Постанова Запорізький апеляційний суд № 2-998/2003

Дата документу 24.02.2021 Справа № 2-998/2003 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №2-998/2003 Головуючий у 1 інстанції Яцун О.С. Провадження № 22-ц/807/129/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Полякова О.З. Бєлки В.Ю. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2003 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 до управління податкової міліції ДПА в Запорізькій області, треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в особі законного представника ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,- В С Т А Н О В И Л А: У березні 2003 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління податкової міліції ДПА в Запорізькій області, треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2003 року позов задоволено. Встановлено фактичний вступ ОСОБА_2 в володіння спадковим майном її чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжі. Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2003 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норми процесуального права, просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача,пояснення учасників процесу,перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 звернулася з заявою про перегляд рішення за ново виявленими обставинами за межами трирічного строку, встановленого ч.2 ст. 424 ЦПК України. Встановлено, що рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2003 року (справа 2-998/2003) набрало законної сили 08.06.2003 року. Із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 , яка не приймала участі у справі, звернулася 21.09.2020 року. Відповідно до ч.1 ст. 423 ЦПК України рішення постанови або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 424 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстав визначених пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 424 ЦПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами може бути подана з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Проаналізувавши вказані норми закону можна прийти до висновку, що загальний строк подачі заяви за нововиявленими обставинами встановлено тридцять днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Передбачений ч. 2 ст. 424 ЦПК України строк в три роки застосовується з урахуванням приписів частини першої ст. 424 ЦПК України, є максимальним і не підлягає поновленню. Згідно п. 6 ч. 3 ст. 426 ЦПК України до заяви додається у разі пропуску строку на подання заяви клопотання про його поновлення. Заявник ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку не подавала. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасники справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не подавала заяви про поновлення строку на подачу заяви, то в суду першої інстанції таке питання не було предметом розгляду. Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції виходив з того, що заявником пропущено строк звернення до суду із зазначеної заявою. Проте, такого висновку суд першої інстанції дійшов за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права. Суд першої інстанції не врахував, що нормами ЦПК України не передбачена відмова у відкритті провадження у зв`язку з пропуском процесуального строку для подачі заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Наслідки порушення процесуальних строків регулюються статтею 126 ЦПК України, за змістом якої право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Водночас суд першої інстанції не виконав свого обов`язку щодо належної оцінки фактичним обставинам, на які ОСОБА_1 посилалася як на підставу перегляду рішення за нововиявленими обставинами незалежно від того, чи обґрунтовано заявник послався на норму процесуального права (п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України). За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Тобто, порядок розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, передбачений главою 3 розділу V ЦПК України і підстави для застосування аналогії закону у даному випадку не потребується. Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконання, що до висновку про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції дійшов із порушенням порядку розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, визначеного ст.ст. 427, 429 ЦПК України, у зв`язку з чим ухвала судді першої інстанції прийнята із порушенням норм процесуального права. Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 23 січня 2019 року справа № 355/1549/16-ц. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно п.. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відтак, ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 рокуслід скасувати, а заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги заяви, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а направляє справу для продовження розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 04 березня 2021 року. Головуючий Судді: