rust та EasySeis, на загальну суму 15807600 грн., в т.ч. ПДВ 2634600 гри, встановлено, що платником отримані послуги, які зазначені в податкових накладних, від громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , при цьому, платником не надано платіжні доручення, або банківські виписки з особового рахунку на перерахування коштів за отримані послуги від фізичних осіб - громадян, також не надано платіжні доручення, або банківські виписки з особового рахунку на оплату наданих послуг від контрагентів - покупців; - для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481; - справу № 640/16169/20 віднесено судом до справ незначної складності та така розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, а тому визначений судовим рішенням розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь позивача є завищеним, необґрунтованим та неспіврозмірним. 23.02.2021 до суду апеляційної інстанції від товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія «Газвидобування» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2020 - без змін. У відзиві позивач вказує, що необхідність подання таких документів як платіжні доручення про перерахування коштів за отримані послуги від фізичних осіб не відображена у оскаржуваних рішеннях ні Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, ні Державної податкової служби України і не була доведена до відома позивача; вимога подання таких документів є безпідставною і незаконною через те, що такі документи жодним чином не впливають на виникнення податкових зобов`язань у позивача та не є підставою для складання та подання на реєстрацію податкової накладної №9 (яким чином оплата послуг фізичних осіб впливає на обов`язок складення податкової накладної за результатами господарської операції по договору із ТОВ «Системойлінженерінг» відповідачами не роз`яснюється); під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано до матеріалів справи банківську виписку від 26.06.2020, якою підтверджується оплата послуг фізичних осіб (геологів). У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" виписано та направлено засобами електронного зв`язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 9 від 31 травня 2020 року, реєстрацію якої зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки така відповідає вимогам пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Позивачем направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено. За результатом розгляду поданих позивачем пояснень та документів Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення №1661383/31354329 від 23 червня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних згадуваної податкової накладної з підстав ненадання платником податків копій документів: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України у порядку, визначеному пунктом 56.23 статті 56 Податкового кодексу України. Рішенням Комісії з питань розгляду скарг № 32062/31354329/2 від 03 липня 2020 року скаргу залишено без задоволення, а рішення № 1661383/31354329 від 23 червня 2020 року без змін. Незгода позивача з вказаними вище рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на неконкретність вимог контролюючого органу щодо надання документів, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не відповідає критерію обґрунтованості. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29 грудня 2010 року (далі - Порядок № 1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування: реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами: відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. При цьому, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної. Положеннями пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. При цьому, зазначені норми податкового законодавства кореспондуються і з постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, якою затвердженні порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з пунктом 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет. Так, Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області вказує про відповідність податкової накладної № 9 від 31 травня 2020 року вимогам пункту1 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій". Також зазначено, що "коди УКЗЕД/ДКПП товару/послуг 71.12. відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 "Критеріїв ризиковості здійснення операції". Водночас, фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів "щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (а.с.15, т.1). Колегією суддів встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у місті Полтаві, зареєстрований платником ПДВ 03 лютого 2006 року згідно із Витягом №1826564501672. Видами економічної діяльності позивача є: 06.10 добування сирої нафти; 06.20 добування природного газу; 09.10 надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; 43.13 розвідувальне буріння; 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 49.50 трубопровідний транспорт; 71.11 діяльність у сфері архітектури; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. Вид діяльності 71.12 внесений до переліку основних видів діяльності з початку реєстрації позивача як підприємства, тобто з 2001 року за кодом 74.20.1 діяльність у сфері інжинірингу, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ. Відповідно до пояснень позивача, з прийняттям Наказу Держспоживстандарту від 11 жовтня 2010 року № 457 "Про затвердження Національного класифікатору України. Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010" перелік видів діяльності позивача приведено у відповідність до нових вимог та вид діяльності за кодом 74.20.1 змінено на код 71.12. - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (Довідка з ЄДРПОУ), який діє по теперішній час і відображений у статистичних даних позивача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Витяг з ЄДР станом на 07 липня 2020 року). Враховуючи встановлене, доводи фіскального органу про те, що код УКТЗЕД товару/послуг 71.12. відсутній в таблиці даних платника податку на додану вартість спростовано під час розгляду справи. Механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520). Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3). У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 4). Відповідно до пункту 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункт 7). Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9). Згідно з пунктом 11 Порядку № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Відповідно до пункту 12 Порядку № 520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення. Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані. З наявних матеріалів справи вбачається, що первинні документи, оформлені позивачем в рамках господарських відносин із контрагентом, копії яких надані разом із поясненнями для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної, складені у відповідності до вимог законодавства та є первинними документами, які засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов`язань. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 02 липня 2019 року у справі №140/2160/18. При оцінці рішення про відмову в реєстрації податкової накладної колегія суддів враховує, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено перелік документів, необхідних для її реєстрації. З врахуванням цієї обставини, невідповідність вимог контролюючого органу в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної щодо надання документів правовій визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним вимог. Можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Хоча перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком № 520, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки. Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним. З огляду на неконкретність вимог контролюючого органу щодо надання документів, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не відповідає критерію обґрунтованості. Правова позиція такого ж змісту щодо застосування вище наведених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 16 квітня 2019 (справа №826/10649/17), від 28 жовтня 2019 року (справа №640/983/19). Щодо наданого ГУ ДПС у Полтавській області витягу з Протоколу від 23.06.2020 засідання Комісії ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних №117, колегія суддів зазначає, що такий витяг з протоколу не надсилався позивачу, оскільки матеріали справи таких доказів не містять. Разом з тим, надаючи оцінку зазначеному в такому протоколі висновку, колегія суддів вказує наступне. Так, згідно витягу з Протоколу від 23.06.2020 засідання Комісії ГУ ДПС у Полтавській області, за результатами опрацювання інформації та копій первинних документів, поданих ТОВ «ПК «Газвидобування» до податкової накладної №9 від 31.05.2020 встановлено, що платником - в ході опрацювання документів наданих ТОВ «ПК «Газвидобування» встановлено, що платником отримані послуги, які зазначені в податкових накладних, від громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , платником не надано платіжні доручення, або банківські виписки з особового рахунку на перерахування коштів за отримані послуги від фізичних осіб - громадян, також не надано платіжні доручення, або банківські виписки з особового рахунку на оплату наданих послуг від контрагентів - покупців; крім того, в декларації за травень 2020 року не відображено придбання без ПДВ (р. 10.3) декларації (а.с.113-114, т.1). Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Щодо доводів відповідачів про відсутність розрахункових документів, колегія суддів зауважує, що податкова накладна № 9 від 31 травня 2020 року, згідно пояснень позивача, складена за фактом першої події згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, а саме по факту приймання-передачі виконаних робіт, а тому, на час складення податкової накладної, ТОВ «Системойлінженерінг» оплату не здійснено. Щодо доводів апелянта про те, що платником отримані послуги, які зазначені в податкових накладних, від громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , однак, платником не надано платіжні доручення, або банківські виписки з особового рахунку на перерахування коштів за отримані послуги від фізичних осіб - громадян, колегія суддів зазначає, що вимога подання таких документів є безпідставною, адже такі документи жодним чином не впливають на виникнення податкових зобов`язань у позивача та не є підставою для складання та подання на реєстрацію податкової накладної №9, крім того, рядок 10.3 Декларації з податку на додатку вартість «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території Україні з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість» відображає операції без ПДВ, тобто, платник ПДВ повинен у ньому відобразити наступні операції: придбань, які обкладають за нульовою ставкою ПДВ; пільгових придбань, звільнених від ПДВ (ст. 196 ПК України); придбань, що не потрапляють під об`єкт ПДВ (ст.197 ПК України); придбань у неплатників ПДВ (без нарахування ПДВ) та інші. Із доданих позивачем документів вбачається, що послуги з геолого-геофізичного аналізу даних, обробки геолого-промислової інформації. Побудови структурних карт тощо надавались позивачу за цивільно-правовими угодами фізичними особами, грошова винагорода за надання яких оподатковується податком з доходів фізичних осіб та військовим збором (п.162.1.1 ст. 162 та п. 163.1.1 ст. 163, ст. 16-1 ПК України), тому відображення послуг фізичних осіб не відбувається у Декларації з ПДВ. Відтак, відмова у реєстрації податкової накладної №9 не спростовує факту наявності дати виникнення саме першої події (виконання робіт), який підтверджується первинними документами. Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню про відмову в реєстрації податкової накладної суд апеляційної інстанції зазначає, що таке рішення є необґрунтованим, з його змісту не вбачаються дійсні та об`єктивні підставі для відмови у реєстрації податкової накладної, що підтверджували б відсутність у платника податків права на відображення у податковому обліку з ПДВ заявлених операцій, а, отже, й підтверджували б правомірність відмови в такій реєстрації. Наявність таких обставин судом з матеріалів справи також не встановлено. Таким чином, оскаржуване рішення № 1661383/31354329 від 23 червня 2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не відповідає вимогам пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесене контролюючим органом не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо вимог в частині зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 9 від 31 травня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладених, колегія суддів зазначає таке. Так, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: - прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; - набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення). - неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. За таких обставин та враховуючи той факт, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 1661383/31354329 від 23 червня 2020 року є протиправним та скасовано, з урахуванням положень пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, а також абзацу 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 9 від 31 травня 2020 року датою її фактичного отримання контролюючим органом. В даному випадку, зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену вище податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права. Разом з тим, щодо вимог позивача визнати протиправним та скасувати рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України №32062/31354329/2 від 03 липня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частинами 2, 6 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Разом з тим, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року та пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року). Так, у рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Відтак, системний аналіз статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина друга цієї статті гарантує кожному захист своїх прав , які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано частини 3, 5 та 6 статті 55 Конституції України. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Так, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину щодо фактичного порушення суб`єктом владних повноважень - відповідачем його прав, свобод чи інтересів має довести, саме, позивач належними і допустимими доказами. У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, при цьому, задоволенню підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення №32062/31354329/2 від 03 липня 2020 року, Державною податковою службою України скарга позивача залишена без задоволення, а рішення Комісії ГУ ДПС Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, залишено без змін. У той же час, колегія суддів звертає увагу, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Запроваджені Порядком розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене право. При цьому, за механізмом їх реалізації вони не є тотожними. Так, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків. За таких обставин, вказане рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, адже не має безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року по справі № 826/24656/15 та від 27 квітня 2020 року у справі №360/1050/19. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України №32062/31354329/2 від 03 липня 2020 року безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, а тому підстави для його скасування відсутні. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у частині визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України № 32062/31354329/2 від 03 липня 2020 року підлягає скасуванню. Щодо вимог в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, колегія суддів зазначає таке. Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За змістом частин 3-7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч.7, 9 ст. 139 КАС України Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Згідно з пунктом четвертим частини 1статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт дев`ятий частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт шостий частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та адвокатським об`єднанням "Форум" укладено договір про надання правової допомоги від 10 липня 2020 року №10-07-2020(а.с.77-78, т.1) та додаткову угоду від 10 липня 2020 року до договору від 10 липня 2020 року №10-07-2020 (а.с.79, т.1), відповідно до яких адвокатське об`єднання "Форум" зобов`язується надати Клієнту (позивачу) консультативні та правові послуги та здійснити представництво Клієнта в Окружному адміністративному суді міста Києва відповідно до умов договору по справі про визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України № 32062/31354329/2 від 03 липня 2020 року; визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області № 1661383/31354329 від 23 червня 2020 року; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 9 від 31 травня 2020 року у день її подання 12 червня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних. Відповідно до переліку послуг правової допомоги, що надаються по договору від 10 липня 2020 року №10-07-2020 (а.с.202-203, т.1), позивачу надано наступні послуги: надання консультації щодо спірного питання «блокування» органами податкової служби податкової накладної №9 від 31 травня 2020 року, консультування, узгодження правової позиції та підготовка документів для судового оскарження рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийнятого комісією центрального рівня Державної податкової служби України № 32062/31354329/2 від 03 липня 2020 року; консультування, узгодження правової позиції та підготовка документів для судового оскарження Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийнятого комісією регіонального рівня Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області № 1661383/31354329 від 23 червня 2020 року; консультування, узгодження правової позиції та підготовка документів в частині подання до суду вимоги про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №9 від 31 травня 2020 року у день її подання на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних 12 червня 2020 року, формування повної правової позиції Клієнта як позивача по усім вимогам з урахуванням норм чинного законодавства України та судової практики; складання тексту позовної заяви до суду у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, підготовка пакету документів (збір доказів) для подання до Окружного адміністративного суду міста Києва позовної заяви, включаючи сплату судового збору; подання позовної заяви Клієнта до Окружного адміністративного суду міста Києва; підготовка, складання та підписання відповідей на відзиви відповідачів у справі - Головного управління ДПС у Полтавській області та ДПС України, надіслання відповідей на відзиви - учасникам справи (відповідачам), подання відповідей на відзиви відповідачів до суду, подання до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи; формування та ведення судової справи (тека із матеріалами судової справи); подання до суду заяви про долучення доказів до матеріалів справи; відстеження ходу судового розгляду справи (телефонні переговори з помічником та секретарем суду, відстеження на офіційному сайті суду за станом розгляду справи); постійне інформування Клієнта про хід розгляду справи у суді; подання до суду Заяви про прискорений розгляд справи. На підтвердження факту оплати послуг на професійну правничу допомогу позивачем надано платіжне доручення №20 від 14 липня 2020 року на суму 10 000,00 грн. (а.с.80, т.1). Так, з урахуванням норм Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", колегія суддів приходить висновку, що послуги з формування повної правової позиції Клієнта як позивача по усім вимогам з урахуванням норм чинного законодавства України та судової практики; складання тексту позовної заяви до суду у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, підготовка пакету документів (збір доказів) для подання до Окружного адміністративного суду міста Києва позовної заяви, включаючи сплату судового збору; подання позовної заяви Клієнта до Окружного адміністративного суду міста Києва охоплюють послуги з надання консультацій по окремим питанням. Крім того, формування та ведення судової справи (тека із матеріалами судової справи) та телефонні переговори з помічником та секретарем суду не є послугами з надання правової допомоги. З урахуванням наведеного вище, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для присудження на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. Відтак, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України № 32062/31354329/2 від 03 липня 2020 року. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права призвело до помилкового вирішення справи в частині підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України № 32062/31354329/2 від 03 липня 2020 року, а відтак, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в іншій частині - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України № 32062/31354329/2 від 03 липня 2020 року. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Державної податкової служби України у цій частині вимог відмовити. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді І.О. Грибан О.О. Беспалов