Постанова Львівський апеляційний суд № 459/3216/20

Справа № 459/3216/20 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В. Провадження № 33/811/132/21 Доповідач в 2-й інстанції: Головатий В. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року суддя cудової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Головатий В. Я., за участю ОСОБА_1 та захисника Бордюка М.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 04 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 04 січня 2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в СП «Київ-Захід» на посаді пекаря, проживаючого на АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 , 08.11.2020 о 21 год. 25 хв., на вул. Івасюка, 14 у м. Червонограді Львівської області, керував автомобілем «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_1 , від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити або направити справу на доопрацювання в Червоноградський ВП ГУНП у Львівській області. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована. Зазначає, що адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не вчиняв, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не відмовлявся. Звертає увагу, що суд першої інстанції беручи до уваги одні докази та відкидаючи інші, сам собі суперечить та вимогам матеріального права у висновку що він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, оскільки такий огляд у встановленому законом порядку не проводився. На підтвердження того, що він якби відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, поліцейський надав суду пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та вказав в протоколі про адміністративне правопорушення, що він ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності цих двох свідків. Однак, суд сам не взяв до уваги пояснення цих свідків, оскільки такі були відсутні при його розмові з поліцейськими. Вказує, що не зрозуміло на якій підставі суд прийшов до висновку, що він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, якщо він сам відхилив надані поліцейським докази (пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) які це стверджували, тим самим визнавши їх неналежними. Зазначає, що суд першої інстанції, як доказ його вини взяв до уваги пояснення поліцейського ОСОБА_4 , однак ОСОБА_4 не був свідком події, а був працівником поліції, який виконував в той момент функції поліцейського СРПП №4 Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області, та який склад протокол. Звертає увагу на те, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, оскільки на пропозицію поліцейського подути в Драгер лише запитав «для чого», але аж ніяк не відмовлявся. Крім цього зазначає, що не відмовлявся від проходження огляду в медичному закладі, оскільки такої пропозиції від поліцейських не було. Зазначає, що на незаконність постанови суду першої інстанції вказує і те, що зупинка його транспортного засобу працівниками поліції 28.11.2020 була незаконною, що підтверджено рішенням Червоноградського місцевого суду Львівської області від 23.12.2020 по справі № 459/3286/20, а відтак незаконними були і усі подальші дії цих працівників поліції відносно нього. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Бордюка М.Й., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, мотиви апеляційної скарги, вважаю, що таку слід задоволити, виходячи з наступного. ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснив, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ні на місці зупинки ні в медичному закладі, а лише запитав у працівників поліції для чого такий проходити. Згідно положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно з ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції не були дотримані вимоги закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, що призвело до прийняття судового рішення, яке не відповідає вимогам закону. Апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи. Як зазначено упротоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , 08.11.2020 о 21 год. 25 хв., на вул. Івасюка, 14 у м. Червонограді Львівської області, керував автомобілем «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_1 , від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В обґрунтування свого висновку про доведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався у постанові на протокол про адміністративне правопорушення від 08.11.2020 серії ОБ № 053312; акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення ОСОБА_1 для огляду на стан сп`яніння від 08.11.2020; оглянутий у судовому засіданні відеозапис, на якому зафіксовано пропозицію працівника поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння й, фактично, відмову останнього пройти такий огляд. Однак, зазначені документи не містять переконливих доказів, які приводили б до такого висновку. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які були долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, як на доказ, який підтверджує вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. Судом апеляційної інстанції при вивченні матеріалів справи та огляді відеозапису з портативного відеореєстратора працівника поліції встановлено, що на такому не зафіксовано відеозапису з безпореседнім фактом відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. З даного відеореєстратора працівника поліції вбачається, що ОСОБА_5 лише запитав у працівника поліції у зв`язку з чим він має проходити огляд на стан сп`яніння, далі відеозапис перервано. Апеляційний суд вважає, що працівники поліції порушили вимоги Інструкції щодо застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису під час здійснення повноважень поліцейськими, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, оскільки відеозйомка, компакт-диск з якою долучений працівниками поліції переривається, є частковою та велась поліцейським не безперервно, у зв`язку з чим є підстави для визнання даного відеозапису події недопустимим доказом. Сукупність вказаних обставин свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо недоведеності факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, та відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення про встановлення вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не підтверджені належними і допустимими доказами, що виключає адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Крім цього, при вивченні матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Червоноградського міського суду Львівської області з адміністративним позовом до поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області Лісника Олега Михайловича, третьої особи Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області в якому просить скасувати постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 (СРПП № 4) Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області Лісника Олега Михайловича від 08.11.2020 серії БАБ № 806413 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері за без печення дорожнього руху, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425грн. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області 07 грудня 2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області Лісника Олега Михайловича, третьої особи Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. В обґрунтування позову ОСОБА_1 послався на те, що під час руху на транспортному засобі, яким він тоді керував, були ввімкнені та працювали фари ближнього світла, що можуть підтвердити свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які знаходилися в якості пасажирів в його транспортному засобі, а також підтверджується відеозаписом, який тоді вели поліцейські, що є свідченням того, що правил дорожнього руху він не порушував. 23 грудня 2020 року рішенням Червоноградського міського суду Львівської області позов ОСОБА_1 задоволенено та скасовано постанову серії БАБ № 806413 від 08.11.2020 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 425,00 грн. штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Суддя мотивував своє рішення тим, що відповідачем, всупереч вимогам ст.77 КАС України, не подано суду жодних доказів правомірності винесення постанови серії БАБ № 806413 від 08.11.2020, хоча саме на нього покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення. Окрім того, представником позивача долучено копію диску із відеозаписом місця подій від 08.11.2020, з якого вбачається, що позивач п. 19.1.а правил дорожнього руху не порушував. Судом встановлено, що окрім оскаржуваної позивачем постанови, жодних інших доказів, які б свідчили про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, відповідачем не надано. Окремо наголошено, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Суддя прийшов до рішення, та виклав у постанові суду від 23 грудня 2020 року, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Отже, апеляційною інстанцією встановлено, що справу про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції розглянув з порушенням вимог ст.ст. 279, 280 КУпАП. Докази, наявні у справі, у відповідності з вимогами ст. 252 КУпАП перевірені не були, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З врахуванням наведених обставин, суд приходить до висновку, що постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 04 січня 2021 року слід скасувати. Закрити провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 04 січня 2021 року скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити. Постанова набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Головатий В. Я.