Постанова 4824 № 760/34874/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 760/34874/19 Головуючий 1 інстанція -Українець В.В. Провадження № 22-ц/824/3103/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А іменем України 24 лютого 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Сержанюка А.С., Гуля В.В., за участю секретаря: Карпенка В.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Національної поліції України Департамента патрульної поліції на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року про закриття провадження у справі за позовом Національної поліції України Департамента патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення коштів,- ВСТАНОВИЛА: Позивач Департамент патрульної поліції звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за пошкодження з її вини службового автомобіля під час виконання службових обов`язків. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року провадження у справі за позовом Національної поліції України Департамента патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення коштів- закрито. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність та необґрунтованість, постановлену при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що пред`явлення позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шляхом пошкодження транспортного засобу, передує розгляд судом справи про адміністративне правопорушення, в якій судом першої інстанції розглядаються усі матеріали дорожньо-транспортної пригоди та протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП., а тому відсутні додаткові підстави для встановлення вини ОСОБА_1 , адміністративним судом. Крім того, наголошує, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Також, зазначає, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Просив скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. За правилами ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акти чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. У пункті 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Як вбачається з матеріалів справи, що 28.06.2018 року о 14 год. 45хв. Водій ОСОБА_1 керувала службовим автомобілем Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1 на перехресті Великої Кільцевої та вулиці Сергія Колоса у місті Києві, при зміні напрямку, не переконалася у безпечності маневру, не зайняла відповідне крайнє положення, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем Subaruномерний знак НОМЕР_2 . Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.11.2018 року відповідачка була визнана винною у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, проте провадження у справі було закрито у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 28 червня 2018 року, автомобіль Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Окрім того, як вбачається з висновку експертного дослідження Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №19/13-1/34-ЕД/19 від 02.04.2019 року вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1 , у результаті дорожньо-транспортної пригоди складає 126 881,70 грн. Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Згідно статтею 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Стаття 60 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Аналогічні правові висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, а також Верховним Судом у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 522/16964/15, від 05 лютого 2020 року у справі № 761/19799/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі № 320/8119/17. У справі, що переглядається, позовні вимоги зводяться до відшкодування з відповідача шкоди, заподіяної ним під час проходження публічної служби в органах Національної поліції України внаслідок пошкодження службового автомобіля у ДТП, що сталася з її вини. Колегія суддів, враховуючи наведене, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку,щодо закриттяпровадження у справі, так як, спір у цій справі підлягає розгляду у порядку адміністративного провадження, у зв`язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції,дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з урахуванням зазначених обставин та з додержанням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до неправильного тлумачення заявником норм законодавства України. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постановлену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування постановленої ухвали суду. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Національної поліції України Департамента патрульної поліції залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: А.С. Сержанюка В.В. Гуль