Постанова Кропивницький апеляційний суд № 397/846/20

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/8/21 Головуючий у суді І-ї інстанції Петров Р. І. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ремез П. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.02.2021 року. м. Кропивницький Суддя Кропивницького апеляційного суду Ремез П.М., за участі секретарів судового засідання Волошиної Н.С. та Ковальової Н.Д., особи, щодо якої складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Морозова В.Ю., розглянувши в режимі відеоконференції у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.10.2020, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, В С Т А Н О В И В: Постановою Кіровського районного суду м. Кіровоградавід 22.10.2020 ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 420 грн 40 коп. Згідно постанови суду ОСОБА_1 ,23.07.2020 о 7.25 год, керував автомобілем «LDV», д/н НОМЕР_2 , по вул. Незалежності України в смт. Олександрівка Кіровоградської області в стані алкогольного спяніння, що підтверджується результатами огляду на стан спяніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» (тест № 2834 від 23.07.2020 до протоколу серії ОБ № 107090), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що матеріали справи містять суперечливі докази, і судом взято до уваги лише письмові матеріали надані працівниками поліції. Крім того, справа була розглянута у відсутності особи, щодо якої складено протокол, його представника, свідків, інспекторів поліції, які склали протокол. Судом не враховано, що останніми були допущені порушення під час проведення огляду водія на стан сп`яніння. Зокрема, зазначив, що в телефонному режимі його було повідомлено, що розгляд справи перенесено на 22.10.2020, а тому він 21.10.2020 надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки був госпіталізований до лікарні з діагнозом гостра вірусна інфекція, симптоми Ковід-19, про що обіцяв надати довідку з лікарні на наступне судове засідання. Однак, суд не зважаючи на заяву про відкладення розгляду справи виніс постанову 22.10.2020, без його участі та участі його представника. При цьому вказав, що його адвокату 22.10.2020 протягом дня взагалі не надходило запрошення щодо прийняття участі у судовому засіданні за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EASYCON». Вказав, що у протоколі про адміністративне правопорушення, працівники поліції не конкретизували наявність чи відсутність у нього ознак стану алкогольного сп`яніння, про це не вказали і свідки у своїх поясненнях. Зазначив, що з результатами огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння проведеного на місці зупинки транспортного засобу він не погодився, при цьому працівники поліції йому не пропонували пройти такий огляд у відповідному лікувальному закладі. До медичного закладу працівники поліції його не доставляли та не направляли, оскільки направлення не було виписано. Щодо складання матеріалів справи вказав, що працівниками поліції не долучено довідки про те чи отримував він посвідчення водія, відсторонення особи від керування транспортним засобом, проте чи притягувалася особа до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення. Крім того, вказав, що матеріали справи не містять повний фрагмент відеозапису з нагрудних камер працівників поліції даної події. Водночас вказав, що провадження підлягає закриттю у зв`язку з скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Перевіривши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення особи, щодо якої складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Морозова В.Ю., які просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду та закрити провадження по справі через відсутність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення, заслухавши пояснення свідка ОСОБА_2 , вивчивши матеріали адміністративної справи, переглянувши долучений до протоколу відеозапис вказаної події та перевіривши доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог КУпАП України дотримався в повному обсязі. Так, при розгляді даної справи суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність особи настає за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоровя України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція №1452/735). Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Також, згідно Розділу 1 Інструкції 1452/735, встановлено аналогічну процедуру огляду водія на стан сп`яніння. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю доказів зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених в оскаржуваній постанові. Зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення підтверджено, що ОСОБА_1 23.07.2020, о 7-25 год, керував автомобілем «LDV», д/н НОМЕР_2 , по вул. Незалежності України в смт. Олександрівка Кіровоградської області в стані алкогольного спяніння, що підтверджується результатами огляду на стан спяніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» (тест № 2834 від 23.07.2020 року до протоколу серії ОБ № 107090), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2) Відповідно до результатів тесту № 2834 проведеного за допомогою Alkotest 6810, та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів у ОСОБА_1 виявлено стан алкогольного сп`яніння. Результат тесту 1,20 ‰ (а.