Постанова 4815 № 559/1812/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 березня 2021 року м. Рівне Справа № 559/1812/19 Провадження № 22-ц/4815/301/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В., секретар судового засідання Пиляй І. С. учасники справи:позивач ОСОБА_1 , відповідач Дубенський коледж культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Рідченко Марії Володимирівни на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2020 року у складі судді Лободзінського А. С., постановлене в смт. Млинів Рівненської області о 15 годині 14 хвилин, повний текст рішення складено 03 грудня 2020 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дубенського коледжу культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету про скасування наказу про оголошення догани та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 02 вересня 2002 року перебував у трудових правовідносинах з Дубенським училищем (коледжем) культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету та працював на посаді завідувача гуртожитком. 17 липня 2019 року за згодою профспілкової організації коледжу був звільнений із займаної посади на підставі наказу директора коледжу № 66-к у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вважає накази директора коледжу про оголошення йому догани № 47-к від 03.06.2019 року та про звільнення № 66-к від 17.07.2019 року незаконними, оскільки їх видача не пов`язана з порушенням ним трудової дисципліни, а зумовлена наявністю між ним і директором коледжу неприязних відносин, яка вирішила знайти привід для його звільнення. Пояснював, що 25.06.2018 року директором коледжу було видано наказ № 56-к « Про оголошення догани завідувачу гуртожитком ОСОБА_1 », який не оскаржувався. З 06 травня 2019 року по 30 травня 2019 року він мав перебувати у відпустці, у зв`язку з чим документацію та ключі від гуртожитку мав передати ОСОБА_2 , однак, останній на той момент був відсутній і вказану документацію та ключі прийняли голова комісії ОСОБА_3 та члени комісії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що зафіксовано у акті. Залишилась непереданою лише книга реєстрації проживання та вибуття мешканців, яку мав передати особисто заступнику директора коледжу ОСОБА_2 .. Під час відпустки дізнався, що його кабінет був опечатаний директором коледжу через те, що ним не була передана ОСОБА_2 книга реєстрації проживання та вибуття мешканців гуртожитку і на цій підставі було видано наказ від 03.06.2019 року № 47-к «Про оголошення догани». На своє звернення до профспілкової організації про скасування цього наказу він не отримав відповіді. Після оголошення двох доган директор коледжу прийняла рішення про звільнення позивача у зв`язку із систематичним невиконанням ним без поважних причини трудових обов`язків. Вважає, що у його діях відсутній склад дисциплінарних проступків, зазначених в оскаржуваних наказах, а тому відсутні і підстави для його звільнення з роботи. Зазначав, що відсутня ознака систематичності порушення трудової дисципліни як підстави для його звільнення. Крім цього, обов`язковою має бути згода профспілкової організації на звільнення, чого в його випадку не було. Стверджував, що зазнав моральної шкоди у зв`язку з неправомірними діями відповідача щодо себе. Просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ директора Дубенського коледжу культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету про оголошення йому догани № 47-к від 03.06.2019 року; визнати незаконним та скасувати наказ директора Дубенського коледжу культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету про його звільнення з посади завідувача гуртожитком № 66-к від 17.07.2019 року; поновити його на роботі на посаді завідувача гуртожитком Дубенського коледжу культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету; стягнути з Дубенського коледжу культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету на його користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу на момент поновлення на роботі; стягнути з відповідача Дубенського коледжу культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету на його користь в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 5000 гривень, а також понесені ним судові витрати по справі. Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2020 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом правом роботодавця застосувати до працівника у разі порушення ним трудової дисципліни один із заходів дисциплінарного стягнення або догану, або звільнення, та обґрунтоване належними і достовірними доказами на підтвердження того, що при накладенні дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді догани, а в подальшому звільнення з роботи Дубенським коледжем культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету дотримано вимоги чинного законодавства України щодо підстав та процедури застосування дисциплінарного стягнення. Судом також взято до уваги, що в ході судового розгляду не встановлено порушень трудових прав позивача, які б підлягали захисту в судовому порядку, а відтак і підстав для визнання оскаржуваних наказів про застосування дисциплінарних стягнень незаконними, у звязку з чим відмовлено у позові за недоведеністю. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування фактичних обставин справи, представник ОСОБА_1 адвокат Рідченко Марія Володимирівна оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує висновки суду першої інстанції про підставність застосування до її довірителя заходів дисциплінарного стягнення. Пояснює, що її довіритель, працюючи на посаді завідувача гуртожитком Дубенського коледжу культури та мистецтв, неодноразово вказував директору коледжу ОСОБА_6 на недоліки в укомплектуванні гуртожитку необхідною технікою, на необхідність внесення плати за гуртожиток не черговим гуртожитку готівкою, а на рахунок коледжу, що і призвело до виникнення між ними неприязних відносин, а в подальшому до вжиття директором ОСОБА_6 дій, спрямованих на звільнення її довірителя. Зазначає, що наказ № 56-к від 25.06.2018 року про оголошення догани він не став оскаржувати, хоча і не погодився з ним. Додає, що натомість її довіритель звернувся із листом до Міністра освіти та науки України та до ректора Рівненського державного гуманітарного університету щодо порушень, які мають місце з боку керівництва закладу, де він працює. Зазначає, що в подальшому директором було винесено наказ про оголошення догани № 64-к за невиконання ОСОБА_1 наказу від 02.07.2017 р., вказівок директора, за відмову подати письмові пояснення своїх дій. Зазначає, що з 06 травня 2019 року по 30 травня 2019 року її довіритель мав перебувати у відпустці, у зв`язку з чим документи та ключі від гуртожитку мав передати ОСОБА_2 , однак той був відсутній і вказану документацію та ключі прийняли голова комісії ОСОБА_3 та члени комісії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що зафіксовано у акті; залишилась непереданою лише книга реєстрації проживання та вибуття мешканців, яку мав передати особисто заступнику директора коледжу ОСОБА_2 .. Під час відпустки дізнався, що його кабінет був опечатаний директором коледжу через те, що ним не була передана ОСОБА_2 книга реєстрації проживання та вибуття мешканців гуртожитку і на цій підставі було видано наказ від 03.06.2019 року № 47-к «Про оголошення догани». На своє звернення до профспілкової організації про скасування цього наказу ОСОБА_1 не отримав відповіді. Стверджує, що після оголошення двох доган директор коледжу прийняла рішення про звільнення позивача у зв`язку із систематичним невиконанням ним без поважних причини трудових обов`язків. Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад дисциплінарних проступків, зазначених в оскаржуваних наказах, а тому відсутні і підстави для його звільнення з роботи. Пояснює, що у зв`язку з незаконним звільненням відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з 26 липня 2019 року. Звертає увагу, що неправомірними діями відповідача її довірителю було завдано моральну шкоду, яка виявилася у моральних стражданнях ОСОБА_1 , людини похилого віку, яка багато років пропрацювала на займаній посаді, прагнула кращих умов для студентів, для належного забезпечення гуртожитку, з приводу зневіри у діях керівництва, які порушують усі моральні принципи. Вважає, що для часткового нівелювання тих душевних страждань, виходячи із засад розумності, справедливості, виваженості, просить стягнути на користь ОСОБА_1 5 000,00 гривень моральної шкоди. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. У поданому на апеляційну скаргу відзиві Дубенський коледж культури та мистецтв РДГУ вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відхилити за безпідставністю. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено: ОСОБА_1 працював у Дубенському училищі культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету (далі Коледж) на посаді завідувача гуртожитком з 02 вересня 2002 року по 26 липня 2019 року. Наказами директора Коледжу № 03-к від 10 січня 2018 року, № 56-к від 25 червня 2018 року, № 64 - к від 01 серпня 2018 року оголошувались догани ОСОБА_1 , які він не оскаржував. Відповідно до наказу № 47 від 03.06.2019 року ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності у вигляді догани, за невиконання посадових обов"язків. Судом першої інстанції встановлено, що застосуванню до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани передували порушення останнім трудової дисципліни, зокрема п.2.19 Посадової інструкції завідувача гуртожитком, який зобов`язує вести Книгу реєстрації проживання та вибуття мешканців гуртожитку; за невиконання наказу директора Коледжу від 22.04.2019 року № 43(осн.) "Про звільнення житлової кімнати завідувачем гуртожитком"; за не передачу Книги реєстрації проживання та вибуття мешканців гуртожитку; за невиконання п.4 наказу від 02.05.2019 року № 16-в «Про надання щорічної основної відпустки ОСОБА_1 ». Згідно п.4.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку Коледжу працівники зобов"язані працювати сумлінно, виконувати свої посадові обов"язки, керуватися вимогами Положення про коледж і правилами внутрішнього трудового розпорядку, дотримуватися дисципліни праці; своєчасно та якісно виконувати розпорядження безпосереднього керівництва та адміністрації коледжу. 22 квітня 2019 року директором Коледжу видано наказ № 43(осн.), яким позивача зобов`язано звільнити житлову кімнату номер 6 секції 17 та перенести свої речі до 03.05.2019 року в спеціально відведений кабінет завідувача гуртожитком. Цей наказ було 22 квітня 2019 року оголошено ОСОБА_1 , однак його виконання він проігнорував. Пунктом 2.19 Посадової Інструкції завідувача гуртожитком зобов"язано вести Книгу реєстрації проживання та вибуття мешканців гуртожитку. Вказана книга ОСОБА_1 не велася, фактичні відомості про проживання і вибуття мешканців гуртожитку до неї не заносились. Висновок суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу директора Коледжу № 47-к від 03.06.2019 року про оголошення догани є законними і обґрунтованими, апеляційний суд з такими висновком погоджується. Аргументи апеляційної скарги про незаконність рішення суду у цій частині не підтверджені жодними доказами. Викладені в апеляційній скарзі доводи, є аналогічними доводам позовної заяви, необґрунтованість яких суд першої інстанцій достатньо повно мотивував. 01.07.2019 року на засіданні профспілкового комітету Коледжу розглянуто подання директора Коледжу про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України та надано згоду на розірвання трудового договору. Наказом директора Коледжу № 66-к від 17 липня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади завідувача гуртожитком з 26.07.2019 року у зв"язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов"язків, покладених на нього Посадовою інструкцією та Правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Підставою для видачі наказу № 66-к від 17 липня 2019 року слугували невиконання ОСОБА_1 своїх службових обов`язків.. Так, упродовж місяця, що передував видачі наказу № 66-к від 17 липня 2019 року про звільнення, ОСОБА_1 допускав порушення трудової дисципліни. Матеріали справи містять Акти відсутності на роботі, складені працівниками Коледжу. В актах зафіксовано відсутність на роботі ОСОБА_1 протягом 18-27 червня 2019 року. Також, після накладення дисциплінарного стягнення за порушення Пункту 2.19 Посадової Інструкції, ОСОБА_1 допустив невиконання вказаного пункту, вимоги про ведення Книгу реєстрації проживання та вибуття мешканців гуртожитку не виконав. Всупереч розпорядженню адміністрації Коледжу, не звільнив житлової кімнати № НОМЕР_1 секції 17 у гуртожитку, яку зайняв самовільно. Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункт 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 3 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. При цьому оцінка обґрунтованості рішення профспілкового комітету про відмову в наданні згоди на звільнення позивача на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України здійснена судами з урахуванням норм закону і доводи касаційної скарги цього не спростовують. Судом першої інстанції не встановлено правових підстав для визнання оскаржуваних наказів про застосування дисциплінарних стягнень незаконними, суд прийшов до правильного висновку, що дисциплінарні стягнення застосовано з дотриманням положень ст.ст.148,149 КЗпП України та в межах строків накладення дисциплінарного стягнення. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки такі доводи зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції і які суд обґрунтовано спростував, посилаючись на належні та допустимі докази, що є в матеріалах справи. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Рідченко Марії Володимирівни залишити без задоволення. Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2020 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 березня 2021 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Боймиструк С. В.