Постанова 4812 № 483/226/20

03.03.21 22-ц/812/439/21 Єдиний унікальний номер судової справи: 483/226/20 Провадження № 22-ц/812/439/21 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д., за участю: позивачки - ОСОБА_1 , особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2 його представника - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану в його інтересах адвокатом Радченком Романом Михайловичем на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2020 року, ухваленого під головуванням судді - Куцарова В.І. в приміщенні того ж суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області за участю третьої особи - Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області відділ в Очаківському районі про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в с т а н о в и л а : 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначала, що її мати ОСОБА_4 отримала у спадок після сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 1/3 частку від земельного паю розміром 7,42 га, що належали спадкодавцю на підставі сертифікату, виданого Очаківською районною державною адміністрацією 25 вересня 1997 року. Мати - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та за життя не отримала державних актів на спадкове майно. Позивачка є спадкоємицею померлої ОСОБА_4 за заповітом, у зв`язку з чим звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак, у видачі свідоцтва на земельні ділянки нотаріусом їй було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на землю, а саме державні акти. Посилаючись на те, що її права, як спадкоємця за заповітом порушені, позивачка просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_4 . Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «ім.Ольшанців» Очаківського району Миколаївської області розміром 7,42 умовних кадастрових гектарів, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) МК №0161945, виданого Очаківською державної адміністрацією 25 вересня 1997 року та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 421 від 26 вересня 1997 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду мотивоване тим, що позивачка в першу чергу має право на спадкування майна яке залишилося після смерті ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом, інших спадкоємців, які мають право на обов`язкову долю у спадщині не має. У державній нотаріальній конторі позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з тим, що за життя ОСОБА_4 не встигла отримати правовстановлюючі документи на своє ім`я. Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 , який не брав участі у справі через свого представника адвоката Радченка Р.М. подав апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_6 до участі у справі залучений не був, а про наявність рішення дізнався 18 грудня 2020 року. Вказує на те, що він є сином померлої ОСОБА_4 та 28 серпня 2020 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Крім того, зазначає, що він має право на обов`язкову частку, оскільки є повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця ОСОБА_4 . Вважає, що оскільки позивачка приховала від суду факт, що у даній спадщині є спадкоємець, який має право на обов`язкову частку, це призвело до порушення його прав в отриманні спадщини. Посилаючись на вказані обставини, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону оскаржуване рішення повній мірі не відповідає. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України). Згідно ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 12 листопада 2009 року (а.с.6). 3 листопада 2006 року ОСОБА_4 склала заповіт посвідчений державним нотаріусом Другої очаківської нотаріальної контори Селецькою Н.П. за р/№1187, яким на випадок смерті, заповідала ОСОБА_1 все майно, яке буде їй належати на день її смерті (а.с.5). Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 лютого 2008 року, ОСОБА_4 отримала спадщину у вигляді 1/3 частки майна ОСОБА_5 , яке складалося з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «ім. Ольшанців» Очаківського району Миколаївської області розміром 7,42 умовних кадастрових гектарів, належного спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) МК №0161945, виданого на підставі розпорядження Очаківської районної державної адміністрації та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 421 від 26 вересня 1997 року (а.с.8). З копії листа Відділу в Очаківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, адресованого на адресу завідуючої Другої Очаківської державної нотаріальної контори Миколаївської області, вбачається, що за ОСОБА_4 зареєстровані державні акти серії ЯЕ № 491435 на земельну ділянку площею 2,16 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Козирської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та ЯЕ № 491436 491435 на земельну ділянку площею 0,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Козирської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, які були розроблені на підставі технічної документації, розроблено на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 16 лютого 2008 року Серії ВКЕ № 932607. Вищезазначені державні акти, в зв`язку зі смертю громадянки ОСОБА_4 не видані та списані, тобто остання не отримала правовстановлюючі документи на земельні ділянки (а.с.9). Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачка в першу чергу має право на спадкування майна яке залишилося після смерті ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом, інших спадкоємців, які мають право на обов`язкову долю у спадщині не має. Між тим з таким висновком суду погодитися не можна, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Як вбачається із заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори звернувся її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на день смерті матері є непрацездатним та має право на обов`язкову частку у спадщині (а.с.81). 28 серпня 2020 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частку після смерті ОСОБА_4 , видане державним нотаріусом Другої очаківської державної нотаріальної контори Миколаївської області за р/№470 (а.с.85). Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві. Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Відповідні роз`яснення містяться і в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №

7. Отже, наведене свідчить про те, що спадкоємець, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 є її непрацездатний син - ОСОБА_2 , а тому Радсадівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області не може бути визнана належним відповідачем по цій справі. Згідно пункту 1 частини першої статті 189 ЦПК України, завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. У частині першій статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У справі, що переглядається, спадкоємець ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 до участі у справі не залучений, позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не пред`являла, клопотань про залучення ОСОБА_2 до участі у справі як співвідповідача не заявляла. За таких обставин, висновок суду про задоволення позовних вимог пред`явлених до Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом є необґрунтованим. Відповідно до положень п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду, яке ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволені позову. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в його інтересах адвокатом Радченком Романом Михайловичем задовольнити. Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області за участю третьої особи - Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області відділ в Очаківському районі про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Т.В. Крамаренко Судді: Т.З. Бондаренко В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 04 березня 2021 року