Постанова Київський апеляційний суд № 757/59348/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01березня 2021 року м. Київ Справа №757/59348/19-ц Апеляційне провадження №22-ц/824/3533/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Ільєвої Т.Г. 11 листопада 2020 року у м. Києві, повний текст ухвали складений 16 листопада 2020 року, за клопотанням Державного центру зайнятості про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного центру зайнятості про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного центру зайнятості про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного центру зайнятості про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Ухвала суду мотивована тим, що даний спір стосується проходження публічної служби, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому позивачу роз'яснено його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства. Не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 , ним подано апеляційну скаргу. Позивач вказує на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, та за неповного з`ясування обставин. Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами виник спір пов`язаний з проходженням позивачем публічної служби, є помилковим, та зробленим на припущеннях. Так, судом першої інстанції не було встановлено, що на момент призначення позивача на посаду начальника відділу у складі Управління, ця посада не була віднесена до відповідної категорії посад державних службовців. Тобто, позивач перебуваючи у трудових відносинах з Державним центром зайнятості, не був державним службовцем, не здійснював службову діяльність у розумінні ст. 19 КАС України, а тому його посада не відноситься до посад державної служби. За таких обставин, вважає, що спір має вирішуватись за правилами цивільного судочинства. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - Сіманчук М.В. вказує на те, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано закрив провадження у вказаній справі, оскільки дійшов правильного висновку, що вказаний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник у зв`язку з проходженням позивачем публічної служби, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив її задовольнити. Представник відповідача - Сіманчук М.В. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого. Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до Державного центру зайнятості, в якому просив: поновити його на роботі в Державному центрі зайнятості з дати звільнення на посаді начальника відділу з енергозбереження та енергоефективності; стягнути з Державного центру зайнятості на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі. 28 листопада 2020 року представник відповідача до суду першої інстанції подав клопотання про закрити провадження у вказані справі. Клопотання мотивовано тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження у справі необхідно закрити, оскільки посада начальника Відділу з енергозбереження та енергоефективності Управління організації матеріально-технічного забезпечення, з якої було звільнено позивача, відноситься до публічної служби. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного центру зайнятості про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного центру зайнятості про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Закриваючи провадження у вказаній справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому позивачу роз'яснено його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства. У відповідності до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Публічна служба - діяльність на політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України). Відтак, зміст поняття «публічна служба» охоплює поняття державної служби. Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов`язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов`язані з нарахуванням, виплатою, утриманням, компенсацією, перерахунком заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов`язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби. Наказом № 945 від 14 червня 2019 року затверджено Положення про державну службу зайнятості, яким визначено, що Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України. Служба складається з Державного центру зайнятості Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, професійно-технічних навчальних закладів державної служби зайнятості, інших навчальних закладів державної служби зайнятості (далі - навчальні заклади Служби), а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою (далі - підпорядковані Службі юридичні особи). Державний центр зайнятості, регіональні та базові центри зайнятості є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах. З наведених обставин справи вбачається, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Державним центром зайнятості та обіймав посаду начальника Відділу з енергозбереження та енергоефективності Управління організації матеріально-технічного забезпечення, тобто був уповноваженою особою на виконання функцій держави в установі, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції та є юридичною особою публічного права. Позивач також, як уповноважена особа на виконання функцій держави, подавав щорічні е-декларації на сайті НАЗК. Таким чином позивач обіймає керівну посаду в установі, яка є юридичною особою публічного права і реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. За таких обставин вказаний спір, предметом якого є поновлення позивача на роботі в Державному центрі зайнятості та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не є трудовим спором приватного характеру, а стосується проходження позивачем публічної служби. Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, то правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник у зв`язку з проходженням ОСОБА_2 публічної служби, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було встановлено, що на момент призначення позивача на посаду начальника відділу у складі Управління, ця посада не була віднесена до відповідної категорії посад державних службовців, та ним не подавалась декларація про доходи та він не приймав присягу державного службовця, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки судом оцінюються обставини не на час прийняття на посаду, а на час звільнення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 05 березня 2021 року.