Постанова 4824 № 755/18361/20

Справа № 755/18361/20 Головуючий в суді І інстанції Бірса О. В. Провадження № 33/824/1406/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Мельника Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року у адміністративній справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі в розмірі 10 200, 00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_1 25 жовтня 2020 року о 04 год. 00 хв. керував ТЗ «Хонда», д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Ю. Гагаріна у м. Києві, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, при цьому ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, у зв`язку з чим своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із цією постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує на те, що він пояснив поліцейському, що автомобілем не керував, однак поліцейський на це ніяк не реагував та наполягав на проведенні огляду на стан сп`яніння. Вважає, що такі дії поліцейського не узгоджуються із п. 2.5 Правил дорожнього руху, згідно з яким водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьмін Є.О. подав засобами електронного зв`язку клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на участь адвоката в іншій справі, однак це клопотання не підписане електронним цифровим підписом у встановленому законом порядку та не підтверджене відповідними доказами, а тому суд не може визнати причини неявки апелянта поважними і вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників справи, які повідомлені належним чином. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУаАП, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції'. Відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15.11.18). Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності у т.ч. відеозаписом. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних і допустимих доказах, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 110618 від 25 жовтня 2020 року, який складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України, відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та вказує на факт порушення водієм вказаних правил ПДР, поясненнями свідків щодо обставин події, які кореспондуються з даними протоколу в частині часу та місця її настання та вказують на те, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, поряд з цим ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, тому висновок суду про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законним і обґрунтованим, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином досліджених доказів, і доводи апеляційної скарги його не спростовують. Доводи апелянта про те, що він пояснив поліцейському, що на час зупинки він особисто не керував транспортним засобом, однак поліцейський неправомірно наполягав на проведенні огляду саме його на стан сп`яніння, що, на його думку, не узгоджується з п.2.5 ПДР, апеляційний суд відхиляє, оскільки ці доводи не підтверджені належними, достатніми і допустимими доказами, натомість спростовуються матеріалами справи. Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: Я.С. Мельник