Постанова 4855 № 640/24261/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24261/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., при секретарі - Казюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування наказу, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2019 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить визнати протиправним та скасувати наказ від 16 жовтня 2013 року №52 «д». Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2020 року замінено неналежного відповідача у адміністративній справі №640/24261/19, а саме замінено неналежного відповідача - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України на належного - Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - відповідач). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що копію оскаржуваного наказу було отримано позивачем 07 листопада 2019 року разом із супровідним листом відповідача. Наголосив, що на момент винесення оскаржуваного наказу, Інспекцію хоч і було наділено повноваженнями скасовувати декларації в силу Закону №3038, проте, процедуру скасування декларації на виконання частини другої статті 39-1 Закону №3038 Кабінетом Міністрів України у Порядку №461 затверджено лише 30 жовтня 2013 року, що унеможливлювало здійснення Інспекціями перевірок та прийняття за їх наслідками рішень, передбаченими частиною другою статті 39-1 Закону №3038 через відсутність встановленої Кабінетом Міністрів України процедури, тобто до 31 грудня 2013 року. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач дізнався про оскаржуваний наказ щонайменше 11 листопада 2014 року, тобто під час розгляду справи та прийняття постанови Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/17824/13-а. Вказує на те, що при вирішенні питання щодо категорії складності об`єкта реконструкції експертами розглядалася проектна документація на окрему будівлю, а не на автозаправний комплекс з усіма складовими споруд комплексу в цілому, як це передбачено законом. У відзиві на апеляційну скаргу Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зауважує, що сам факт існування оскаржуваного наказу не є порушенням прав позивача. Звертає увагу на те, що порядок скасування реєстрації декларацій встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 918 не міг застосовуватися до правовідносин, що виникла 16 жовтня 2013 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ПІІ «АМІК Україна» (попередня назва ПІІ «Лукойл-Україна») є замовником будівництва об`єкта «Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ.А) під операторну по просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва». При цьому, 02 квітня 2019 року ТОВ «АМІК Україна» подано до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта «Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ. А) під операторну по просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва», що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС 1) (вх. Департаменту 02 квітня 2019 року №073/09/01-0204/5). Листом Департаменту від 15 квітня 2019 року №073/09/01-13/1504 повідомлено ПІІ «АМІК Україна» про повернення без розгляду Декларації про готовність до експлуатації об`єкта «Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ. А) під операторну по просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва» з тих підстав, що наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві замовнику будівництва ПІІ «Лукойл-Україна» (актуальна назва ПІІ «АМІК Україна») наказом від 25 червня 2013 року №31-д скасовано право на будівельні роботи, набуте на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 06 липня 2012 року №КВ 08312112150 за заниження категорії складності об`єкта з V на ІІІ. За скаргою ПІІ «АМІК Україна» на прийняте Департаментом рішення від 15 квітня 2019 року, Рада бізнес-омбудсмена звернулася до Департаменту із листом від 10 травня 2019 року вих. №18796, з проханням вжиття необхідних заходів, спрямованих на припинення порушень чинного законодавства та усунення наслідків порушення прав позивача, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року у справі №826/17824/13-а, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2015 року, встановлено, що об`єкт «Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ.А) під операторну по просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва» відноситься до ІІ категорії складності. У відповідь на звернення Ради бізнес-омбудсмена, Департаментом направлено лист від 09 серпня 2019 року №40-702-16/5915-19 (вх. 19 серпня 2019 року №20579), в якому повідомлено, що: «Інспекцією на підставі звернення Громадської організації «Ліга благоустрою Киян» у жовтні 2013 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва, за результатами якої за вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності ПІІ «Лукойл - Україна» притягнуто до встановленої законом відповідальності. У подальшому, Інспекцією, з урахуванням результатів проведеної перевірки, наказом від 16 жовтня 2013 року №53 «д» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт» скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 06 липня 2012 року №КВ 08312112149 на об`єкті «Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ. А) під операторну по просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва». Зазначене рішення в судовому порядку не оскаржувалося. За результатами розгляду наданої Департаментом КМДА інформації та документів, встановлено, що у квітні 2019 року ПІІ «АМІК Україна» подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкту, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1): «Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ. А) під операторну по просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва» Поряд з викладеним судом встановлено, що Департаментом КМДА опрацьовано подану зазначену декларацію про готовність до експлуатації об`єкту та прийнято рішення про повернення її ПІІ «АМІК Україна» без розгляду, з підстав скасування Інспекцією наказом від 16 жовтня 2013 року №52 «д» декларації про початок виконання будівельних робіт від 06 липня 2012 року № КВ 08312112149 з реконструкції приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ. А) під операторну по просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва.». Ознайомившись із зазначеною відповіддю, ПІІ «АМІК Україна» звернулося до Державної архітектурно-будівельної інспекції України листом від 31 жовтня 2019 року №3171 про надання копії наказу від 16 жовтня 2013 року №52 «д» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт» для ознайомлення. Супровідним листом Департаменту від 06 листопада 2019 року №10-26-27/0611/07 на адресу ПІІ «АМІК Україна» надіслано копію наказу від 16 жовтня 2013 року №52 «д», які, відповідно до відбитку штемпелю ПІІ «АМІК Україна» отримано 07 листопада 2019 року вх.2255. Відповідно до змісту наказу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 16 жовтня 2013 року №52 «д» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт», за результатами проведеної позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва встановлено факт подання замовником будівництва - ПІІ «Лукойл - Україна» недоствірних даних, наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ. А) під операторну по просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва», зареєстрованої за № КВ 08312112149 від 06 липня 2012 року, а саме занижено категорію складності з V на ІІІ. Керуючись частиною другою статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» наказано скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ. А) під операторну по просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва», зареєстрованої за №КВ 08312112149 від 06 липня 2012. Замовник будівництва - ПІІ «Лукойл-Україна». На підставі встановлених вище обставин та враховуючи встановлені у справі №826/17826/13-а обставини, які в силу частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність винесення оскаржуваного наказу з підстав виявлення Інспекцією недостовірних даних, наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ. А) під операторну по просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва", зареєстрованої за № КВ 08312112149 від 06 липня 2012 року, а саме заниження категорії складності з V на ІІІ. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Приписи абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Згідно позовних вимог предметом позову є визнання протиправним та скасування наказу від 16 жовтня 2013 року №53 «д» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт» скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 06 липня 2012 року №КВ 08312112149 на об`єкті «Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ. А) під операторну по просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва». У відповідності до вказаних вище приписів КАС України, положення процесуального закону пов`язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, про своє порушене право позивач дізнався внаслідок отримання листа ДАБІ України від 09 серпня 2019 року № 40-702-16/5915-19 (отримано позивачем 19 серпня 2019 року), яким повернуто без розгляду декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 02 квітня 2019 року на підставі наказу №52 «д» від 16 жовтня 2013 року. При цьому, копію оскаржуваного у цій справі наказу позивачем отримано 07 листопада 2019 року разом із супровідним листом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 листопада 2019 року № 10/26-27/0611/07. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам факт існування наказу Інспекції від 16 жовтня 2013 року № 52 «д» не є порушенням прав позивача, в той час, порушене право в наслідок існування вказаного наказу виникло під час введення в експлуатацію об`єкта автозаправного комплексу по просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі міста Києва. Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейським судом з прав людини зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейським Судом з прав людини вказано, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Поряд з викладеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що як встановлено у висновку експертизи від 26 серпня 2014 року № 1658/14-42/1659/14-43 протягом періоду часу з 06 липня 2012 року по 07 лютого 2013 року на підставі належним чином зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт від 06 липня 2021 року № КВ08312112149 проведена реконструкція АЗС. Таким чином, будівельні роботи закінчені в термін до 07 лютого 2013 року, тобто за вісім місяців до скасування 16 жовтня 2013 року декларації про початок виконання будівельних робіт. Крім того, судова колегія наголошує на тому, що на сьогоднішній день існування незаконного Наказу від 16 жовтня 2013 року № 52 «Д» перешкоджає власнику - Підприємству з іноземними інвестиціями «Амік Україна» на реалізацію права власності на АЗС за адресою м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 2/37. При цьому, інші шляхи усунення перешкод у розпорядженні правом власності, крім визнання незаконним та скасування оскаржуваного Наказу від 16 жовтня 2013 року № 52 «Д», на сьогоднішній день відсутні. З огляду на зазначене та з урахуванням європейської судової практики, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду Підприємству з іноземними інвестиціями «АМІК Україна». Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного наказу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 10 Закону № 687 для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Згідно статті 41 Закону № 3038 державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2011 року № 549 утворено територіальний орган Державної архітектурно-будівельної інспекції - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві. Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону № 3038 управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації. Законом України від 20 листопада 2012 року № 5496-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності 05 січня 2013 року, доповнено Закону № 3038 статтею 39-1 "Внесення змін до повідомлення або декларації, скасування реєстрації повідомлення або декларації", частиною другою якої встановлено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування. Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2013 року Інспекцією проведено позапланову перевірку позивача, за наслідками якої прийнято, зокрема, наказ від 16 жовтня 2013 року № 52 "д". Таким чином, на момент винесення оскаржуваного наказу, Інспекцію наділено повноваженнями щодо скасування, у цьому випадку, декларації про початок виконання будівельних робіт. Разом з тим, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на те, що частиною другою статті 39-1 Закону №3038 передбачено, що таке скасування має відбуватися у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів встановлено Порядком №461. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 918 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 і від 13 квітня 2011 року № 466" доповнено Порядок № 461 розділом такого змісту: "Порядок внесення змін до декларації, скасування декларації", який зокрема містить пункт 29, відповідно до якого "У разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією. Інспекція скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного наказу та виключає запис про її реєстрацію з єдиного реєстру протягом п`яти робочих днів з дня виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом. Інспекція скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили. Про скасування реєстрації декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня її скасування. Після скасування реєстрації декларації замовник має право повторно подати її згідно з вимогами, встановленими законодавством.". Зазначена постанова, якою передбачено процедуру скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, набрала чинності 31 грудня 2013 року, тобто після спливу двох місяців від дати винесення оскаржуваного наказу від 16 жовтня 2013 року № 52 "д". Таки чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що на момент винесення оскаржуваного наказу, Інспекцію хоч і було наділено повноваженнями скасовувати декларації в силу Закону №3038, проте, процедуру скасування декларації на виконання частини другої статті 39-1 Закону №3038 Кабінетом Міністрів України у Порядку №461 затверджено лише 30 жовтня 2013 року, що унеможливлювало здійснення Інспекціями перевірок та прийняття за їх наслідками рішень, передбаченими частиною другою статті 39-1 Закону №3038 через відсутність встановленої Кабінетом Міністрів України процедури, тобто до 31.12.2013 року. Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про те, що наказ Інспекції від 16 жовтня 2013 року № 52 "д" є протиправним в силу порушення процедури його прийняття. Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано апелянтом відсутність доказів направлення наказу Інспекцією у строк трьох робочих днів з дня скасування декларації, як - то передбачено частиною другою статті 39-1 Закону №3038, що додатково підтверджує доводи позивача, викладені в обґрунтування поважності причин строку звернення до суду із цим позовом. Крім іншого, відповідно до змісту наказу Інспекції від 16 жовтня 2013 року № 52 "д" наказ вмотивовано тим, що Інспекцією виявлено недостовірні дані, наведені у декларації про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ.А) під операторну по просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва", зареєстрованої за № КВ 08312112149 від 06 липня 2012 року, а саме занижено категорію складності з V на ІІІ. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа №826/17824/13-а за позовом Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл - Україна" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, про: - визнання протиправним та скасування припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 11 жовтня 2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та заборони експлуатації АЗС ПП "Лукойл - Україна"; - визнання протиправним та скасування Постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 24 жовтня 2013 року № 480/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності; - визнання протиправним та скасування Постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 24 жовтня 2013 року № 481/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності; - визнання протиправним та скасування Постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 24 жовтня 2013 року №482/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року позов задоволено в повному обсязі, яке ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2015 року залишено без змін. Відповідно до змісту судових рішень, предметом розгляду справи №826/17826/13-а є прийняті Інспекцією рішення, в межах позапланової перевірки дотримання замовником (позивачем у справі №640/24261/19) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" на об`єкті будівництва за адресою: просп. Героїв Сталінграду, 2/37 у Оболонському районі міста Києва, якою встановлено, що замовником будівництва в декларації про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ. А) під операторну по проспекту Героїв Сталінграду, 2/37 в Оболонському районі міста Києва" наведено недостовірні данні, а саме: занижена категорія складності об`єкта будівництва "Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ. А) під операторну по проспекту Героїв Сталінграду, 2/37 в Оболонському районі міста Києва" з V на III категорію. З огляду на вищевикладене, відповідачем наказом від 16 жовтня 2013 року № 52 "д" скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ. А) під операторну по проспекту Героїв Сталінграду, 2/37 в Оболонському районі міста Києва" № КВ 08312112149 від 06 липня 2012 року. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з мотивувальною частиною ухвали адміністративного суду України від 25 червня 2015 року у справі № 826/17826/13-а, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується висновком експертів, що будівля автозаправного комплексу розташована по проспекту Героїв Сталінграду, 2/37 у Оболонському районі міста Києва, відноситься до ІІ категорії складності, з урахуванням чого, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважають безпідставними визначені інспекцією класифікації об`єкта будівлі автозаправного комплексу, що розташована по проспекту Героїв Сталінграду, 2/37 у Оболонському районі міста Києва - V категорії складності, та, як наслідок, неправомірним застосуванням штрафних санкцій. За такого правового регулювання та враховуючи встановлені у справі №826/17826/13-а обставини, які в силу частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність винесення оскаржуваного наказу з підстав виявлення Інспекцією недостовірних даних, наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція приміщень будівлі автозаправного комплексу (літ. А) під операторну по просп. Героїв Сталінграда, 2/37 в Оболонському районі м. Києва", зареєстрованої за № КВ 08312112149 від 06 липня 2012 року, а саме заниження категорії складності з V на ІІІ. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов Повний текст постанови складено «04» березня 2021 року.