Постанова 4803 № 2-4383/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1828/21 Справа № 2-4383/10 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д.В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., за участю секретаря Синенка Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства УкрСиббанк, на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 жовтня 2019 року у справі за заявою Акціонерного товариства УкрСиббанк, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: У липні 2019 року акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі АТ «УкрСиббанк») звернулося до суду із заявою про видачу дубліката та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заява мотивована тим, що у справі № 2-4383/2010 ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили 01 лютого 2011 року, позовні вимоги банку задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 427 899,03 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 18 лютого 2011 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист на підставі вказаного заочного рішення, який 12 грудня 2011 року було пред`явлено стягувачами до Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області. 16 травня 2019 року представнику АТ «УкрСиббанк» в телефонному режимі Новокодацьким ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області було повідомлено про те, що по вказаному виконавчому листові було відмовлено у прийнятті виконавчого документа до виконання, а лист направлено засобами поштового зв`язку на адресу стягувача. На момент звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення до виконання оригінал виконавчого листа № 2-4383/2010 від 18 лютого 2011 року АТ «УкрСиббанк» не отримало. Посилаючись на вказані обставини, банк просив суд видати дублікат виконавчого листа № 2-4383/2010 від 18 лютого 2011 року, виданий Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 427 899,03 грн та поновити строк на пред`явлення такого виконавчого документа. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2019 року у задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Банком не доведено також факту пересилання чи втрати виконавчого документа відділом державної виконавчої служби. Не погоджуючись з ухвалою суду, АТ «УкрСиббанк» подало на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким видати дублікати виконавчих листів та поновити строк для їх пред`явлення. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч.1 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Згідно з п.17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Відмовляючи в задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем не наданого жодних доказів на підставі яких можно встановити факт втрати оригіналу виконавчих листів, а також встановити факт поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання. З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного. Судом встановлено, що Ленінським районним судом м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2010 року було винесено заочне рішення по цивільній справі № 2-4383/2010 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 427 899, 03 грн. та судового збору у розмірі 1 820 грн. Рішення суду набрало законної сили 01 лютого 2011 року. Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2011 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовною заявою АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення. 18 лютого 2011 року заявником був отриманий виконавчий лист про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором. З метою примусового виконання вказаного судового рішення такий виконавчий документ було направлено 12 грудня 2011 року до Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, який був отриманий адресатом. 15 липня 2019 року до суду надійшла заява від представника АТ «Укрсиббанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання. Заявник стверджував, що виконавчий лист був втрачений при направленні поштою від відділу виконавчої служби на адресу Банку. Разом із цим, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/), що є у публічному доступі, будь-яких даних щодо надходження вказаного виконавчого документу до Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області база даних не містить. Апеляційний суд виходить з того, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили. Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. З 05.10.2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII, згідно Прикінцевих та перехідних положень якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Згідно статті 12 Закон України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Таких причин заявником не надано. Також колегія суддів виходить з того, що заявником не наведено поважних підстав пропуску строку починаючи з 2014 року після спливу для пред`явлення виконавчого листа дл виконання, тобто понад 5 років. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У правових висновках щодо застосування норм права, викладених у пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зазначено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.). Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності. Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»). Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13 ). Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством. Отже, колегія суддів вважає, що при зверненні до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, заявник не подав належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, що підтверджували поважність підстав для видачі дублікату виконавчих листів. Відмовляючи у задоволені заяви стягувача суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог, зокрема, з тих підстав, що стороною не було надано доказів на підвердження втрати виконавчих листів. Звертаючись з апеляційною скаргою АТ «УкрСиббанк» не було надано суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження обставин щодо втрати оригіналів виконавчих листів, в зв`язку із чим законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення заяви. Доводи апеляційної скарги про безпідставність та необґрунтованість обставин, на які посилається заявник не знайшли свого підтвердження, оскільки не було наведено доказів, які би їх спростовували та вказували на поважності пропуску пред`явлення виконавчих документів до виконання. Не наведено належних підстав щодо обставин того, що стягувач роками не звертався до суду з питанням щодо видачі дублікатів виконавчих документів та поновлення строків пред`явлення їх до виконання. Надані заявником копії заяв про хід виконавчого провадження колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони були подані стягувачем після спливу строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, крім того дані заяви не містять будь-яких відміток щодо направлення їх до органу виконавчої служби (вхідного/вихідного номеру заяв), доказів щодо їх направлення (реєстру поштових відправлень, повідомлень про вручення поштового відправлення). Таким чином наведені апелянтом доводи фактично зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства УкрСиббанк залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров