Постанова Вінницький апеляційний суд № 135/29/21

Справа № 135/29/21 Провадження № 33/801/172/2021 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошина Т. В. Доповідач: Сало Т. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 січня 2021 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 січня 2021 року відмолено в задоволенні клопотання про передачу ОСОБА_1 на поруки КЗ «Ладижинська дитячо-юнацька спортивна школа імені Івана Сагаєва». ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 2000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454 гривні. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, звільнити його від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, передавши матеріали адміністративної справи на розгляд КЗ «Ладижинська дитячо-юнацька спортивна школа імені Івана Сагаєва», для подальшого застосування заходів громадського впливу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом при винесенні постанови не взято до уваги ст. 21 КУпАП, і вказав, що ОСОБА_1 не довів той факт, що він працює в даному закладі. Однак, вказаний факт не повинен доводитись стороною захисту в судовому засіданні, оскільки Ладижинська дитячо-юнацька спортивна школа імені ОСОБА_2 просила взяти його на поруки як громадська організація з метою громадського впливу і виховання, а не за місцем роботи, де останній працював за трудовим договором. Він позитивно характеризується, раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся у вчиненому правопорушенні, має на утриманні неповнолітню дитину. У судове засідання ОСОБА_1 та адвокат Красіловський В.О. не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення захиснику. Відповідно до положень ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. 03.03.2021 на електронну адресу суду від адвоката Красіловського В.О. надійшла заява, в якій він просить перенести на інший час судове засідання, оскільки за станом здоров`я він не може з`явитися в судове засідання, перебуває на лікарняному. На підтвердження свого стану здоров`я захисник надав медичні документи, в томі числі Листок непрацездатності №135677, із якого вбачається, що ОСОБА_3 звільнений від роботи до 20.03.2021. Разом з тим, адвокат у поданому клопотанні не мотивував необхідність його обов`язкової участі в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, враховуючи, що позиція апелянта висловлена останнім в апеляційній скарзі. Судове засідання, призначене на 23.02.2021 було відкладено за заявою захисника. З матеріалів справи слідує, що адвокат Красіловський В.О. перебуває на лікарняному з 01.02.2012 (листок непрацездатності продовжувався до 09.02.2021, 02.03.2021, 20.03.2021). У поданій 03.03.2021 заяві адвокат не зазначає, на який час він просить перенести судове засідання. Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, визначені ст. 294 КУпАП, зважаючи не те, що причини неявки захисника, з урахуванням обставин справи, суд не розцінює як поважні, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника. Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з апеляційної скарги, постанова Ладижинського міського суду Вінницької області від 27.01.2021 в частині факту вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не оскаржується, а тому в силу ч. 7 ст. 294 КУпАП перегляду в апеляційному порядку в цій частині не підлягає. Разом з тим, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд КЗ «Ладижинська дитячо-юнацька спортивна школа імені Івана Сагаєва» з тих підстав, що він не працює у вказаному закладі, оскільки заклад просив взяти його на поруки як громадська організація. Крім того, він позитивно характеризується, раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся у вчиненому адміністративному правопорушенні, має на утриманні неповнолітню дитину. Однак, такі доводи апелянта не беруться до уваги апеляційним судом з наступних підстав. Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У ст. 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП). Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу (ч. 1 ст. 21 КУпАП). Дійсно, в частині 1 статті 21 КУпАП законодавець передбачив можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу. Питання щодо того, чи доцільно до особи правопорушника застосувати заходи громадського впливу замість адміністративного стягнення вирішує на власний розсуд орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу про адміністративне правопорушення. Це питання вирішується з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника. Відмовляючи в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд КЗ «Ладижинська дитячо-юнацька спортивна школа імені Івана Сагаєва» суд першої інстанції виходив з того, що членами комунального закладу до клопотання не надано доказів, що ОСОБА_1 працює в даному закладі, а тому не зрозуміло, яке має відношення ОСОБА_1 до трудового колективу, в якому директором є ОСОБА_4 та інші його члени, які подали відповідне клопотання, та яким чином буде здійснюватися захід впливу до особи, яка не має відношення до вказаного трудового колективу. Як зазначає апелянт, судом залишено поза увагою, що Ладижинська дитячо-юнацька спортивна школа імені ОСОБА_2 просила передати їй матеріали відносно нього для розгляду як громадській організації, а не на розгляд трудового колективу закладу. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання», громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (ч. 1 вказаної статті). Відповідно до п. 1.2., 5.1. Статуту КЗ «Ладижинська дитячо-юнацька спортивна школа імені Івана Сагаєва», спортивна школа створена рішенням 38 сесії Ладижинської міської ради 7 скликання від 17.11.2020 і знаходиться в комунальній власності Ладижинської міської ради. Засновником комунального закладу є Ладижинська міська рада. Із вказаного слідує, що КЗ «Ладижинська дитячо-юнацька спортивна школа імені Івана Сагаєва» не є громадською організацією, про що зазначає апелянт. Крім того, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також не вбачається, що КЗ «Ладижинська дитячо-юнацька спортивна школа імені Івана Сагаєва» є громадською організацією. Відповідно до ст. 252-1 КЗпП України, трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Тому суд першої інстанції правильно виходив з того, що комунальний заклад звернувся до суду з клопотанням про передачу матеріалів на розгляд трудового колективу закладу, а докази працевлаштування ОСОБА_1 в Ладижинській дитячо-юнацькій спортивній школі ім. Івана Сагаєва в матеріалах справи відсутні. Вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно шкідливим проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та відповідно потенційно несе підвищену небезпеку як для самого водія, так і для його пасажирів чи інших учасників дорожнього руху. Апеляційний суд бере до уваги, що результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння становив 2,94 проміле, що в 14 разів перевищує допустиму норму (0,2 проміле). Крім того, будучи в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 вчинив ДТП, в результаті якого отримали механічні пошкодження транспортні засоби, а потерпіла ОСОБА_5 отримала легкі тілесні ушкодження. Положення ст. 21 КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності. Принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачає, як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом. Як слідує із вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Питання доцільності застосування того чи іншого заходу громадського впливу ґрунтується виключно на внутрішньому переконанні судді за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення та не є імперативним обов`язком судді чи суду. Як зазначає ОСОБА_1 , він позитивно характеризується, раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся у вчиненому адміністративному правопорушенні, має на утриманні неповнолітню дитину. Однак, враховуючи характер вчиненого діяння та значну суспільну небезпеку правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зважаючи на мету застосування адміністративного стягнення, суд не вбачає підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на розгляд трудового колективу, оскільки таке звільнення не буде сприяти виконанню завдань КУпАП, а накладення на ОСОБА_1 стягнення є необхідним для досягнення його мети у виді запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження, а оскаржувана постанова в частині відмови КЗ «Ладижинська дитячо-юнацька спортивна школа імені Івана Сагаєва» у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення на підставі ст. 21 КУпАП є обґрунтованою та законною, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б. Сало