Постанова КЦС ВС № 521/6903/17

Постанова Іменем України 03 березня 2021 року м. Київ справа № 521/6903/17-ц провадження № 61-13577св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач (позивач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор`я», відповідач - приватне підприємство «Юг Сервіс ЛТД», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року у складі судді Поліщук І. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Юг Сервіс ЛТД» (далі - ПП «Юг Сервіс ЛТД») та товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор`я» (далі - ТОВ «ДЗОВ «Примор`я») про стягнення грошових коштів. Позовну заяву мотивовано тим, що 21 квітня 2014 року між приватним підприємцем (далі - ПП) ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор`я» (далі - ПАТ «ДЗОВ «Примор`я»), яке у подальшому змінило організаційно-правову форму на ТОВ «ДЗОВ «Примор`я», укладено договори № 7 та № 8, а 05 травня 2014 року - договір № 9, відповідно до умов яких ОСОБА_3 поставив товариству товар на загальну суму 215 810,03 грн. ОСОБА_1 зазначав, що ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» свої зобов`язання за зазначеними договорами не виконало і товар не оплатило, незважаючи на направлення відповідних претензій. 01 червня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ) та ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» було укладено договір поставки, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 поставив товариству товар на загальну суму 127 368,00 грн, проте товариство свої зобов`язання за договором не виконало і товар не оплатило. 30 червня 2014 року між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» було укладено договір № 1406, відповідно до умов якого ОСОБА_5 поставила товариству товар на загальну суму 1 361 466,88 грн, проте товариство свої зобов`язання за договором не виконало і товар не оплатило. Крім того, 12 лютого 2014 року між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» було укладено договір № 12/2/14, відповідно до умов якого ОСОБА_6 зобов`язався власними силами виконати поточний ремонт будівель, належних товариству. За цим договором підрядник виконав роботи на загальну суму 784 169 грн, проте ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» виконані роботи у погоджений строк не оплатило. 16 вересня 2014 року між ФОП ОСОБА_6 та ПП «Юг Сервіс ЛТД» було укладено договір поруки, відповідно до умов якого підприємство поручилося солідарно у повному обсязі відповідати за зобов`язаннями ТОВ «ДЗОВ «Примор`я», що виникли з договору від 12 лютого 2014 року № 12/2/14. У подальшому права вимоги за зазначеними договорами відступлені товариству з обмеженою відповідальністю «Фарм-ОД» (далі - ТОВ «Фарм-ОД») шляхом укладення договорів про відступлення права вимоги (цесії) від 30 грудня 2016 року із ФОП ОСОБА_5 , 03 березня 2017 року - ФОП ОСОБА_6 , 06 березня 2017 року - ПП ОСОБА_3 та від 07 березня 2017 року із ФОП ОСОБА_4 17 квітня 2017 року ТОВ «Фарм-ОД» відступило ОСОБА_1 права вимоги за договорами від 12 лютого 2014 року № 12/2/14, 21 квітня 2014 року № 7 і № 8, 05 травня 2014 року № 9, 01 червня 2014 року б/н та від 30 червня 2014 року № 1406. ОСОБА_1 вважав, що оскільки ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» не виконало свої зобов`язання з оплати за поставлений товар і надані послуги з поточного ремонту, тому є підстави для додаткового стягнення з товариства штрафних санкцій та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» заборгованість: у розмірі 433 118,50 грн за договорами № 7, № 8 та № 9, укладеними із ПП ОСОБА_3 , із яких: основний борг - 215 810,03 грн, 3 % річних - 19 246,69 грн та інфляційні втрати - 208 061,78 грн; у розмірі 2 624 971,72 грн за договором № 1406, укладеним із ФОП ОСОБА_5 , із яких: основний борг - 1 361 466,88 грн, 3 % річних - 108 380,52 грн та інфляційні втрати - 1 155 124,32 грн; у розмірі 265 141,70 грн за договором б/н, укладеним із ФОП ОСОБА_4 , із яких: основний борг - 127 368,05 грн, пеня - 16 910,11 грн, 3 % річних - 10 479,50 грн та інфляційні втрати - 110 384,04 грн; стягнути солідарно з ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» та поручителя за його договірними зобов`язаннями - ПП «Юг Сервіс ЛТД», заборгованість у розмірі 2 370 888,29 грн за договором № 12/2/14, укладеним із ФОП ОСОБА_6 , із яких: основний борг - 784 169,00 грн, пеня - 833 717,23 грн, 3 % річних - 65 230,36 грн та інфляційні втрати - 687 771,70 грн. У липні 2017 року ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними. Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що укладені із ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» договори від 12 лютого 2014 року № 12/2/14, 21 квітня 2014 року № 7 та № 8, 05 травня 2014 року № 9, 30 червня 2014 року № 1406 та від 01 червня 2014 року б/н є, на думку товариства, фіктивними. ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» зазначало, що на час виникнення спірних правовідносин директором товариства був ОСОБА_7 , який одночасно був директором і власником істотної частки у ТОВ «Фарм-ОД». З метою створення у ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» штучної заборгованості ОСОБА_7 , діючи недобросовісно, не в інтересах ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» та без узгодження із загальними зборами, підписав зазначені договори, будучи обізнаним про відсутність у ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» коштів на їх оплату. Загальні збори рішення про проведення поточного ремонту належних ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» будівель не приймали та в дійсності жодних ремонтних робіт не здійснено. ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» вважало, що накладні, якими оформлено прийняття товару, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, а саме: не містять дату складання, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Разом із тим, товариство вважало, що про фіктивність договорів свідчить також те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 тривалий час не вчиняли жодних дій, спрямованих на захист своїх прав та стягнення оплати, натомість відступили вимоги за спірними договорами ТОВ «Фарм-ОД», учасником якого є ОСОБА_7 , з яким і укладалися відповідні договори. ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» зазначало про недійсність договорів про відступлення прав вимоги (цесії), укладених ТОВ «Фарм-ОД» 30 грудня 2016 року із ОСОБА_5 , 03 березня 2017 року ОСОБА_6 , 06 березня 2017 року - ОСОБА_3 та 07 березня 2017 року - ОСОБА_4 , а також договору, укладеного 17 квітня 2017 року між ТОВ «Фарм-ОД» та ОСОБА_1 . На думку ТОВ «ДЗОВ «Примор`я», ці договори є договорами факторингу і не відповідають вимогам законодавства, які регулюють укладення такого договору та закріплюють, що фактором може бути лише банк або інша фінансова установа. З урахуванням викладеного, ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» просило суд визнати недійсними договори, зокрема: від 12 лютого 2014 року № 12/2/14, 21 квітня 2014 року № 7 та № 8, 05 травня 2014 року № 9, 01 червня 2014 року б/н, 30 червня 2014 року № 1406 та договори про відступлення права вимоги (цесії) від 30 грудня 2016 року, 03 березня 2017 року, 06 березня 2017 року, 07 березня 2017 року та 17 квітня 2017 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2017 року прийнято до розгляду зустрічний позов ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» у частині вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 17 квітня 2017 року. У іншій частині відмовлено у прийнятті зустрічного позову з урахуванням суб`єктного складу спору та з посиланням на те, що такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що акти приймання будівельних робіт і накладні про отримання товару від імені ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» підписані невідомою особо, тому не підтверджують дійсне прийняття товариством робіт та товару і виникнення обов`язку з їх оплати. Крім того, додаток № 1 до договору від 12 лютого 2014 року № 12/2/14 про виконання будівельних робіт не містить дати підписання, складу та вартості робіт, що підлягають виконанню, що свідчить про недосягнення сторонами згоди про всі істотні умови договору, тобто його неукладення. Також суд першої інстанції вважав недоведеним належними та допустимими доказами дійсного виконання поточних ремонтних робіт будівель, належних ТОВ «ДЗОВ «Примор`я», оскільки ОСОБА_1 ухилився від надання документів, необхідних для проведення судової будівельної експертизи. У зв`язку із чим суд першої інстанції вважав, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» щодо визнання договору про відступлення права вимоги (цесії) від 17 квітня 2017 року недійсним, суд першої інстанції виходив із того, що цей договір є неукладеним, оскільки за ним передані права вимоги за зобов`язаннями, дійсне існування яких недоведене, що суперечить статтям 513, 514 ЦК України. Справа № 521/6903/17 неодноразово переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій у частині позовних вимог ОСОБА_1 . Рішення суду першої інстанції у частині зустрічного позову ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» предметом апеляційного розгляду не було, оскільки учасниками справи не оскаржувалось. Короткий зміст постанов судів апеляційної та касаційної інстанцій Постановою Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ПП «Юг Сервіс ЛТД» та ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати за роботи, виконані за договором від 12 лютого 2014 року № 12/2/14, а саме: основний борг - 784 169,00 грн, пеню - 784 169,00 грн, 3 % річних - 65 230,36 грн та інфляційні втрати - 687 771,70 грн. Стягнуто з ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати за товар, поставлений згідно з договорами від 21 квітня 2014 року № 7, від 21 квітня 2014 року № 8 та від 5 травня 2014 року № 9, а саме: основний борг - 215 810,03 грн, 3 % річних - 19 246,69 грн та інфляційні втрати - 208 061,78 грн. Стягнуто з ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати за товар, поставлений згідно з договором від 30 червня 2014 року № 1406 у розмірі 2 624 971,72 грн, із яких: основний борг - 1 361 466,88 грн, 3 % річних - 108 380,52 грн та інфляційні втрати - 1 155 124,32 грн. Стягнуто з ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати за товар, поставлений згідно з договором від 01 червня 2014 року б/н у розмірі 265 141,70 грн із яких: основний борг - 127 368,05 грн, пеня - 16 910,11 грн, 3 % річних - 10 479,50 грн та інфляційні втрати - 110 384,04 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» відмовлено. Постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року касаційну скаргу ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року залишено без змін. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки акти приймання будівельних робіт і накладні про отримання товару від імені ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» підписані невідомою особою, тому не підтверджують дійсне прийняття товариством робіт та товару і виникнення обов`язку з їх оплати. Крім того, додаток № 1 до договору від 12 лютого 2014 року № 12/2/14 про виконання будівельних робіт не містить дати підписання, складу та вартості робіт, що підлягають виконанню, що свідчить про недосягнення сторонами згоди про всі істотні умови договору, тобто його неукладення. Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність дійсного виконання поточних ремонтних робіт будівель, належних ТОВ «ДЗОВ «Примор`я», оскільки ОСОБА_1 ухилився від надання документів, необхідних для проведення судової будівельної експертизи. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 521/6903/17 із Малиновського районного суду м. Одеси. У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу № 521/6903/17 призначено до судового розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Представник ОСОБА_8 - ОСОБА_2 посилався на те, що судами попередніх інстанцій всупереч частинам четвертій, п`ятій статті 82 ЦПК України не було прийнято до уваги обставини, що були встановленні судовими рішеннями у господарських справах, такі докази не оцінили з урахуванням статей 82, 89 ЦПК України, тобто у сукупності з іншими доказами. У порушення вимог закону та фактичних обставин справи, визнавши договори цесії неукладеними договорами факторингу, фактично вирішили питання про права, інтереси та обов`язки ТОВ «Фарм-ОД», не залучивши це товариство до участі у справі, та по іншому оцінили факти та обставини, що вже були встановлені рішеннями судів у господарських справах № № 916/1408/19, 916/1410/19 та 916/1411/19, у яких ТОВ «Фарм-ОД» брало участь як сторона (відповідач). Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважав, що відсутність висновку експерта не може свідчити про невиконання робіт з поточного ремонту. Суди попередніх інстанцій безпідставно не прийняли як належні, достатні, достовірні та допустимі докази на підтвердження виконання спірних договорів поставки товарів та договору підряду відповідні первинні документи, зокрема: накладні та акти виконаних робіт, які підписані сторонами та скріплені печатками сторін. Без жодного відповідного нормативного обґрунтування суди не прийняли як належні та допустимі докази акти звірки взаємних розрахунків, які підписані від імені ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» головним бухгалтером та головою правління Кофовим М. І. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У січні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Фактичні обставини справи, встановлені судами 17 квітня 2017 року між ТОВ «Фарм-ОД» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого ТОВ «Фарм-ОД» відступило, а ОСОБА_1 прийняв на себе право вимоги боргу і став кредитором ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» за наступними зобов`язанням: 1.1. за зобов`язанням, що виникли у ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» за договором від 12 лютого 2014 року № 12/2/14 укладеним між ФОП ОСОБА_6 та ПАТ «ДЗОВ «Примор`я», за виконані роботи з поточного ремонту об`єктів ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» у загальному розмірі - 784 169,00 грн, право якого перейшло до ТОВ «Фарм-ОД» на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 03 березня 2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Фарм-ОД»; 1.2. за зобов`язаннями що виникли у ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» за договором поставки від 01 червня 2014 року між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» про поставку товарів на загальну суму 127 368,05 грн, право вимоги яких перейшло до ТОВ «Фарм-ОД» на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 07 березня 2017 року, між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Фарм-ОД»; 1.3. за зобов`язаннями, що виникли у ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» за договором поставки від 30 червня 2014 року № 1406, укладеним між ФОП ОСОБА_5 та ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» про поставку товарів на загальну суму 1 361 466,88 грн, право вимоги яких перейшло до ТОВ «Фарм-ОД» на підставі договору про відступлення права вимог (цесії) від 30 грудня 2016 року, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Фарм-ОД»; 1.4. за зобов`язаннями, що виникли у боржника за договорами від 21 квітня 2014 року № 7 на суму 70 205,50 грн, 21 квітня 2014 року - № 8 на суму 64 864,18 грн, 05 квітня 2014 року - № 9 на суму 80 740,35 грн, укладених між ПП ОСОБА_3 та ПАТ «ДЗОВ «Примор`я»; про поставку товарів, всього грошових зобов`язань на загальну суму 215 810,03 грн, право вимоги яких перейшло до ТОВ «Фарм-ОД» на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 06 березня 2017 року, між ПП ОСОБА_3 та ТОВ «Фарм-ОД». Сторонами договору від 12 лютого 2014 року № 12/2/14, зазначені - ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» в особі голови правління Кофов М. І. та ФОП ОСОБА_6 , предметом договору визначено, що ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» доручає, а ФОП ОСОБА_6 зобов`язується відповідно до умов власними силами виконати роботи з поточного ремонту об`єктів (будівель) ПАТ «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор`я». Найменування об`єктів, склад, вартість та строки виконання робіт визначаються додатком № 1 до цього договору. Місцем виконання ФОП ОСОБА_6 робіт є об`єкти, які знаходяться за адресою: с. Рибаківка, Березанський район Миколаївської області. Відповідно до частини 2.2. договору про відступлення права вимоги (цесіії) між ТОВ «Фарм-ОД» в особі директора Самойленка Є. В. «цедент» та ОСОБА_1 «цесіонарій» від 17 квітня 2017 року, «цедент» відступає, а «цесіонарій» приймає на себе право вимоги боргу і стає кредитором ПАТ «ДЗОВ «Примор`я», у тому числі: а) за зобов`язаннями щодо сплати боргу у розмірі 127 368,05 грн за поставлені ФОП ОСОБА_4 товари за договором поставки від 01 червня 2014 року за товарними накладними за період з 06 червня 2014 року по 30 червня 2014 року; б) зобов`язань щодо сплати неустойки, інфляційних процентів та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання; 2.3. а) зобов`язання щодо сплати боргу у розмірі 1 361 466,88 грн за поставлені ФОП ОСОБА_5 товари за договору від 30 червня 2014 року № 1406 за поставлені товари за товарними накладними за період з 01 липня 2014 року по 30 серпня 2014 року; б) зобов`язання щодо сплати неустойки, інфляційних процентів та трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання; 2.4. а) зобов`язання щодо сплати боргу у розмірі - 70 205,50 грн за поставлені ПП ОСОБА_3 товари за договором від 21 квітня 2014 року № 7 за накладними від 25 квітня 2014 року б/н на суму 49 747,50 грн та від 24 квітня 2014 року б/н на суму 20 458,00 грн; б) зобов`язань щодо сплати неустойки, інфляційних процентів та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором від 21 квітня 2014 року № 7; в) зобов`язання щодо сплати боргу у розмірі 64 864,18 грн за поставлені ПП ОСОБА_3 товари за договором від 21 квітня 2014 року № 8 за накладними від 26 квітня 2014 року б/н на суму 38 886,68 грн, від 28 квітня 2014 року б/н на суму 24 227,50 грн та від 29 квітня 2014 року б/н на суму 1 750,00 грн; г) зобов`язань щодо сплати неустойки, інфляційних процентів та трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання по Договору від 21 квітня 2014 року № 8; г) зобов`язання щодо сплати боргу у розмірі 80 740,35 грн за поставлені ПП ОСОБА_3 товари за договором від 05 травня 2014 року № 9 за накладними від 07 травня 2014 року б/н на суму 4 480,00 грн, від 12 травня 2014 року б/н на суму 52 110,35 грн, від 14 травня 2014 року б/н на суму 24 150,00 грн; д) зобов`язань щодо сплати неустойки, інфляційних процентів та трьох процентів річних за несвоєчасне грошового зобов`язання за договором від 05 травня 2014 року №

9. На підтвердження наявності суми боргу за договором підряду від 12 лютого 2014 року № 12/2/14 між ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» та ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_1 посилався на акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за травень 2014 року, складений щодо виконання робіт з поточного ремонту будівлі спального корпусу 2-поверховий, підписаний 31 травня 2014 року, на суму 95 577,00 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за лютий-травень 2014 року, складений щодо виконання робіт з поточного ремонту сходів, їдальні, літнього кінотеатру, підписаний 31 травня 2014 року, на суму 89 842,00 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за лютий-травень 2014 року, складений щодо виконання робіт з поточного ремонту будівлі спального корпусу 4-поверховий, підписаний 31 травня 2014 року, на суму 309 568,00 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за серпень 2014 року, складений щодо виконання робіт з поточного ремонту будівель 1-но поверхового спального корпусу № 1, столової, пральні, підписаний 31 серпня 2014 року, на суму 125 377,00 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за серпень 2014 року, складений щодо виконання робіт з поточного ремонту будівель 1-но поверхового спального корпусу № 2, медпункту, підписаний 31 серпня 2014 року, на суму 89 822,00 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за серпень 2014 року, складений щодо виконання робіт з поточного ремонту душової, металевих воріт, водонапірної башти, тротуарної плитки, підписаний 31 серпня 2014 року, на суму 73 983,00 грн. Усі зазначені документи, від імені ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» підписані невизначеною особою. Додаток № 1 до договору від 12 лютого 2014 року № 12/2/14 не містить дати його укладання сторонами, та не містить складу та вартості окремих робіт, які підрядник повинен був виконати. Судом першої інстанції у справі № 521/6903/17 призначалась судово-будівельна експертиза, оскільки суд був позбавлений можливості визначити, чи виконанні умови договору підряду, як з боку «Замовника» так і з боку «Підрядника», чи виникло у однієї зі сторін цього договору право вимоги до іншої сторони, та хто серед них є кредитором, а хто боржником на час підписання договору про поступку боргу як між ФОП « ОСОБА_6 » та ТОВ «Фарм-ОД» 03 березня 2017 року, так між ТОВ «Фарм-ОД» та ОСОБА_1 17 квітня 2017 року. 20 червня 2014 року рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/1545/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 липня 2014 року, було частково задоволено позов Миколаївського об`єднання оздоровчих підприємств «Миколаївсільгоспздравниця» до ТОВ «Фарм-ОД» та ПАТ «Марфін Банк», яким суд вирішив розірвати договір купівлі-продажу цінних паперів від 10 травня 2011 року № Б/058-011/1, відповідно до умов якого Миколаївське об`єднання оздоровчих підприємств «Миколаївсільгоспздравниця» продало, а ТОВ «Фарм-ОД» придбало прості іменні акції, у бездокументарній формі, емітентом яких є ПАТ «ДЗОВ«Примор`я» код ISІN -UA4000073886, номінальною вартістю однієї акції - 0,25 грн, загальною кількістю - 5 671 321,00 шт., загальною номінальною вартістю - 1 417 830,25 грн та повернути пакет акцій ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» у кількості 5 671 321,00 шт простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн кожна, що становить 51,2 % статутного капіталу товариства, загальною номінальною вартістю - 1 417 830,25 грн Миколаївському об`єднанню оздоровчих підприємств «Миколаївсільгоспздравниця», рахунок у цінних паперах № НОМЕР_1 у депозитарній установі ПАТ «Марфінбанк» шляхом зобов`язання депозитарної установи ПАТ «Марфін Банк» розблокувати та списати з рахунку в цінних паперах № НОМЕР_2 в депозитарній установі ПАТ «Марфін Банк» ТОВ «Фарм-ОД» 5 671 321,00 шт. простих іменних акцій ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» номінальною вартістю 0,25 грн кожна, що становить 51,2 % статутного капіталу товариства, загальною номінальною вартістю - 1 417 830,25 грн, що були предметом договору купівлі-продажу від 10 травня 2011 року, та зарахувати зазначену кількість акцій на рахунок у цінних паперах № НОМЕР_1 у депозитарній установі ПАТ «Марфін Банк» Миколаївського об`єднання оздоровчих підприємств «Миколаївсільгоспздравниця». Постановою Вищого господарського суду України від 30 вересня 2014 року у справі № 916/1545/14 касаційну скаргу ТОВ «Фарм-Од» задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 липня 2014 року та рішення Господарського суду Одеської області від 20 червня 2014 року скасовано у частині задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 10 травня 2011 року № Б/058-011/1. У цій частині провадження у справі припинено. У іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 липня 2014 року та рішення Господарського суду Одеської області від 20 червня 2014 року залишено без змін. Припинення провадження у частині позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 10 травня 2011 року № Б/058-011/1, укладеного між Миколаївським об`єднанням оздоровчих підприємств «Миколаївсільгоспздравниця» та ТОВ «Фарм-ОД» мотивовано тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів від 10 травня 2011 року № Б/058-011/1 не може бути розірваним у судовому порядку, оскільки на момент звернення позивача до господарського суду вказаний договір було припинено шляхом односторонньої відмови продавця від договору з моменту вчинення такої відмови. Згідно вступної частини рішення Господарського суду Одеської області від 20 червня 2014 року у справі № 916/1545/14 інтереси відповідача, ТОВ «Фарм-ОД», представляв безпосередньо директор цього товариства - ОСОБА_7 . На час розгляду справи № 521/6903/17, ОСОБА_7 залишається власником частки у статутному капіталі ТОВ «Фарм-ОД», розмір якої становить 90 %. Це підтверджується пунктом 7.1 статуту ТОВ«Фарм-ОД» та випискою з ЄДР. У 2014 році ОСОБА_7 у той самий час, коли був директором ТОВ«Фарм-ОД», обіймав також посаду голови правління ПАТ «ДЗОВ «Примор`я», що також підтверджується протоколом засідання Наглядової ради ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» від 18 жовтня 2012 року та контрактом з головою ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» від 18 жовтня 2012 року. 31 жовтня 2014 року, ОСОБА_7 було знято з посади голови правління ПАТ «ДЗОВ «Примор`я». Згідно пояснень представника ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» ОСОБА_7 відмовився передавати печатку ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» новому голові правління, залишивши її собі. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ним. Частинами першою-третьою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку про те, що договір підряду є консенсуальним, двостороннім та оплатним. Зміст договору підряду становлять права та обов`язки їх сторін. Однією з характерних особливостей договору підряду є те, що за ним підрядник виконує роботи на свій ризик. Тому він не має права вимагати винагороду, якщо предмет підряду випадково загинув або коли в силу непередбачуваних обставин неможливо закінчити почату роботу. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що правовідносини, що виникли між сторонами договору від 12 лютого 2014 року № 12/2/14 регулюються положеннями статті 837 ЦК України, тобто між сторонами укладено договір підряду на проведення поточного ремонту об`єктів (будівель), який є різновидом підрядних договорів і безпосередньо пов`язаний з будівельною діяльністю. Правове регулювання відносин, що виникають за цим договором, здійснюється за загальними правилами законодавства присвяченими підряду так і за спеціальними нормами параграфа третього глави 61 ЦК України, якщо інше не встановлено Законом. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» в особі голови правління ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 , укладаючи 12 лютого 2014 року договір № 12/2/14 щодо виконання роботи з поточного ремонту об`єктів (будівель) ПАТ «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор`я» домовились, що найменування об`єктів, склад, вартість та строки виконання робіт визначаються додатком № 1 до цього договору та ураховуючи те, що додаток № 1 до зазначеного договору не містить дати його укладення сторонами, складу та вартості окремих робіт, які підрядник повинен був виконати, обґрунтовано вважав, що договір від 12 лютого 2014 року № 12/2/4, укладений між ФОП ОСОБА_6 та ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» суперечить положенням частини першої статті 638 ЦК України, оскільки сторони не досягли згоди з істотних умов договору підряду. Відповідно до вимог частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України). Недоведеність існування грошового зобов`язання, робить правочин щодо їх передачі, неукладеним, тому що у такому правочині відсутня умова про його предмету. Таким чином, право вимоги має безперечно існувати на дату укладення договору уступки права вимоги. Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права що передаються, та інформацію яка є важливою для їх здійснення. Згідно із частиною першою статті 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Відповідно до положень частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений законом спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Ураховуючи те, що наданими позивачем доказами не можливо підтвердити наявність грошових зобов`язань, які визначені як предмет уступки права вимоги та те, що ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» заперечує наявність грошових зобов`язань, а позивач не довів факту їх виникнення, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що договори уступки боргу від 30 грудня 2016 року б/н, укладені між ТОВ «Фарм-Од» та ФОП ОСОБА_5 , 03 березня 2017 року, між ТОВ «Фарм-ОД» та ФОП ОСОБА_6 , 06 березня 2017 року б/н, між ТОВ «Фарм-ОД» та ФОП « ОСОБА_9 », 07 березня 2017 року, між ТОВ «Фарм-ОД» та ФОП ОСОБА_4 , а також договір відступлення права вимоги (цесії) від 17 квітня 2017 року б/н, укладений між ТОВ «Фарм-ОД» та ОСОБА_1 оформлені з порушенням правил статей 513, 514 ЦК України. У відповідності до частини першої статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до частини другої статті 60 Закону України «Про акціонерні товариства», особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, вправі без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України). Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції станом на 2014 рік), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції Відповідно до підпункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. У підпункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зазначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що акти приймання будівельних робіт і накладні про отримання товару від імені ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» підписані невідомою особою, тому не підтверджують дійсне прийняття товариством робіт та товару і виникнення обов`язку з їх оплати та ураховуючи те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору від 12 лютого 2014 року № 12/2/14 щодо виконання будівельних робіт, оскільки додаток № 1 до зазначеного договору не містить дати підписання, складу та вартості робіт, що підлягають виконанню, дійшов правильного висновку про відсутність належних та допустимих доказів дійсного виконання поточних ремонтних робіт будівель, належних ТОВ «ДЗОВ «Примор`я», у зв`язку із чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи касаційної скарги про те, що не було прийнято до уваги обставини, що були встановлені судовими рішеннями у господарських справах, не прийнято, як належні та допустимі докази на підтвердження виконання спірних договорів поставки товарів та договору підряду відповідних первинних документів, зокрема: накладні та акти виконаних робіт, які підписані сторонами та скріплені печатками сторін, а також акти звірки взаємних розрахунків, які підписані від імені ПАТ «ДЗОВ «Примор`я» головним бухгалтером та головою правління ОСОБА_7 є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, а тому Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства «Юг Сервіс ЛТД» та товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор`я» про стягнення грошових коштів залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович