Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/22624/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/22624/20Головуючий у 1-й інстанції Делікатна Л.В. Провадження № 33/817/90/21 Доповідач - Коструба Г.І. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І. розглянувши в м. Тернополі з участю особи, що притягується до адмінвідповідальності, - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Василишина К. В., адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працює директором ТОВ Сім-Сім, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2021 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови складає 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить строк на апеляційне оскарження постанови поновити, оскільки він був пропущений з поважних причин, а постанову місцевого суду скасувати, закривши провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 17.12.2020 не можуть вважатись належним доказом правомірності притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності, оскільки ці особи в судовому засіданні місцевого суду не допитувались, а тому їх свідчення не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення. Зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР № 038829 від 17.12.2020 не вказано характер дій ОСОБА_1 щодо ухилення від огляду. Вказує, що в протоколі зазначено невірні реквізити технічного засобу, яким здійснено фіксування події, що, на думку апелянта, суперечить ст. 7 КУпАП. Вказує, що в порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівники поліції не вказали ознак наркотичного сп`яніння, згідно яких мали намір проводити огляд на визначення такого стану. Заслухавши апелянта ОСОБА_1 та його захисника адвоката Василишина К. В., які просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, прихожу до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду скаржнику слід поновити, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити, виходячи з таких міркувань. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи те, що під час винесення постанови судом першої інстанції ОСОБА_1 присутній не був, та те, що про існування постанови дізнався з моменту оприлюднення його на сайті судової влади, а саме 21 січня 2021 року, вважаю за можливе поновити йому строк на апеляційне оскарження, оскільки він був пропущений з поважних причин. Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що суд першої інстанції під час розгляду справи забезпечив у відповідності до вимог Конституції України та ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення та навів докази, на основі яких у визначеному законом порядку встановив наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, частиною 1 статті 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року за № 1452/735. Згідно з п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Так, суд першої інстанції вірно послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 038829 від 17 грудня 2020 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно з яким ОСОБА_1 17 грудня 2020 року о 11 год. 40 хв. в м. Тернополі по вул. Микулинецька керував транспортним засобом «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Так, будь-які зауваження з приводу складеного поліцейськими адмінпротоколу чи інших матеріалів ОСОБА_1 не надавались та в матеріалах справи не містяться. Вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення також доводиться наявними в матеріалах справи доказами, які суд першої інстанції в судовому засіданні дослідив та дав їм належну оцінку, зокрема: - даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №038829 від 17 грудня 2020 року; - відеозаписом з реєстратора службового автомобіля працівників поліції, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом; - відеозаписом із нагрудних відеокамер поліцейських (камера_00007, камера_000079), на якому зафіксовано процедуру відмови ОСОБА_1 в присутності двох свідків від проходження огляду з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 17 грудня 2020 року, згідно яких 17 грудня 2020 року о 11 год. 50 хв. в м. Тернополі по вул. Микулинецька у їх присутності водій ОСОБА_1 на вимогу поліцейського відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у найближчому медичному закладі; - рапортом інспектора взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Адам`як С., з якого вбачається, що під час патрулювання 17 грудня 2020 року о 11 год. 40 хв. транспортний засіб «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора. Після зупинки вказаного транспортного засобу водієм виявився ОСОБА_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі; - копією постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 серії ДП18 №784322 за ч. 2 ст. 122 КУпАП від 17 грудня 2020 року. Вказані вище обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи відеозаписами з нагрудних камер інспекторів поліції, з яких вбачається, що працівники поліції в присутності двох свідків запропонували водію автомобіля «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, від чого останній відмовився. Таким чином, приймаючи рішення про встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції дослідив наявні у справі матеріали, а також відеоматеріали у їх сукупності, якими і обґрунтував свої висновки. Тому, на думку судді апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним вказаного адміністративного правопорушення є обґрунтованими та узгоджуються як з поясненнями свідків, так і з матеріалами справи. Зокрема, ч. 1 ст. 35 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Як вбачається з відеозапису з відео реєстратора службового автомобіля поліцейських, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений у зв`язку з порушенням водієм п.п. 11.4, 8.7.3 (е), за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме: на дорозі з двохстороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху автомобілів, також проїхав перехрестя на забороненний червоний сигнал світлофора. Відповідно до фрагменту відеозапису з нагрудних камер інспекторів поліції (камера ВО-000077, ВО-000079) під час зупинки поліцейськими було виконано вимоги ст. 35 ЗУ Про Національну поліцію та роз`яснено ОСОБА_1 , що транспортний засіб під його керуванням був зупинений через порушення вимог ПДР. Посилання в апеляційній скарзі, що працівники поліції не вказали ознак наркотичного сп`яніння, згідно яких мали намір проводити огляд на визначення такого стану, спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 038829 від 17 грудня 2020 року та відеозаписами із нагрудних камер поліцейських. Зокрема, з наведених доказів вбачається, що перед проведенням огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 було вказано на ознаки, які стали причиною проведення даного огляду, а саме: зіниці очей які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, які передбачені п. 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Посилання апелянта на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про серійний номер технічного засобу, за допомогою якого здійснено вказані відеозаписи, на увагу не заслуговують, оскільки чинний КУпАП такої вимоги не містить (ст. 256 КУпАП). Ці вимоги стосуються лише випадків, передбачених ст. 283 КУпАП (зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення). Наведені в апеляційній скарзі доводи про незаконність постанови суду у зв`язку з тим, що судом першої інстанції не допитано свідків, є безпідставними, оскільки зазначені апелянтом відомості не викликані необхідністю з`ясування безпосередньо у свідків таких обставин, які з достовірністю встановлені здобутими по справі вищенаведеними доказами. Всі інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, інших доказів, які б могли поставити під сумнів рішення суду першої інстанції, не надано. Відповідно приходжу до остаточного висновку про те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. За таких обставин постанова судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2021 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - відмові у її задоволенні, оскільки будь-яких інших переконливих доводів, які б безумовно спростували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування постанови суду, скаржником не наведено і апеляційною інстанцією не встановлено. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП України, суддя П О С Т А Н О В И В: Строк на апеляційне оскарження поновити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайсуду Тернопільської обл. від 12 січня 2021 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. - без змін. Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя