Постанова КЦС ВС № 511/2072/15-ц

Постанова Іменем України 05 березня 2021 року м. Київ справа № 511/2072/15-ц провадження № 61-1148св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи:ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Відділ у Роздільнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, позивачі: ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , відповідачі: Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа- ОСОБА_1 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та її представника - Комлєвої Наталії Павлівни на постанову Апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіної А. П., Калараша А. А., Таварткіладзе О. М., ВСТАНОВИВ: Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Короткий зміст позовних вимог У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Відділ у Роздільнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, зобов`язання знести самовільно збудований магазин та встановлення порядку користування земельною ділянкою. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що будинок на АДРЕСА_1 належав на праві спільної часткової власності наступним особам, а саме: ОСОБА_10 (8/100 часток), ОСОБА_6 (8/100 часток), ОСОБА_1 (8/100 часток), ОСОБА_7 (9/100 часток), ОСОБА_8 (9/100 часток), ОСОБА_11 (9/100 часток), ОСОБА_2 (9/100 часток); ОСОБА_12 (10/100 часток), ОСОБА_3 (10/100 часток), ОСОБА_4 (10/100 часток), ОСОБА_5 (10/100 часток). ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після нього прийняли дружина ОСОБА_8 (7/100 частин зазначеного будинку) та син ОСОБА_6 (2/100 частин вказаного нерухомого майна). Фактично будинок та інше майно розділено у користуванні на дві частини: 51/100 частинами користуються позивач та треті особи (фізичні особи), а 49/100 частинами користуються відповідачі (фізичні особи). Рішеннями Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 16 грудня 1993 року та від 20 червня 2012 року співвласникам вищевказаного будинку надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2558 га, у тому числі: 0,15 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, 0,1058 га - для ведення особистого селянського господарства. Зазначала, що співвласники будинку ОСОБА_12 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , зловживаючи правилами добросусідства, без згоди інших співвласників будинку, самовільно збудували магазин, зробили реконструкцію своєї частини будинку та господарських будівель на вищевказаній земельній ділянці. У подальшому позивач дізналася про існування рішень органу місцевого самоврядування, якими: надано відповідачам дозвіл на проектування та реконструкцію літньої кухні та сараю; надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення паспорту прив`язки малої архітектурної форми тимчасової споруди (магазину); присвоєно юридичну адресу магазину ( АДРЕСА_1 ); надано дозвіл фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на довгострокову оренду земельної ділянки площею 0,0035 га за вищевказаною адресою під комерційну діяльність для обслуговування та експлуатації магазину, строком на 25 років. Вказувала, що зазначені рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області видані всупереч вимог закону, а також порушують права та інтереси інших мешканців спірного будинку та користувачів земельної ділянки, оскільки частина земельної ділянки, яка була надана ФОП ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності, була незаконно вилучена з користування всіх співвласників, добровільно від неї ніхто із співвласників не відмовлявся, підстав для примусового припинення права користування не було. Крім того, спірний магазин побудовано на земельній ділянці, цільове призначення якої визначено для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, а не обслуговування та експлуатації магазину. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: визнати незаконними та скасувати рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 07 листопада 2012 року № 120/12-СР «Про надання дозволу на проектування та реконструкцію літньої кухні та сараю», від 27 вересня 2012 року № 104/12-СР «Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення паспорту прив`язки малої архітектурної форми тимчасової споруди (магазину)», від 24 квітня 2013 року № 68/13-СР «Про присвоєння юридичної адреси магазину», від 05 липня 2013 року № 466-VI «Про вилучення земельних ділянок, раніше наданих у користування в межах Лиманської селищної ради», від 05 липня 2013 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на довгострокову оренду земельної ділянки під комерційну діяльність»; зобов`язати відповідачів знести самовільно побудований магазин на АДРЕСА_1 ; встановити порядок користування спірною земельною ділянкою між співвласниками двох частин будинку відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи. У липні 2017 року ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_1 , про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Позовна заява ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 мотивована тим, що вони та третя особа є співвласниками 51/100 частин житлового будинку на АДРЕСА_1 , співвласниками інших 49/100 частин цього будинку є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Під житловим будинком знаходиться земельна ділянка площею 0,16 га, яка не приватизована. Рішеннями Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 16 грудня 1993 року та від 20 червня 2012 року співвласникам житлового будинку надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2558 га, у тому числі: 0,15 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (присадибна ділянка) та 0,1058 га - для ведення особистого селянського господарства. Незважаючи на передачу земельної ділянки у спільну власність, відповідачі почали самовільно забудовувати її, побудували магазин та зробили реконструкцію сараю, після чого виник спір щодо користування цією земельною ділянкою. На підставі викладеного ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 просили встановити порядок користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 між співвласниками 51/100 частин та 49/100 частин житлового будинку. Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 вересня 2017 року вищевказані позови об`єднано в одне провадження. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 25 червня 2018 року (в складі судді Ільяшук А. В.) позови ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 задоволено частково. Встановлено порядок користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 між співвласниками 51/100 частин та 49/100 частин будинку по першому варіанту висновку судової земельно-технічної експертизи від 20 квітня 2018 року, графічний додаток № 2 «Перший варіант порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 , з урахуванням земельної ділянки під будівлею магазину, між співвласниками домоволодіння», а саме: 1) співвласникам ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 із загальною часткою 51/100 виділено у користування земельну ділянку площею 0,1323 га з приляганням до фасадної та правої зовнішніх меж ділянки (за вказаним варіантом частка співвласників є ідеальною та дорівнює 51/100), з описанням меж, що відокремлюють ділянки особистого користування співвласників домоволодіння по першому варіанту порядку користування земельною ділянкою у дослідницькій частині висновку. В`їзд та виїзд на ділянку залишено існуючі через металеві ворота та хвіртку, влаштовані у фасадній частині огорожі зі сторони АДРЕСА_1. 2) співвласникам ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 із загальною часткою 49/100 виділено у користування земельну ділянку площею 0,1271 га з приляганням до фасадної, лівої, правої і задньої зовнішніх меж земельної ділянки (за вказаним варіантом частка співвласників є ідеальною та дорівнює 49/100), з описанням меж, що відокремлюють ділянки особистого користування співвласників домоволодіння по першому варіанту порядку користування земельною ділянкою в дослідницькій частині висновку. Вхід на ділянку зобов`язано влаштувати у фасадній частині огорожі зі сторони АДРЕСА_1 шляхом встановлення металевої хвіртки (позначено на схемі синім кольором). По першому варіанту порядку користування земельною ділянкою зобов`язано співвласників із загальною часткою 49/100 надати безперешкодний доступ співвласникам із загальною часткою 51/100 до частини земельної ділянки, на яку орієнтовані зовнішні стіни та покрівля приміщень № 1-5 (житлова площа 20,2 кв. м), № 1-6 (житлова площа 17,3 кв. м) житлового будинку літ. «А», для їх подальшого обслуговування та проведення поточного ремонту. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами існує спір щодо користування земельною ділянкою, тому наявні підстави для встановлення порядку користування цим майном відповідно до першого варіанту висновку судової земельно-технічної експертизи від 20 квітня 2018 року, з урахуванням фактичного порядку землекористування, що склався у власників 49/100 частин та 51/100 частин будинку на АДРЕСА_1 , тривалого конфлікту, який виник у співвласників, та технічної можливості виділу в натурі 49/100 частки з об`єкта нерухомого майна, що фактично є відокремленою часткою, має окремий в`їзд (виїзд) і може бути виділені в натурі. Разом з тим, зібраними у справі доказами підтверджено, що спірний магазин не є самочинним, ОСОБА_2 набула право власності на вказане майно відповідно до вимог закону. ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами порушення норм права під час винесення оскаржуваних у цій справі рішень органу місцевого самоврядування. Постановою Апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції змінено, абзаци другий та третій резолютивної частини викладено у наступній редакції. Встановлено порядок користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 між співвласниками 51/100 частин та 49/100 частин будинку по четвертому варіанту висновку судової земельно-технічної експертизи від 20 квітня 2018 року, графічний додаток № 5 «Четвертий варіант порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 з урахуванням земельної ділянки під будівлею магазину, між співвласниками домоволодіння», а саме: 1) співвласникам ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 із загальною часткою 49/100 виділено у користування земельну ділянку площею 0,1270 га, що складається з двох частин: перша з приляганням до фасадної, лівої і задньої зовнішніх меж ділянки площею 0,1168 га, друга - з приляганням до фасадної і правої зовнішніх меж ділянки площею 0,0102 га. Вхід на першу ділянку площею 0,1168 га запропоновано влаштувати через земельну ділянку загального користування, площею 2 кв. м, на другу частину земельної ділянки, площею 0,0102 га запропоновано влаштувати у фасадній частині огорожі зі сторони АДРЕСА_1, шляхом встановлення металевих воріт з хвірткою (позначеною на схемі синім кольором). 2) співвласникам ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 із загальною часткою 51/100 виділено у користування земельну ділянку загальною площею 0,1322 кв. м, що складається з двох частин: перша - з приляганням до фасадної зовнішньої межі ділянки площею 0,036 га, друга - з приляганням до правої і задньої зовнішніх меж ділянки площею 0,0962 га. Вхід та в`їзд на першу частину земельної ділянки площею 0,036 га залишено існуючий через металеві ворота та хвіртку влаштовані у фасадній частині огорожі зі сторони АДРЕСА_1 . На другу частину земельної ділянки площею 0,0962 га запропоновано влаштувати через земельну ділянку загального користування площею 2 кв. м. У загальне користування виділено земельну ділянку площею 2 кв. м. Межі, що відокремлюють виділені ділянки користування співвласників домоволодіння по четвертому варіанту порядку користування земельною ділянкою описано у висновку, графічно зображено у додатку № 5 «Четвертий варіант порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 з урахуванням земельної ділянки під будівлею магазину, між співвласниками домоволодіння», який є невід`ємною частиною постанови. Рішення суду першої інстанції було предметом апеляційного перегляду лише в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначений судовою земельно-технічною експертизою четвертий варіант порядку користування спірною земельною ділянкою найбільш відповідає визначеному селищною радою порядку користування земельною ділянкою та порядку користування земельною ділянкою, який фактично склався між співвласниками житлового будинку. При цьому судом апеляційної інстанції враховано розташування комунікацій, зокрема водопроводу. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали У касаційних скаргах ОСОБА_1 та її представник - Комлєва Н. П. просять скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційні скарги мотивовані тим, що можливість роздільного користування земельною ділянкою за першим варіантом розподілу є правильним та єдиним, який задовольнить всіх співвласників земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що саме перший варіант експертизи відповідає фактичному користуванню, який склався між сторонами, що було встановлено судом першої інстанції. ОСОБА_1 була позбавлена можливості надати пояснення по суті заявлених у справі вимог в апеляційному суді в судовому засіданні 29 листопада 2018 року, оскільки її клопотання від 28 листопада 2018 року про відкладення розгляду справи помилково не задоволено. Звертаючись до суду з апеляційними скаргами, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 сплатили судовий збір у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про судовий збір». Апеляційний суд безпідставно прийняв до уваги висновок Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 22 травня 2014 року про розмежування подвір`я та не дослідив належним чином висновок судового експерта, зокрема дослідну і заключну його частини. Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції не вказав, які висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в чому полягало порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Позиція інших учасників справи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких діє адвокат Панчошенко О. В., подали відзиви на касаційні скарги, в яких просили постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою. Вказували, що саме четвертим варіантом експертизи передбачено можливість користуватися сторонами належним їм майном. Відповідно до четвертого варіанту експертизи відповідачі зможуть користуватися належним їм водопроводом. ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за апеляційний розгляд справи сплатили судовий збір у визначеному законом розмірі, що підтверджується доданими до апеляційної скарги квитанціями. Висновки апеляційного суду підтверджені матеріалами справи та забезпечують справедливий баланс інтересів сторін. Інші учасники справи відзиву на касаційні скарги не направили. Провадження у суді касаційної інстанції Касаційні скарги подані до Верховного Суду ОСОБА_1 та її представником - Комлєвою Н. П. 29 грудня 2018 року та 29 січня 2019 року. Ухвалами Верховного Суду від 30 січня 2019 року та від 12 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи Суди встановили, що сторони є співвласниками житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 належить 51/100 частин вказаного будинку. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 належить 49/100 частин зазначеного будинку. Земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні співвласників вказаного домоволодіння, має загальну площу 0,2558 га, в тому числі з них: 0,15 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та 0,1058 га - для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка не приватизована, державний акт про право власності на неї не видавався. Рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 20 червня 2013 року № 323-УІ уточнено пункт 1 рішення цієї селищної ради від 16 грудня 1993 року, а саме надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку загальною площею - 0,2558 га, у тому числі з них: 0,15 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та 0,1058 га - для ведення особистого селянського господарства, у спільну власність ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 . Дозволено замовити технічну документацію щодо виготовлення державних актів в організаціях, які мають відповідний дозвіл (ліцензію) на виконання даного виду робіт. Зобов`язано видати громадянам державний акт на право власності на земельну ділянку відповідно до цього рішення та зареєструвати в установленому законом порядку. Контроль за виконання цього рішення покладено на постійну комісію селищної ради з земельних відносин, транспорту, зв`язку, екології та використання природних ресурсів. З метою врегулювання непорозумінь, які виникали у співвласників щодо спірної земельної ділянки загального користування, Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області надала висновок від 22 травня 2014 року про розмежування подвір`я, де запропонувала варіанти використання земельної ділянки загального користування та повідомила про самовільно збудовані споруди на території цього подвір`я до Державного відділу архітектури у Роздільнянському районі Одеської області. Рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 07 листопада 2012 року № 120/12-СР надано дозвіл ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 на проектування та реконструкцію літньої кухні та сараю до жилого будинку, який належить їм (по 10/100 кожному) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 29 лютого 2012 року на присадибній ділянці площею 0,08 га на АДРЕСА_1 . Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області рішенням від 27 вересня 2012 року № 104/12-СР надала дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення паспорту прив`язки малої архітектурної форми тимчасової споруди (магазину) на АДРЕСА_1 . Рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 24 квітня 2013 року № 68/13-СР присвоєно магазину, який належить ОСОБА_2 , юридичну адресу - АДРЕСА_1 . За змістом рішення Виконавчого комітету Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 16 травня 2001 року № 39/2001-СР ОСОБА_12 дозволено будівництво гаражу розміром 5 м х 4 м на присадибній ділянці на АДРЕСА_1 . Згідно з актом вибору земельної ділянки під розміщення від 12 березня 2002 року комісія Виконавчого комітету Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області здійснила вибір земельної ділянки під будівництво - переобладнання гаражу під торгівельний павільйон для продажу продовольчих товарів на земельній ділянці розміром 4 м х 5,5 м за рахунок вилучення з присадибної ділянки для комерційного використання ОСОБА_12 , надані відповідні погодження та складено план забудови. Відповідно до виписки з рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 05 липня 2013 року № 466-VI припинено користування ОСОБА_12 земельною ділянкою (для будівництва індивідуального гаража) на АДРЕСА_1 . Передано земельну ділянку в землі запасу Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області. Вказане рішення прийняте на підставі заяви ОСОБА_12 про відмову від раніше наданої у користування земельної ділянки. Згідно з рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 05 липня 2013 року № 471-VI надано дозвіл ФОП ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на довгострокову оренду земельної ділянки площею 0,0035 га під комерційну діяльність для обслуговування та експлуатації магазину строком на 25 років, яка знаходиться на АДРЕСА_1 . Рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 30 березня 2012 року № 37/12-СР визнано за ОСОБА_2 право власності на магазин на АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 листопада 2015 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить магазин загальною площею 25,1 кв. м на АДРЕСА_1 , що також підтверджується технічним паспортом на вказаний магазин, декларацією про готовність об`єкта до експлуатації (будівництво магазину продовольчих товарів). Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року призначено по справі судову земельно-технічну експертизу. Висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 20 квітня 2018 року запропоновано чотири варіанти порядку користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Задовольняючи позовні вимоги частково, зокрема щодо встановлення порядку користування земельної ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, що перший варіант експертиза найбільше відповідає інтересам сторін. Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що саме четвертий варіант розподілу земельної ділянки відповідає часткам сторін цього спору у будинку та визначеному селищною радою порядку користування земельною ділянкою, а також порядку користування земельною ділянкою, який фактично склався між співвласниками житлового будинку. При цьому судом апеляційної інстанції враховано інтереси сторін та розташування належного їм майна, зокрема водопроводу. Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні. Частиною першою статті 88 ЗК України встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи. При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками та визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 686/6888/15-ц (провадження № 61-1134св18), від 26 березня 2020 року у справі № 666/897/16-ц (провадження № 61-25999св18). Як встановлено вище, між сторонами виникли неприязні стосунки з приводу користування спірною земельною ділянкою, тому з метою врегулювання непорозумінь, які виникали у співвласників щодо зазначеної земельної ділянки, Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області надала висновок від 22 травня 2014 року про розмежування подвір`я, де запропонувала варіанти використання цього майна. Визначений селищною радою порядок користування земельною ділянкою відповідає порядку користування земельною ділянкою, який фактично склався між співвласниками житлового будинку, враховує розташування водопроводу, і найбільш відповідає четвертому варіанту порядку користування спірною земельною ділянкою, який зазнаний у судовій земельно-технічній експертизі. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що визначений судовою земельно-технічною експертизою четвертий варіант порядку користування спірною земельною ділянкою найбільш відповідає інтересам сторін та порядку користування земельною ділянкою, який фактично склався між співвласниками житлового будинку. При цьому судом апеляційної інстанції враховано розташування комунікацій, зокрема водопроводу. Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що можливість роздільного користування земельною ділянкою за першим варіантом розподілу є правильним та єдиним, який задовольнить всіх співвласників земельної ділянки, оскільки апеляційний суд встановив, що визначений судовою земельно-технічною експертизою четвертий варіант порядку користування спірною земельною ділянкою найбільш відповідає інтересам сторін та порядку користування земельною ділянкою, який фактично склався між співвласниками житлового будинку. У мотивувальній частині постанови апеляційного суду наведено дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при вирішення спору. При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень. Не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості надати пояснення по суті заявлених у справі вимог в апеляційному суді в судовому засіданні 29 листопада 2018 року, оскільки її клопотання від 28 листопада 2018 року про відкладення розгляду справи розглянуто судом апеляційної інстанції з додержанням норм процесуального права та обґрунтовано відмовлено у його задоволенні, враховуючи строки розгляду справи та наявності у ОСОБА_1 представника - адвоката Комлевої Н. П., за клопотанням якої розгляд справи вже був відкладений 01 листопада 2018 року на 29 листопада 2018 року у зв`язку з укладенням угоди про надання правової допомоги та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи. Безпідставними є доводи касаційної скарги, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 сплатили судовий збір за апеляційні скарги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про судовий збір», оскільки сплачений останніми судовий збір узгоджується з вимогами зазначеного Закону. Так, під час обрахунку судового збору представник ОСОБА_1 (в касаційній скарзі) помилково виходила з прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року у розмірі 1 762 грн. Разом з тим, позовні вимоги у цій справі були заявлені у липні 2015 року, тобто визначальним для обрахування судового збору у цій справі є саме мінімальна заробітна плату у місячному розмірі з 01 січня 2015 року - 1 218 грн, тобто саме з цієї суми обраховується судовий збір за звернення до суду з позовною заявою, а у подальшому - з апеляційною скаргою. Доводи касаційної скарги, що апеляційний суд безпідставно прийняв до уваги висновок Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 22 травня 2014 року про розмежування подвір`я та не дослідив належним чином висновок судового експерта, зокрема дослідну і заключну його частину, не заслуговують на увагу, оскільки досліджені у судовому засіданні докази відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а постанова апеляційного суду достатньо мотивована та містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Інші наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка в оскаржуваній частині ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування постанови апеляційного суду. Доводи касаційних скарг по суті зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено. За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційних скарг без задоволення, а судового рішення апеляційного суду без змін. Щодо судових витрат Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги ОСОБА_1 та її представника - Комлєвої Наталії Павлівни залишити без задоволення. Постанову Апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв