Постанова 4821 № 696/1112/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/360/21Головуючий по 1 інстанції Справа №696/1112/20 Категорія: 307000000 Білопольська Н. А. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М. за участю секретаря Любченко Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Макаренко Наталії Анатоліївни на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лубенської сільської ради Черкаської області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Забуранна Анастасія Анатоліївна, Кам`янська районна державна адміністрація Черкаської області та Відділ у Кам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, - в с т а н о в и в: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом. В обґрунтування якого вказувала, що є спадкоємцем першої черги після своєї матері - ОСОБА_2 , яка на момент смерті була зареєстрована по АДРЕСА_1 , а фактично, в зв`язку з хворобою, проживала по АДРЕСА_2 . Після смерті матері відкрилася спадщина, яку вона фактично прийняла. До маси спадкового майна , окрім іншого входить право набуте за життя ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) в землях Лубенської сільської ради Кам`янського району. Вказує, що згідно розпорядження Кам`янської РДА від 23 грудня 1996 року № 446 ОСОБА_2 набула право на земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Лубенської сільської ради , відповідно до сертифікату серії ЧР № 0174921. Правовстановлюючі документи на право власності на дану земельну ділянку не отримувала, документи державну реєстрацію не пройшли. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 лютого 2019 року приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку (пай) , яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Кам`янський район, с. Куликівка, за спадковою справою № 62/2018 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове нерухоме майно. Оскільки відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), тому вона не може реалізувати своє право на прийняття спадщини після смерті своєї матері, враховуючи також, що прийняла спадщину на інше спадкове майно, тому вважає за можливе визнати за нею право на земельну частку (пай). На підставі викладеного просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 3,17 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на адміністративній території Лубенської сільської ради Кам`янського району Черкаської області в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_2 , яка належала останній на підставі сертифікату. Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів вступу в управління чи володіння спадковим майно. Також правоздатність спадкодавця ОСОБА_2 припинена зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , а законодавством України про передачу землі, що перебувала у державній власності, в колективну або приватну власність розпочато з 1990 року, після смерті спадкодавця. На момент затвердження списку членів КСП, які мають право на одержання земельної частки (паю), із включенням в список ОСОБА_2 , виготовлення на її ім`я сертифіката серії ЧР № 0174921, ОСОБА_2 померла, а тому вона не могла набути право на відповідну частку земельної ділянки, незважаючи на наявність її прізвища у списку , що додався до державного акта. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Макаренко Н.А., вказує, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, та з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. В мотивування апеляційної скарги вказувала на обставини викладені у позовній заяві, та крім того, висновки суду, що позивачем не надано доказів того, що вона вступила в управління спадковим майном після смерті матері ОСОБА_2 , прийнявши речі покійної та продавши її будинок по АДРЕСА_1 , не відповідають дійсним обставинами справи, оскільки доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема, довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця. Судом не було звернуто уваги та не було надано належної правової оцінки наявності в матеріалах справи довідки виконавчого комітету Лубенської сільської ради від 21 червня 2019 року № 151, з якої вбачається, що ОСОБА_2 на день своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована по АДРЕСА_1 , а фактично проживала у дочки ОСОБА_1 , по АДРЕСА_2 , яка надавалась разом з позовною заявою і підтверджує факт, що позивач фактично вступила в управління спадковим майном після померлої ОСОБА_2 . Суд першої інстанції помилково посилався на постанову Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 564/361/19, оскільки предметом розгляду Верховним Судом у вказаній справі були правовідносини, які склалися у зв`язку з тим, що спадкодавець з 1950 року був прийнятий у члени колгоспу «Горинь», у 1989 року - звільнений з колгоспу у зв`язку з виходом на пенсію, однак безпідставно не був внесений до списку осіб-членів КСП, які набувають право на земельну частку (пай), а тому він не отримав відповідний сертифікат на земельну частку (пай), тому позивач просив визнати за померлим спадкодавцем право на земельну частку (пай), а в межах даної справи позивач не просить визнати за померлою матір`ю право на земельну частку (пай), оскільки ОСОБА_2 вже набула на законних підставах право на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату ЧР №0174921. Також при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано, що відповідачем Лубенською сільською радою позовну заяву ОСОБА_1 визнано у повному обсязі. Твердження суду першої інстанції, що на момент включення матері позивача до списку громадян-членів КСП, який є до державного акту на право колективної власності на землю, виготовлення на її ім`я сертифікату ОСОБА_2 померла, то спадкодавець право на земельну частку (пай) за життя не набула і її правоздатність зі смертю припинилась, є помилковим, оскільки до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті. Факт наявності сертифікату на ім`я ОСОБА_2 свідчить, що останню було включено до переліку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що є обов`язковим додатком до акта. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг, Дніпропетровсьої області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16 травня 1983 року. Спадкоємцем першої черги по закону після смерті матері є позивач ОСОБА_1 . Родинні зв`язки позивача, як спадкоємця першої черги, з спадкодавцем підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22 листопада 1941 року , актовий запис № 9, в якому зазначено російською мовою , що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 16 липня 1969 року, актовий запис № 1233, вбачається, що позивач змінила прізвище « ОСОБА_5 » на прізвище « ОСОБА_6 ». Відповідно до копії довідки № 151 від 21 червня 2019 року, виданої виконкомом Лубенської сільської ради Кам`янського району Черкаської області, ОСОБА_2 , на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично у зв`язку з хворобою проживала у дочки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . З листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15 квітня 2019 року № 31-23-0.260-202/164-19 вбачається, що згідно з розпорядженням Кам`янської районної державної адміністрації від 23 грудня 1996 року № 446 ОСОБА_2 набула право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на адмінтериторії Лубенської сільської ради відповідно до сертифікату серії ЧР № 0174921. Правовстановлюючі документи на право власності на дану земельну ділянку (ділянка № НОМЕР_4 площею 3,17 га) ОСОБА_2 не отримувала, документи не пройшли державну реєстрацію. Відповідно до інформації відділу Кам`янського району Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області вбачається , що згідно рішення Лубенської сільської ради від 16 липня 2002 року № 2-5 ОСОБА_2 була передана земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по Лубенській сільській раді (земельна ділянка № НОМЕР_4 площею 3,17 га), своє право власності на дану земельну ділянку ОСОБА_2 не оформила, акт не пройшов державну реєстрацію. Постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Забуранної А.А. від 21 лютого 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку (пай), що знаходиться за адресою: с. Куликівка, Кам`янського району , Черкаської області, у зв`язку з тим, що строк для прийняття спадщини спадкоємця ОСОБА_1 пропустила, доказів про фактичне прийняття спадщини не надала, та у зв`язку з тим, що спадкоємицею ОСОБА_1 не подано документів, що посвідчують право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно. Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року продовжено строк для прийняття спадщини в два місця, пропущений із поважних причин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 . Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів вступу в управління чи володіння спадковим майном, правоздатність спадкодавця ОСОБА_2 припинена зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , а законодавством України про передачу землі, що перебувала у державній власності, в колективну або приватну власність розпочато з 1990 року і на момент затвердження списку членів КСП, які мають право на одержання земельної частки (паю), із включенням в список ОСОБА_2 , виготовлення на її ім`я сертифіката серії ЧР № 0174921, ОСОБА_2 померла, а тому вона не могла набути право на відповідну частку земельної ділянки, незважаючи на наявність її прізвища у списку , що додався до державного акта. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Відповідно до статті 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. За змістом статті 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_2 проживала разом із спадкоємцем, позивачем по справі, в м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, також встановлено, що із заявою про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк до нотаріальної контори після смерті матері позивач не зверталась. В матеріалах справи відсутні докази про фактичне прийняття спадщини. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів , що вона вступила в управління спадковим майном шляхом прийняття речей покійної та продавши її будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Доводи апеляційної скарги щодо підтвердження вступу в управління спадковим майном шляхом прийняття речей покійної є довідка виконавчого комітету Лубенської сільської ради від 21 червня 2019 року № 151, з якої вбачається, що ОСОБА_2 на день своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована по АДРЕСА_1 судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки довідка не є підтвердженням належного нерухомого майна ОСОБА_2 , а лише підтверджує факт її реєстрації. Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 5 ЗК України 1990 року в редакції, чинній на час відкриття спадщини, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств. Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) або сертифікат було втрачено. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. В матеріалах справи відсутні докази , що ОСОБА_2 працювала в колгоспі с. Куликівка, Кам`янського району, Черкаської області на час паювання земель та докази отримання акту зі списком громадян-членів КСП «Маяк», які мають право на земельну частку (пай), що є додатком № 1 до Державного акту. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, що за життя спадкодавець не набула права на земельну частку (пай) відповідають фактичним обставинам справи та нормам права, які регулюють спірні правовідносини. Сам факт внесення спадкодавця до Акту прийому-передачі земельних часток (паїв) та погодження меж земельних ділянок із суміжними землевласниками та землекористувачами в натурі та Акту прийому-передачі земельних часток (паїв) та погодження земельних ділянок із суміжними землекористувачами в натурі, а також інформації наданої Відділом у Кам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, не є беззаперечним свідченням набуття нею такого права, оскільки на момент затвердження списку членів СКП, які мають право на одержання земельної частки (паю) ОСОБА_2 померла. Відповідно до частини 2 ст. 9 ЦК УРСР 1963 року правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю. У постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі №183/2548/15 ( провадження № 61-4092св18) вказано, що згідно ст. 9 ЦУ УРСР 1936 року, здатність мати цивільні права і обов`язки (цивільна правоздатність) визначається в однаковій мірі за всіма громадянами Української РСР та інших союзних республік. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що правоздатність спадкодавця ОСОБА_2 припинилась15 травня 1983 року у зв`язку з її смертю, а законодавством України не передбачено передачу земельної ділянки , що перебувала у державній власності в колективну або приватну власність особі, якої правоздатність припинена. Не варті уваги доводи апеляційної скарги щодо наявності сертифікату на ім`я ОСОБА_2 , що свідчить про те, що останню було включено до переліку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що є обов`язковим додатком до акта, оскільки включення ОСОБА_2 до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), є помилковим, а тому і виписаний сертифікат на право на земельну частку (пай) , серія ЧР 0174921 є також помилковим. Встановивши, що мати позивача ОСОБА_2 за життя не набула права на земельну частку (пай), а відповідно і позивач в порядку спадкування за законом також не набула такого права. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Посилання в апеляційні скарзі та не, що відповідач Лубенська сільська рада Кам`янського району Черкаської області визнав позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до частини четвертої ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково посилався на постанову Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 564/361/19, оскільки предметом розгляду Верховним Судом у вказаній справі були правовідносини, які склалися у зв`язку з тим, що спадкодавець з 1950 року був прийнятий у члени колгоспу «Горинь», у 1989 року - звільнений з колгоспу у зв`язку з виходом на пенсію, однак безпідставно не був внесений до списку осіб-членів КСП, які набувають право на земельну частку (пай), а тому він не отримав відповідний сертифікат на земельну частку (пай), тому позивач просив визнати за померлим спадкодавцем право на земельну частку (пай), а в межах даної справи позивач не просить визнати за померлою матір`ю право на земельну частку (пай), оскільки ОСОБА_2 вже набула на законних підставах право на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату ЧР №0174921 не варті уваги, оскільки у вказаній справі було роз`яснено, що факт внесення спадкодавця до списків громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства лише вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки, тобто у вказаній справі визначено, що наявність прізвища спадкодавця у списках громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства не є набуття останнім права на земельну частку. Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Макаренко Наталії Анатоліївни залишити без задоволення. Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: