LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВСП/811/1275/15

від 05.03.2021 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу ДФС України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду Києва від 28 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі №П/811/1275…

УХВАЛА 05 березня 2021 року м. Київ справа № П/811/1275/15 адміністративне провадження № К/9901/6372/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В., перевіривши касаційну скаргу ДФС України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду Києва від 28 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі №П/811/1275/15 за позовом ОСОБА_1 до ДФС України, Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, ВСТАНОВИВ: До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДФС України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду Києва від 28 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі №П/811/1275/15, предметом розгляду якої є: - визнання протиправним та скасування наказ Міндоходів № 222-о від 20 березня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 » 20 березня 2015 року з посади заступника начальника Кіровоградської митниці Міндоходів; - зобов`язання Державної фіскальну службу України, яка є правонаступником Міністерства доходів і зборів України, поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Кіровоградської митниці ДФС (тобто на рівнозначній посаді в структурі Кіровоградської митниці ДФС як правонаступника Міністерства доходів і зборів України); - стягнення з Кіровоградської митниці ДФС, як правонаступника Кіровоградської митниці Міндоходів, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 березня 2015 року і до моменту фактичного поновлення на роботі (з урахуванням коригування заробітної плати, включаючи премії, надбавки та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення на коефіцієнт підвищення посадових окладів і тарифних ставок відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року) у розмірі згідно наданого розрахунку на день винесення рішення суду. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Міндоходів і зборів України від 20 березня 2015 року № 222-о «Про звільнення ОСОБА_1 » 20 березня 2015 року з посади заступника начальника Кіровоградської митниці Міндоходів. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби з 21 березня 2015 року. Стягнуто з Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 21 березня 2015 року по 28 січня 2020 року в сумі 677273,55 грн. (з врахуванням податків і зборів). У задоволенні позовних вимог в частині встановлення судового контролю відмовлено. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Скаржник в касаційній скарзі, підставою касаційного оскарження вказує пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджено усіх доводів і доказів відповідача, що призвело до прийняття неправомірних рішень та порушень статей 211 та 242 КАС України. Частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо зокрема: 1)суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. У відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини 2 статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої 4 частини 4 статті 328 КАС України, в частині не дослідження доказів. Підстав касаційного оскарження судових рішень визначених пунктом 1-3 частини 2 статті 328 КАС України скаржником не зазначено. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Враховуючи вище наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку що в касаційній скарзі не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ДФС України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду Києва від 28 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі №П/811/1275/15 за позовом ОСОБА_1 до ДФС України, Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяО.В. Калашнікова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»