Ухвала КЦС ВС № 331/2610/17

Ухвала 05 березня 2021 року м. Київ справа № 331/2610/17 провадження № 61-2692ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, ВСТАНОВИВ: 18 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення з пропуску строку на касаційне оскарження. Згідно зі статею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що копію повної постанови Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2021 року отримало лише 26 січня 2021 року, на підтвердження чого подало докази. Отже, зазначене свідчить, що строк на касаційне оскарження заявником пропущений з поважних причин, а тому є підстави для його поновлення. Проте касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки на порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права із зазначенням необхідності врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 816/1767/17, заявник не конкретизував підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Тому заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, постанови (постанов) Верховного Суду, в якій (яких) викладено висновок (висновки) про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був (не були) врахований (враховані) в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі заявнику необхідно зазначити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові (постановах) Верховного Суду, із зазначенням такої (таких) постанови (постанов). Касаційна скарга також не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки судовий збір за подання касаційної скарги сплачено не в повному обсязі. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. За нормою частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімуму для працездатних осіб встановлений у 1 600 грн. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Верховний Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо сплати судового збору за подання позовної заяви про звернення стягнення на майно, викладений у постанові від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17, згідно з яким зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону № 3674-VI, виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов. З урахуванням наведеного, зважаючи на ціну позову, при поданні позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 10 325,90 грн (1,5 відсотка від 688 393,79 грн). Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 20 651,80 грн (10 325,90 х 200/100). Заявником сплачено 3 200 грн судового збору. Отже, за подання касаційної скарги заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 17 451,80 грн (20 651,80-3 200). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печерському районі/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону № 3674-VI. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2021 року. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко