Постанова 4852 № 160/6220/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/6220/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Газсервіс» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року (суддя у 1 інстанції Олійник В.М.) в адміністративній справі №160/6220/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Газсервіс» до Головного управління ДПС Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Газсервіс» звернулося з позовом до Головного управління ДПС Дніпропетровській області, в якому просило: - скасувати прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №0001273202 форми "Ф" від 28.02.2020 року про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в сумі 250 000,00 грн.; - скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №31755-57/81 від 30.04.2020 року про визначення суми податкового боргу в розмірі 250 000,00 грн.; - скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №31755-87/81 від 30.04.2020 року про опис майна в податкову заставу. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що актом перевірки було встановлено реалізацію пального без ліцензії, на підставі якого згодом відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 250000,00грн. Позивач не погоджується з винесеним рішенням, оскільки відповідь на скаргу позивача надійшла від ДПС України з пропущеним строком у 37 днів, що є порушенням положень ст. 56 ПК України. Враховуючи, що рішення про результати розгляду скарги прийнято та направлено на адресу позивача на 37 день після спливу граничного терміну, встановленого ст. 56 ПК України, рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що скарга вважається задоволеною через пропуск граничного строку його прийняття та направлення на адресу позивача. Позивач також зазначив, що формування податкової вимоги №31755-57/81 та рішення про опис майна у податкову заставу прийнято відповідачем передчасно. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року у задоволені позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що законом №2628-VIII від 23.11.2018 року внесено зміни до ПК України та інших законодавчих актів, в тому числі, і щодо ліцензування роздрібної торгівлі пальним. Вимоги щодо ліцензування роздрібної торгівлі набули чинності з 01.07.2019 року. Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» встановлено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття. Таким чином, з урахуванням вказаних норм запровадження ліцензуванню нового виду господарської діяльності (роздрібна торгівля пальним) повинно бути здійснено не менш як два місяці після 01.07.2019 року. В відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Сторони до судового засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач в клопотання про відкладенні розгляду справи зазначив про те, що неможливо забезпечити явку представника. Відповідач в клопотанні про відкладенні розгляду справи зазначив про те, що Кабінет Міністрів України прийняв рішення про продовження дії карантину до 28.01.2021 року. Колегія суддів вважає безпідставними клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки, по-перше, позивач не надав належних доказів щодо неможливості направити представника у судове засідання та доказів що у останнього лише один представник який може приймати участь у судовому засіданні, по-друге, посилання відповідача як на підставу про відкладення розгляду справи не можуть бути враховані судом, оскільки процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020 року закінчуються 6 серпня 2020 року (через 20 днів після 17 липня 2020 року (набрання чинності Закону України від 18 червня 2020 року №731-IX)). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені адміністративного позову дійшов висновку, що позивач, реалізовуючи пальне у період з 01.07.2019 р.по 08.07.2019 р. був обізнаний про те, що така діяльність підлягає ліцензуванню, однак ліцензію не отримав. За ліцензією позивач звертався 26 червня 2019 року, але йому було відмовлено у наданні ліцензії. Повторно із заявою на отримання ліцензії позивач звернувся тільки 01.07.2019 року, та саме з цієї дати діяльність з реалізації пального підлягає ліцензуванню. Таким чином, оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення №0001273202, податкова вимога №31755-57/81 від 30.04.2020 року та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підстави для їх скасування відсутні. Колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу від 14.01.2020 року №152-п, направлень від 16.01.2020 року № 213 та №214 була проведена фактична перевірка АЗС за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд. 117, що належить ТОВ «НК Газсервіс» з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Перевірку розпочато 28.01.2020 року після вручення представнику позивача директору Кузьменко В.А. наказу ГУ ДПС від 14.01.2020 року № 152-п та ознайомлення з направленнями на перевірку від 16.01.2020 р. № 213 та № 214, про що свідчить підпис у направленнях на перевірку. Фактичною перевіркою встановлено реалізацію пального без ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2019 року до 16.07.2019 року, а саме: відповідно до контрольних стрічок, які створені в електронній формі до РРО МАРІЯ-303А1, фіскальний номер 3000258887, заводський номер ЗВ1041013126 підприємством TOB «HK Газсервіс» здійснювалась реалізація 01.07.2019 року об 07:51 год. пальне «Пропан-бутан» (код УКТ ЗЕД 2711139700) 17610 x 12,95 грн. = 228,05 грн.; 05.07.2019 об 14:15 год. пальне «Пропан-бутан» (код УКТ ЗЕД 2711139700) 31870 x 12,95 грн. = 412,72 грн.; 07.07.2019 об 10:29 год. пальне «Пропан-бутан» (код УКТ ЗЕД 2711139700) 35060 x 12,95 грн. = 454,03 грн., чим було порушено статтю 15 Закону України від 19.12.95 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». За результатами фактичної перевірки складено акт від 27.01.2020 року № 4733/04-36-32-02/34062908, який направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. На зазначений акт перевірки, позивачем подано заперечення від 19.02.2020 року №01/02-19. За наслідками розгляду заперечень відповідач направив на адресу позивача висновок щодо обґрунтованості встановлення порушень викладених в акті перевірки від 28.01.2020 року №4733/04-36-32- 02/34062908. За результатами перевірки відповідно до абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі Закон № 481) винесено податкове повідомлення-рішення «форми С» від 28.02.2020 року №0001273202 на загальну суму 250 000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності відповідної діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на вищезазначене рішення від 16.03.2020 року № 01/03-16. Рішенням № 16280/6/99-00-08-05-05-06 від 15.05.2020 року про результати розгляду скарги ДПС України залишила без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.02.2020 року № 000127302, а скаргу без задоволення. Відповідно до пп. 89.1.2. п. 89.1 ст.89 ПК України відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 30.04.2020 року №31755-57/81, яке було направлено позивачу засобами поштового зв`язку разом з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 30.04.2020 року №31755-57/81. Заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним подано позивачем 26.06.2019 року. Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним №04810314201900447 видана підприємству 16.07.2019 року (термін дії з 16.07.2019 року до 16.07.2024 року). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного. Згідно з підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального. Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995р. № 481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 481/95-BP). Закон № 481/95-BP зазнав змін, внесених в частині ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі пальним, відповідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628-VIII, який згідно абзацу п`ятого пункту 1 Розділу ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» набрав чинності з 01.07.2019р. в частину підпункту 6 (щодо змін до Закону № 481/95-BP) (далі Закон № 2628-VIII). Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-BP, в редакції чинній з 01.07.2019р. згідно з Закону № 2628-VIII: - роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (частина двадцята); - річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (частина двадцять п`ята); - ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років (частина тридцята); - ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (частина тридцять друга); - у заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального) (частина тридцять третя); - суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (частина тридцять четверта). Відповідно до абзацу дев`ятого частини другої статті 17 Закону № 481/95-BP, чинного з 01.07.2019 року, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії 250 000 гривень. Згідно з частини четверної статті 17 Закону № 481/95-BP, в редакції чинній з 01.02.2019р., рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі, зокрема, пальним, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України. Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначення виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлення уніфікованого порядку їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовані Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року № 222-VIII (далі Закон № 222-VIII). У Закон № 222-VIII законодавцем внесені зміни на підставі: Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» від 02.10.2019 року № 139-IX (далі Закон № 139-IX); Закону № 2628-VIII. Так, з 01.07.2019р., із врахуванням змін, внесених Законом № 2628-VIII, пункт 3 частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, викладено у редакції, згідно якої дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». З 18.12.2019 року після виникнення спірних правовідносин, внесенням змін до абзацу першого частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, визначено що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Згідно з частини третьої статті 2 Закону № 222-VIII, в редакції Закону № 139-ІХ, суб`єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії. Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, Державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров`я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає: у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці. Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (частина третя статті 3 Закону № 222-VIII). Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 «Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» Закону № 222-VIII, в редакції з 01.07.2019 року, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля і пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування (частина перша статті 8 № 222-VIII із змінами, внесеними Законом № 139-ІХ). У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується (частина друга статті 20 Закону № 222-VIII). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 545, яка згідно пункту 3 набирає чинності з дня її опублікування, але не раніше 01.07.2019 року, внесено зміни до Пункту 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 року № 609, викладенням у новій редакції, згідно якого територіальні ограни ДФС є органом ліцензування виду господарської діяльності роздрібна торгівля пальним. Таким чином, з 18.12.2019 року внесено зміни до абзацу першого частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, яким визначено що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності як торгівля пальним. При цьому, статтею 7 Закону № 222-VIII до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, віднесена торгівля пальним. До 18.12.2019 року дія Закону № 222-VIII не поширювалась виключно на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення. Оскільки спірні правовідносини виникли та тривали у період до 18.12.2019 року, слід застосовувати наведені вище норми права у редакції, чинній у такий період. Отже, позивач як суб`єкт правовідносин, у яких держава здійснює контроль за торгівлею пальним, правомірно очікував на додержання державою та її органами, як суб`єктами владних повноважень, норм абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, та враховував виключення притягнення до відповідальності за відсутність ліцензії на підставі частини третьої статті 3 Закону № 222-VIII. Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, діє принцип державної політики у сфері ліцензування, згідно якого у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці. Вказаний строк визначений законом як для держави, з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб`єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов`язаних із запровадженими змінами. Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб`єктом господарювання. З набуттям 01.07.2019 року змін до Законів № 481/95-BP та № 222-VIII, визначення з 01.07.2019 року територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним, та не встановленням для суб`єкта господарювання строку для приведення діяльності у відповідність до вимог закону, є порушенням вищевказаного балансу та допущення непропорційності. Щодо листа ДФС України від 30.05.2019 року № 17014/7/99-99-12-01-01-17, яким повідомлено Головні управління ДФС у областях та у м. Києві щодо набрання чинності з 01.07.2019 року змінами до Закону № 481, та зазначено, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним) починаючи з 12.06.2019 року, при цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019 року. Вказаний лист не є нормативно-правовим актом, він не адресований суб`єктам господарювання. Листом встановлюються можливий строк подання документів для майбутнього ліцензування (з 12.06.2019 року), крім того, станом на 12.06.2019 року територіальний орган не мав статусу органу ліцензування діяльності з реалізації пального, Також, колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне. Положеннями статті 15 Закону №481 передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. Отже, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених ст. 15 Закону №481 документів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року N 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року N 227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. Виходячи із норм Закону №481 та листа Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 відповідач мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 1 липня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу. Як зазначено у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Європейський суд звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Таким чином, у зв`язку з тим, що Законом №481 чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а Державна фіскальна служба України лише 30.05.2019 року направила лист за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 із розпорядження про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 1 липня 2019 року, держава штучно створила для добросовісних платників перешкоди в господарюванні що призвело до накладення штрафу на позивача. При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги пп. 4.1.4 ПК України, згідно з яким у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та п. 56.21 ст. 56 ПК України, який регламентує, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Так, до 01.07.2019 року, Закон №481 не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього закону зі змінами та доповненнями від 23.11.2018 року № 2628 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" розширила його дію та погіршила становище позивача. При цьому Кабінет Міністрів України не визначив органи виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання, уповноважені видавати такі ліцензії. У пункті 74 рішення по справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов`язків. Також Європейський Суд з прав людини в пункті 58 у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. The Czech Republic), пункті 40 «Гаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), пункту 67 «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Отже, неналежне виконання позивачем вимог податкового законодавства стосовно своєчасності отримання ліцензії відбулось не з вини позивача, за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням про застосування фінансових санкцій. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення №0001273202 форми "Ф" від 28.02.2020 року, прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області відносно позивача про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в сумі 250 000,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, підлягають скасуванню податкова вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області №31755-57/81 від 30.04.2020 року про визначення суми податкового боргу в розмірі 250 000,00 грн. та рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №31755-87/81 від 30.04.2020 року про опис майна в податкову заставу. За приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001273202 форми "Ф" від 28.02.2020 року, прийнятого ГУ ДПС у Дніпропетровській області відносно позивача про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в сумі 250 000,00 грн., податкової вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області №31755-57/81 від 30.04.2020 року про визначення суми податкового боргу в розмірі 250 000,00 грн. та рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №31755-87/81 від 30.04.2020 року про опис майна в податкову заставу. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Газсервіс» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року в адміністративній справі №160/6220/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Газсервіс» до Головного управління ДПС Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року в адміністративній справі №160/6220/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Газсервіс» до Головного управління ДПС Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги - скасувати. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Газсервіс» - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №0001273202 форми "Ф" від 28.02.2020 року про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в сумі 250 000,00 грн. Скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №31755-57/81 від 30.04.2020 року про визначення суми податкового боргу в розмірі 250 000,00 грн. Скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №31755-87/81 від 30.04.2020 року про опис майна в податкову заставу. Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27.01.2021 року, в повному обсязі постанова складена відповідно до ст. 243 КАС України. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена вкасаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва суддя Н.А. Олефіренко