Постанова 4810 № 428/10140/20

Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б. Доповідач -Коновалова В.А. Справа № 428/10140/20 Провадження № 22-ц/810/45/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 04 березня 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Коновалової В.А., суддів: Гаврилюка В.К., Карташова О.Ю., за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В., учасники справи: стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , орган державної виконавчої служби - Сєвєродонецький міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 грудня 2020 року, постановлену у складі судді Бароніна Д.Б. в м. Сєвєрдонецьк Луганської області, за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Васюк Людмили Ігорівни щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, стягувач - ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Васюк Людмили Ігорівни щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, в обґрунтування якої вказав, що постановою державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Васюк Людмилою Ігорівною відкрито виконавче провадження ВП № 55977748 з примусового виконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області за виконавчим листом № 428/11041/17 від 28 лютого 2018 року про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісяця. В рамках виконання вказаного вище виконавчого провадження державним виконавцем 26 червня 2020 року винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Заявник не згоден з даною постановою, оскільки на день її винесення ним погашена частина заборгованості, та державним виконавцем не зазначено доказів ухилення боржника від виконання аліментних зобов`язань. З 25 червня 2020 року по теперішній час боржник офіційно працює на ТОВ «ТіПіБіеС Продакшен», яке знаходиться у Чугуївському районі Харківської області, на посаді начальника фінансово-економічного відділу. Оскільки боржник проживає у м. Сєвєродонецьку за місцем реєстрації, то кожен день він повинен добиратися до роботи на власному автомобілі і зняття заборони пересування значно поліпшило б його пересування. ОСОБА_2 просив суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Васюк Людмили Ігорівни від 26 червня 2020 року ВП № 55977748 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Сєвєродонецький міський суд Луганської області ухвалою від 18 грудня 2020 року відмовив у задоволені скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Васюк Людмили Ігорівни щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 грудня 2020 року про відмову у задоволені скарги та ухвалити по справі нове судове рішення, яким визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Васюк Людмили Ігорівни від 26 червня 2020 року ВП №55977748 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні оскаржуваної постанови, державним виконавцем не враховані положення ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та факт погашення боржником частини заборгованості зі сплати аліментів. Вважає, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови не було зазначено жодного доказу, на підтвердження обставин ухилення боржника від виконання зобов`язань. Також посилається на те, що для зручності пересування до місця роботи він орендує квартиру в м. Харків, але часто доводиться приїжджати до м. Сєвєродонецьк, тому щоб дістатися до місця роботи скаржник орендує транспортний засіб і зняття заборони у праві керування транспортними засобами значно поліпшило та зробило безпечніше його пересування від місця проживання до місця роботи. Ухвалою Луганського апеляційного суду Луганської області від 26 січня 2021 року державному виконавцю Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Васюк Людмилі Ігорівні та ОСОБА_1 роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі. Копію ухвали Луганського апеляційного суду від 26 січня 2021 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1 та державний виконавець Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_5 отримали 28 січня 2021 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 74, 75). Копію ухвали Луганського апеляційного суду від 26 січня 2021 року про відкриття апеляційного провадження ОСОБА_2 отримав 30 січня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. В судовому засіданні державний виконавець Васюк Людмила Ігорівна вважала, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Боржник та стягувач в судове засідання не з`явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень і у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, апеляційну скаргу підтримує. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення державного виконавця, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу від 18 грудня 2020 рокупро відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Васюк Людмили Ігорівни від 26 червня 2020 року у ВП № 55977748 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобамисуд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не повинен встановлювати факт ухилення боржника від сплати аліментів, а повинен лише встановити факт наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. Факт наявності заборгованості боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, станом на 26 червня 2020 підтверджується відповідним розрахунком державного виконавця. У оскаржуваній постанові державний виконавець вказав сукупний розмір заборгованості із урахуванням витрат виконавчого провадження та послався на те, що розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Помилкова вказівка виконавця на те, що розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, а не за чотири місяці, не впливає на законність оскаржуваної постанови та не призводить до необхідності її скасування. Суд першої інстанції вважав, що періодичне погашення боржником певних сум заборгованості не призвело до повного погашення заборгованості зі сплати аліментів, тому дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем відповідно до закону, в межах повноважень і право заявника не було порушено. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження). Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» cтрок обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частин дев`ятої, дванадцятої статті 71 цього Закону, обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Частиною 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що достатньою підставою для застосування державним виконавцем тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами є встановлення факту наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупній розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. Судом першої інстанції встановлено, що постановою державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Васюк Людмилою Ігорівною від 26 червня 2020 у ВП № 55977748 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі за виконавчим листом № 428/11041/17, виданим 28 лютого 2018 року. У вказаній постанові зазначено, що постановою від 16 березня 2018 року ВП № 55977748 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 428/11041/17, виданого 28 лютого 2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області. Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у боржника утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 26 червня 2020 за період з 01 січня 2019 по 26 червня 2020 складає 12017,40 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Судом встановлено, що станом на час винесення оскаржуваної постанови боржник мав заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 11346,89 грн, з урахуванням всіх здійснених протягом 2019-2020 року платежів. Отже сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на червень 2020 року, який становить 11346,89 грн, перевищує суму платежів за чотири місяці (2605,75 грн х 4 = 10424 грн). Згідно розрахунку державного виконавця, станом на листопад 2020 року боржник мав заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 12448,09 грн, з урахуванням платежів в сумі 4020 грн у вересні 2020 року, 4040,30 грн у жовтні 2020 року, 4025 грн у листопаді 2020 року. Враховуючи те, що станом на час винесення оскаржуваної постанови за ОСОБА_2 рахується заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що постанова про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами прийнята державним виконавцем відповідно до закону, в межах повноважень і право заявника не було порушено. Доводи апеляційної скарги про те, що при винесенні оскаржуваної постанови, державним виконавцем не враховані положення ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та факт погашення боржником частини заборгованості зі сплати аліментів не заслуговують на увагу, з огляду на таке. Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Отже, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами на підставі вмотивованої постанови державного виконавця до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Як вбачається із матеріалів справи, на час винесення оскаржуваної постанови сукупний розмір заборгованості боржника зі сплати аліментів становив 11346,89 грн, отже перевищив суму платежів за чотири місяці (2605,75 грн х 4 = 10424 грн). Встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за чотири місяця, державний виконавець правомірно виніс постанову про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Часткове погашення боржником заборгованості не призвело до повного погашення заборгованості зі сплати аліментів. Доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови не було зазначено жодного доказу, на підтвердження обставин ухилення боржника від виконання зобов`язань є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, надавши належну оцінку доводам скарги, обґрунтовано виходив із того, що при винесенні постанови про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами державний виконавець не повинен встановлювати факт ухилення боржника від сплати аліментів, а повинен лише встановити факт наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що для зручності пересування до місця роботи він орендує квартиру в м. Харків, але часто доводиться приїжджати до м. Сєвєродонецьк, тому щоб дістатися до місця роботи скаржник орендує транспортний засіб і зняття заборони у праві керування транспортними засобами значно поліпшило та зробило безпечніше його пересування від місця проживання до місця роботи, не заслуговують на увагу, оскільки скаржником не надано, у визначений цивільним процесуальним законодавством строк, на підтвердження зазначених обставин доказів. Колегія суддів не приймає та не надає оцінку новим доказам, які додані до апеляційної скарги, а саме: копії договору оренду житлового приміщення від 30 липня 2020 року, копії договору оренди транспортного засобу від 01 липня 2020 року, копіям медичних документів. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. В пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» зазначено, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. В скарзі на дії державного виконавця відсутнє зазначення про неможливість надання будь-якого доказу під час подання скарги. Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_6 не викладені обставини та не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції документів з поважних причин, як і відсутнє клопотання про приєднання до матеріалів справи та дослідження копії договору оренди житлового приміщення від 30 липня 2020 року, копії договору оренди транспортного засобу від 01 липня 2020 року, копій медичних документів. Крім того, до апеляційної скарги скаржником не надано доказів виконання вимог ч. 9 ст. 83 ЦПК України, яка передбачає, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Отже, відсутні виключні правові підстави, які надають повноваження апеляційному суду дослідити нові докази. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 383, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 04 березня 2021 року. Головуючий Судді