Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/4030/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4030/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрівська Н.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в місті Києві) в якому просив: - визнати дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві неправомірними щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; - зобов`язати Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України Києві, призначити позивачу пенсію за вислугу років, відповідно до п. «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (на пільгових умовах, як артисту цирку та концертних організацій), з урахуванням стажу роботи за період з 01.10.1989 року по 31.12.2017 року, починаючи з 11.01.2018 року та виплатити з даної дати всі належні суми. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року значений позов задоволено частково. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про визначення права призначенням їй пенсії за вислугу років, відповідно до п. «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Листом №2661/09/С-75 від 09.02.2018 року пенсійний орган зазначив, що згідно доданих до звернення документів стаж позивача станом на 01.01.2018 року, в календарному обчисленні, артистом-еквілібристом в ДП «Молодість» складає 18 років 9 місяців 21 день (з 12.02.1999 по 31.12.2017). Виходячи із вищезазначеного право на призначення пенсії за вислугу років у ОСОБА_1 відсутнє, оскільки стаж на посаді артиста-еквілібриста становить менше ніж 21 рік 6 місяців. Також, відповідачем зазначено, що відповідно періоду роботи в Театрі-студії «Трюк» позивачу були надані детальні роз`яснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві в листі від 04.01.2011 року №103/10/С-3726. У свою чергу, в листі ГУ ПФУ в місті Києві від 04.01.2011 року №103/10/С-3726 вказано, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 , починаючи з 01.10.1989 року працювала на посаді артистки балету та з 21.07.1996 по 11.02.1999 на посаді артистки-акробатки в Театрі-студії «Трюк». Згідно із довідкою Творчо-виробничого об`єднання «Укртеатр» Театр-студії «Трюк» від 12.11.2010 року №154 зазначено, що за статусом Театр-студія «Трюк» дійсно є театрально-видовищним підприємством, яке займалось організацією та проведенням різних видовищних заходів, естрадно-розважальних концертів, циркових вистав з професійними колегами, а також підтверджено, що позивач працювала в ньому з 01.10.1989 на посаді артистки балету та з 21.07.1996 по 11.02.1999 на посаді артистка-акробатка. Оскільки довідка видана 12.11.2010 року і завірена печаткою уже не існуючої на даний час організації Театр-студія «Трюк», то зарахувати даний період до пільгового стажу для призначення пенсії по вислузі років немає підстав (а.с.30). Вважаючи протиправною відмову пенсійного органу в призначенні пільгової пенсії та зарахуванні вказаного періоду до стажу роботи, позивач звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що періоди роботи позивача зазначені в трудовій книжці останньої дають право на їх зарахування для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим існує необхідність повторного розгляду питання про призначення пенсії позивача. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон № 1788) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058- ІV) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин). Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно зі ст. 1 Закону № 1788, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пунктом «ж» ст.55 Закону №1788-XII встановлено, що артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, але не раніше досягнення 55 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацом першим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності стажу творчої діяльності, передбаченого абзацом першим цього пункту, та після досягнення ними віку, встановленого абзацами тринадцятим - двадцять п`ятим пункту «е» цієї статті. Отже, передумовою призначення пенсії за вислугою років артистам театрально - концертних та інших видовищних закладів, підприємств, колективів є наявність низки взаємопов`язаних обставин, а саме: - робота на відповідній посаді, визначеній постановою КМУ; - наявність відповідного стажу; - досягнення певного віку. Відповідно до абз.36 ст.1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно абз.5 ст.40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 №529 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України») передбачені артисти цирків і концертних організацій: гімнасти, мотовелофігуристи, еквілібристи, балансери, акробати, наїзники, дресирувальники диких звірів, борці, клоуни (коверні), які виконують номери жанрів циркового мистецтва, що дають право на пенсію за вислугу років, силові жонглери, ліліпути - артисти всіх найменувань, при стажі творчої діяльності на цих посадах станом на 01.04.2015 не менше 20 років та після цієї дати: - з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 20 років 6 місяців; - з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 21 року; - з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 21 років 6 місяців. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі по тексту - Постанова № 637)(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається певний обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення. Враховуючи викладене, пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися. Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , у період з 01.10.1989 по 11.02.1999, які не зараховані відповідачем, ОСОБА_1 працювала з 01.10.1989 року на посаді артистки балету та з 21.07.1996 по 11.02.1999 на посаді артистки-акробатки (а.с.26-27). Не зараховуючи періоди роботи: з 01.10.1991 по 14.04.1994 та з 25.05.1994 по 07.07.1994 відповідач зазначає, що довідка вих.№154 видана 12.11.2010 року та завірена печаткою уже не існуючої на даний час організації Театр-студія «Трюк». Разом з тим, в матеріалах справи міститься не тільки копія довідки вих.№154 від 12.11.20100 року видана Театром-студією «Трюк» для підтвердження пільгового стажу з 01.10.1989 по 11.02.1999 на посаді артистки балету та артистки-акробатки, внесеного до трудової книжки позивача, а й копія довідки Національної спілки театральних діячів України №167 від 16.12.2010 року (а.с.32). У вказаній довідці зазначені такі відомості: - даним документом підтверджується те, що за статусом Театр-студія «Трюк» дійсно була театрально-концертною організацією, яка займалася підготовкою та проведенням різних видовищних заходів, естрадно-розважальних концертів циркових вистав з професійними колективами; - Театр-студія «Трюк» входила до складу Творчо-виробничого підприємства Національної спілки театральних діячів України та підпорядковувалася Міністерству культури та мистецтва України; - згідно з Законом України «Про підприємства, заклади, організації союзного підпорядкування, які знаходяться на території України» від 10.09.1991 ВТВО «Союзтеатр» перетворений на творчо-виробниче підприємство «Укртеатр» Національної спілки театральних діячів України; - ОСОБА_1 дійсно працювала в Театрі-студії «Трюк» з 01.10.1989 (наказ №87-к від 01.10.1989) по 20.07.1996 (наказ №126-к від 21.07.1996) на посаді артистки балету; з 21.07.1996 (наказ №126-к від 21.07.1996) по о 11.02.1999 (наказ №146-к від 11.02.1999) на посаді артистки-акробатки в номері «Акробатка на мотоциклі» (жанр - акробатика партнера, еквілібристика партнера); - за період роботи з 01.10.1989 по 11.02.1999 при повному робочому дні вимушених простоїв, неоплачуваних учбових відпусток, відпусток по догляду за дитиною, відпусток без зберігання заробітної плати не було; - довідка видана Національною спілкою театральних діячів України для підтвердження пільгового стажу на посаді артистки балету та артистки-акробатки (постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583), що внесений до трудової книжки ОСОБА_1 ; - підстава видачі довідки: Статут, накази №18-к від 01.10.1989, №126-к від 21.07.1996, №146-к від 11.02.1999, штатний розклад за 1989-1999 роки. У період внесення записів про роботу позивача з 29.07.1993 по 11.02.1999, не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) (надалі - Інструкція №58). Так, п. 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Із наведених законодавчих норм слідує необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Оскаржуваний період роботи ОСОБА_1 на нижчезазначених посадах підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, а саме: - артистки балету з 01.10.1989 по 20.07.1996 в Театр-студії «Трюк», зокрема записами про наказ №87-к від 01.10.1989 та наказ №126-к від 21.07.1996; - артистки-акробатки в номері «Акробатка на мотоциклі» 21.07.1996 по о 11.02.1999 в Театр-студії «Трюк», зокрема записами про наказ №126-к від 21.07.1996 та наказ №146-к від 11.02.1999. Крім того, у трудовій книжці позивачки міститься запис, що 31.12.2017 року позивач звільнена з займаної посади артиста-еквілібриста в ДП «Молодість» за власним бажанням, відповідно до ст.38 Кодексу законів про працю України відповідно до наказу №1549-к від 31.12.2017. Тобто, основною причиною відмови позивачу в зарахуванні до стажу роботи період з 01.10.1989 по 11.0.1999, відповідач в листі від 09.01.2018 №484/06 вказав на ненадання уточнюючих документів про спеціальний стаж та на день звернення з заявою не залишення роботи. Як вказують приписи п.20 Порядку №637, уточнюючі довідки надаються лише за обставинами, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що у пенсійного органу були відсутні підстави вимагати у ОСОБА_1 уточнюючу довідку щодо вказаного періоду роботи при розгляді питання про призначення пенсії вислугу років незалежно від віку, так як трудова книжка останньої містить всі необхідні відомості для зарахування даного стажу до пільгового. Таким чином, відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні позивачу періоду роботи з 01.10.1989 року по 11.0.1999 року у Театр-студії «Трюк» до пільгового стажу, відповідно в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до п. «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (на пільгових умовах, як артисту цирку та концертних організацій), з урахуванням стажу роботи за період з 01.10.1989 по 31.12.2017, починаючи з 11.01.2018 року та виплатити з даної дати всі належні суми, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. З огляду на вищевстановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, колегія суддів вважає законним висновок суду першої інстанції про застосування положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права. З урахуванням дискреційних повноважень ГУ ПФУ в м. Києві щодо прийняття рішення про призначення/перерахунок пенсії, відповідно до п. «ж» Закону №1788-XII, та визначення підстав, за яких призначається даний вид пенсії або приймається рішення про відмову в її призначенні, а також беручи до уваги неодноразові звернення позивача до органів пенсійного фонду з заявами щодо нарахування/призначення пенсії, існує необхідність зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «ж» Закону №1788-XII із зарахуванням до пільгового стажу встановлених судом періодів роботи. Відповідно до пунктів 3, 4, 10 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Тобто, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 пенсії, пенсійний орган має враховувати висновки суду, наведені в даному рішенні щодо зарахування періодів роботи останньої в Театр-студії «Трюк» з 01.10.1989 по 20.07.1996 та з 21.07.1996 по о 11.02.1999 до пільгового стажу. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що пенсійним органом обґрунтовано звернуто увагу суду на обов`язкову умову пунктом «ж» ст.55 Закону №1788-XII, якою визначено, зокрема, наявність незалежно від віку, але не раніше досягнення 55 років. Станом на момент звернення до пенсійного органу і до суду з даним позовом, ОСОБА_1 не мала відповідного віку - 55 років, проте мала необхідний пільговий стаж, тобто іншу обов`язкову умову, визначену законом. Разом з тим, під час повторного розгляду заяви про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до п. «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (на пільгових умовах, як артисту цирку та концертних організацій), з урахуванням стажу роботи за період з 01.10.1989 по 31.12.2017, починаючи з 11.01.2018 року, відповідачу необхідно звернути увагу на абз.2 п. «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: чи мала ОСОБА_1 мінімальний стаж творчої діяльності 20 років у період до 1 січня 2016 року. Вказані вимоги містяться у п. «ж» ст.55 Закону №1788-XII і є обов`язковими для прийняття законного та обґрунтованого рішення відповідачем під час розгляду заяви про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про неправомірність відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії за віком, відповідно до норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: О.О. Беспалов О.М. Кузьмишина Повний текст виготовлено 03.03.2021 року