с.1, 8). Зазначені дані з достовірністю вказують на факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та в сукупності з вищевказаними доказами підтверджують порушення ним вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України і не ставлять під сумнів висновок судді про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Допитаний в апеляційному суді ОСОБА_1 вину не визнав у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 23.07.2020 приблизно о 07.30 год. при в`їзді в смт. Олександрівка Кіровоградської області його автомобіль зупинили працівники поліції. Під час спілкування працівники поліції запитали його чи вживав він алкогольні напої. Він вказав, що не вживав, однак працівники поліції запропонували йому пройти тест на Драгері, на що він погодився. Зазначив, що продував Драгер 4 чи 5 раз, який показував різні показники 0,2, 0,4 проміле, а останній раз прилад показав 1,20 проміле. З вказаним показником він не погодився, та хотів пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі, але працівники поліції йому відмовили, зазначивши, що результату Драгеру буде достатньо. Вказав, що двоє свідків було запрошено, коли він продував останній раз Драгер і прилад показав 1,20 проміле, в попередніх спробах продуття Драгера свідків не було. Вказав, що свідки писали пояснення в автомобілі працівників поліції, але чи підписували протокол про адміністративне правопорушення йому невідомо. Він підписував протокол про адміністративне правопорушення, копію якого отримав від працівників поліції. Вказав, що в ніч на 23.07.2020 він вживав корвалол. За клопотанням захисника в судове засідання апеляційного суду викликались свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щодообставин проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_2 , який з`явився в судове засідання апеляційного суду пояснив, що 23.07.2020 його запросили працівники поліції бути свідком, щоб підтвердити стан алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . Вказав, що ОСОБА_1 поліцейські запропонували продути Драгер на місці його зупинки, на що останній погодився. Результат перевищив допустимий показник, однак скільки саме він вже не пам`ятає. Поліцейські пропонували вказаному водієві також пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння в лікарні, але ОСОБА_1 відмовився. Під час проведення цього огляду свідків було двоє, він і ще один водій. У судові засідання суду апеляційної інстанції також викликався свідок ОСОБА_3 , який 16.12.20 з`явився, однак його допит не відбувся через клопотання апелянта, про відкладення розгляду справи на іншу дату. У подальшому свідок у призначені судові засідання 24.12.2020, 22.01.2021, 10.02.2021, 26.02.2021 не з`явився, у телефонному режимі повідомив, що у судове засідання з`явитися не зможе, оскільки виїжджає за кордон на заробітки. З дослідженого під час апеляційного розгляду відеозапису події від 23.07.2020, вбачається, що на вулиці зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під часспілкування поліцейські, виявивши у водія ознаки алкогольного сп`яніння, у присутності двох свідків запропонували ОСОБА_1 пройти на місці зупинки автомобіля огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», на що останній погодився. За результатами огляду, проведеного працівниками поліції, тест показав результат 1,20 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився, при цьому зазначив, що не бажає пройти такий огляд у медичному закладі. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 не заперечував наявність двох свідків під час проходження ним огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння. Підсумовуючи викладене вище, суд не знаходить жодних порушень проведення огляду на стан спяніння ОСОБА_1 чи його оформлення, оскільки всі дії поліцейськими виконані згідно Інструкції №1452/735. Тому, доводи правопорушника щодо його невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними і достатніми доказами та не узгоджується з дійсними обставинами справи, а тому розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Апеляційний суд відмічає, що докази наявні в матеріалах справи взаємоузгоджуються один з одним і підстав для сумніву в їх об`єктивності та суперечливості, як на те вказує апелянт, не вбачається. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_1 не надано і не здобуто в процесі апеляційного розгляду, а тому підстави для визнання їх недопустимими відсутні. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушень допущених з боку працівників поліції під час проведення огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, на переконання суду є надуманими, так як вони, окрім пояснення правопорушника, жодним належним та об`єктивним доказом не підтверджені, а навпаки спростовуються сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, а саме: результатами продуття алкотестеру «Драгер», із якими погодився сам правопорушник, про що свідчить відеозапис з нагрудної камери поліцейського, а також поясненнями свідка ОСОБА_2 , який був допитаний судом апеляційної інстанції та вказав, що огляд водія на стан сп`яніння проводився із дотриманням чинних нормативно-правових актів, за згодою самого водія та у присутності двох свідків. Також твердження апелянта, що він наполягав на проведенні огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, однак працівники поліції відмовили йому в проведенні такого огляду, спростовується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, оскільки поліцейським пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, на що останній відмовився. Що стосується доводів апеляційної скарги щодо ігнорування судом клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, та безпідставного проведення судового засідання за відсутності останнього, та його захисника, то такі доводи є безпідставними, адже у своїй постанові суд виклав мотиви з яких відхилено відповідне клопотання останнього і з такими підставами, погоджується апеляційний суд, оскільки дана категорія справ (ст. 130 КУпАП), не віднесена законодавцем до тих, де розгляд справи відбувається за обов`язкової участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст. 268 КУпАП). Натомість, судом вжиті достатні заходи для належного повідомлення ОСОБА_1 та його захисника Морозова В.Ю. про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, та останнім було відомо про час і дату розгляду даної справи. Водночас, підстава, на яку посилався апелянт у своєму клопотанні, щодо неможливості прибуття в судове засідання, обґрунтовано визнана судом неповажною, оскільки підтверджуючих даних, що ОСОБА_1 хворів не надано суду першої інстанції. Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на теперішній час адміністративна відповідальність водіїв наземних транспортних засобів за ст. 130 КУпАП відсутня і це є підставою для закриття провадження у даній справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП, апеляційний суд зазначає. До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» за №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, положеннями КУпАП було передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння. Після набрання чинності вказаного закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння, виключено з ч. 1 ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Разом з тим, Законом України від 17 червня 2020 року за №720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 03 липня 2020 року, внесені нові зміни до Закону України за №2617-VIIІ, а саме, згідно з вимогами пункту 117 Розділу І Закону України №720-IX: у пункті 1 Розділу І Закону України №2617-VIIІ виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст. 130 КУпАП виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані спяніння, а тому адміністративна відповідальність за ці дії відновлена з 03 липня 2020 року; у пункті 2 Розділу І Закону України №2617-VIIІ виключено підпункт 171, який доповнивши КК України ст. 286-1 криміналізував відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані спяніння - тому з 03 липня 2020 року відбулася декриміналізація цих дій. Також слід зазначити, що дійсно, ч. 1 ст. 130 КУпАП на офіційному сайті Верховної Ради України на даний час викладена в редакції Закону України №2617-III від 22 листопада 2018 року без врахування положень Закону України №720-1Х від 17 червня 2020 року, який вніс зміни до Закону України №2617-V111 від 22 листопада 2018 року. Проте, цей факт сам по собі не впливає на кваліфікацію дій осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, оскільки п. 117 Закону №720-1Х від 17 червня 2020 року виключено, зокрема, підпункт 4 пункту 1 Закону №2617-VIIІ від 22 листопада 2018 року, в якому ст. 130 КУпАП викладалася в новій редакції, що свідчить про те, що після набрання чинності Законом №720-1Х від 17 червня 2020 року ст. 130 КУпАП діє в попередній редакції. З огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає, що підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП, відсутня, так як скасування акту, що передбачає адміністративну відповідальність не мало місця, у звязку із вилученням посиленої юридичної відповідальності за такі дії, внаслідок чого попередня (стара) редакція ст. 130 КУпАП залишилася у незмінному вигляді. Частиною 1 ст. 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Тому за цими положеннями до осіб, які вчинили після 03 липня 2020 року дії під час керування транспортними засобами, що були спочатку виключені зі ст. 130 КУпАП, а потім внесені зміни про їх вилучення із відповідного Закону, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення, без застосування нового закону, що посилював таку відповідальність та не має зворотної сили у часі. Тому, водій ОСОБА_1 вчинивши правопорушення 23 липня 2020 року, підлягає адміністративній відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (Закон України №1446-VIII від 07 липня 2016 року), у редакції, що діяла до внесення відповідних змін та введення ст. 286-1 КК України, з подальшим їх вилученням та залишенням попередньої редакції в КУпАП. При накладені адміністративного стягнення судом, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Врахувавши вказані обставини місцевий суд призначив ОСОБА_1 , адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, в редакції Закону цієї статті від 07 липня 2016 року. Порушень норм матеріального або процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що могло бути підставою скасування судового рішення, не встановлено. На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги про незаконність постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без зміни. Керуючись ст. 294 ч. 8 п. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.10.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя підпис З оригіналом згідно Суддя Кропивницького апеляційного суду Ремез П.М.