Постанова 4803 № 205/6027/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1447/21 Справа № 205/6027/20 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, - ВСТАНОВИЛА: В серпні 2020 року до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів. Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів - задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 28 серпня 2004 року у Відділу реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська , актовий запис №

617. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 прізвище залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ,місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 840.80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 серпня 2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 840.80 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2020 року №205/6027/20 та ухвалити нове рішення, яким стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку зі всього заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття. Також, стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку зі всього заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття. В решті позовних вимог відмовити ОСОБА_2 по справі №205/6027/20. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, за відсутності клопотань будь-якої зі сторін про інше, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 28 серпня 2004 року, який було зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис № 617 (а.с. 6). Від сумісного шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7, 8). Між сторонами сімейні стосунки не склалися через різність характерів та поглядів на життя, у зв`язку з чим виникають суперечки та сварки. З липня 2020 року шлюбні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть. Сім`я розпалася та поновлена бути не може. Примирення неможливе. Згідно зі статтею 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (частини перша, третя статті 55 СК України). Згідно з частиною третьою, четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом. Частиною 2 статті 104 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання. За змістом частини 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Згідно з частиною 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування заходів щодо примирення подружжя в даній ситуації є не доцільними, а тому продовження шлюбу позивача з відповідачем буде суперечити її інтересам. Як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час позивач проживає разом зі своїми дітьми та займається їх вихованням та утриманням (а.с. 17). Судом першої інстанції встановлено, що відповідач матеріальну допомогу на дітей надає нерегулярно та в недостатньому розмірі. Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За положеннями ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На підставі ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів на утримання дітей, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що діти сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходяться на утриманні своєї матері, яка потребує матеріальної допомоги з боку відповідача Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно не вжито заходів щодо примирення подружжя, колегія суддів вважає необґрунтованими та недоведеними, а також надання строку для примирення сторін є правом, а не обов`язком суду. Посилання апелянта, як на підставу скасування оскаржуваного рішення те, що протягом одного календарного місяця ним було перераховано старшому синові 25125,63 грн., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. З урахуванням того, що добровільна допомога батька може бути тимчасовою та не гарантує її постійного її надання, тому позивач згідно вимог чинного законодавства має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей. Отже, добровільна сплата аліментів батьком чи матір`ю дитини не перешкоджає тому із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. Твердження апелянта, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів на одну дитину значно перевищує мінімальний рекомендований розмір аліментів встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2020 року", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаний розмір аліментів на одну дитину визначений Законом України "Про державний бюджет України на 2020 року" є лише рекомендованим. А тому, визначений Законом України "Про державний бюджет України на 2020 року" розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є лише гарантованим мінімальним розміром аліментів на момент розгляду справ даної категорії. Твердження апелянта, що суд першої інстанції не звернув уваги, що на утриманні відповідача ще знаходяться його хворі батьки пенсіонери, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки по-перше, вони не є членами сім`ї ОСОБА_1 , а по-друге, батьки відповідача являються пенсіонерами та отримують пенсію згідно чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що виходячи з закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, такий розмір аліментів сприятиме гармонійному фізичному та духовному розвитку дітей, а платник аліментів, враховуючи встановлені судом обставини, має можливість нести відповідні витрати. Аліменти у вказаному розмірі є помірною сумою, не завищеною в сьогоднішніх умовах з урахуванням віку та потреб дитини, також не будуть створювати відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру. Отже, суд першої інстанції з достатньою повнотою з`ясував дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, яким дав належну оцінку та постановив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення, а тому підлягають відхиленню. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова