Постанова 4855 № 640/2945/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2945/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА Іменем України 02 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Керівника Управління юридичного забезпечення Міністерства закордонний прав України Усатого Віталія Юрійовича про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії та бездіяльність керівника (тимчасово виконуючого обов`язки начальника) Управління юридичного забезпечення Міністерства закордонних справ України Усатого В.Ю. (а саме: порушення ним вимог законів України «Про звернення громадян» та «Про державну службу»), які порушили встановлений порядок розгляду звернень громадян, охоронювані законом права, свободи та інтереси ОСОБА_1 і заподіяли їй матеріальні збитки в розмірі 1 042,70 доларів США та спричинили моральну шкоду в сумі 4 723,00 грн.; - стягнути з відповідача відшкодування нанесених ним позивачеві матеріальних збитків у розмірі 1042,70 доларів США та спричиненої їй моральної шкоди у сумі 4723 гривень. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2020 позов залишено без розгляду. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для залишення позову без розгляду були відсутні. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що відповідач розглянув її звернення від 23.11.2016, адресоване Міністру закордонних справ України Клімкіну П.А., та листом від 02.12.2016 №721/19-091-1388 надав на нього відповідь за відсутності на це відповідних повноважень, що є перевищенням наданих йому повноважень і порушує статті 7, 8 та 62 Закону України «Про державну службу», частину третьої статті 15, статті 19 Закону України «Про звернення громадян», статті 22 та 60 Закону України «Про запобігання корупції». Також у позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що звернулася до адміністративного суду в межах шестимісячного строку, оскільки про порушення своїх прав у зв`язку із розглядом відповідачем її звернення від 23.11.2016 вона дізналася з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 у справі №826/11676/17, і повний текст якої вона отримала 07.08.2019. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивач 07.12.2016 отримала лист Міністерства закордонних справ України від 02.12.2016 №721/19-091-1388 за підписом керівника Управління юридичного забезпечення Усатого В.Ю. , суд уважає, що саме з цієї дати вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення відповідачем її права на належний розгляд звернення від 23.11.2016 і протягом шести місяців, тобто в строк до 07.06.2017, звернутися до суду з позовом щодо оскарження дій відповідача у зв`язку з розглядом згаданого звернення. При цьому судом не встановлено жодних перешкод для з`ясування позивачкою наявності чи відсутності у позивача відповідних повноважень щодо розгляду її звернення та надання на нього відповіді до спливу шестимісячного строку. Відтак, звернення ОСОБА_1 до суду 07.02.2020 з адміністративним позовом відбулося поза межами установленого законом шестимісячного строку без поважних причин. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. (абзац перший частини другої статті 122 КАС). Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин. Шестимісячний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів. При визначенні початку цього строку підлягає з`ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В іншому випадку - виникають підстави для зловживання процесуальними правами. У відповідності до змісту статті 121 КАС пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі стосується протиправної, на думку позивача, бездіяльності керівника Управління юридичного забезпечення Міністерства закордонних справ України Усатого В.Ю., яка полягає у порушенні встановлений порядку розгляду звернення позивача, за результатами розгляду якого сформовано лист Міністерства закордонних справ України від 02.12.2016 №721/19-091-1388. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції вказав про порушення строку звернення до адміністративного суду, оскільки згаданий лист отриманий позивачем 07.12.2016, а позов подано 07.02.2020. Позивач в обґрунтування дотримання строку звернення до суду вказує, що про відсутність повноважень на підписання спірного листа дізналася лише з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі №826/11676/17, яку отримано нею 07.08.2019. Позивач вважає що саме з цього дня вона дізналася про порушення своїх прав, а тому саме з цього моменту розпочався відлік строку звернення до адміністративного суду із позовом у даній справі. Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає такі мотиви позивача помилковими. Зміна суб`єктивного переконання позивача про наявність в Усатого В.Ю. повноважень щодо підпитання отриманого позивачем листа, не є моментом, з якого позивач дізналася про порушення своїх прав та не є моментом, з настанням якого пов`язаний відлік строку звернення до адміністративного суду. Фактично позивач вказує, що знала про існування листа за підписом Усатого В.Ю. з грудня 2016 року, проте зазначає, що про його неправомірність, наявність підстав для його оскарження дізналася лише у серпні 2019 року. Проте, як зазначалося, початок перебігу строку звернення до суду пов`язаний саме із моментом, коли особа дізналася або повинна були дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а не із моментом, коли особа дізналася про існування підстав для оскарження певних рішень, дій чи бездіяльності та не із моментом коли особа набула суб`єктивного переконання про їх протиправність. Подібну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 по справі №640/9242/19. У даному випадку, моментом, з яким пов`язаний перебіг строку звернення до суду у даній справі є отримання позивачем спірного листа за підписом Усатого В.Ю. , у якому викладені результати розгляду звернення позивача, дії (бездіяльність) щодо чого і є предметом спору у даній справі. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що про порушення своїх прав свобод та інтересів оскаржуваною бездіяльністю позивач мала дізнатися ще у грудні 2016 року, проте із позовом звернулася лише у лютому 2020 року, тобто зі значним пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Інших поважних причин пропуску строку позивач не навела, а тому підстави вважати, що строк звернення до суду підлягав поновленню, відсутні. Питання щодо наявності чи відсутності посилань у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі №826/11676/17 на протиправність дій (бездіяльності) Усатого В.Ю. не підлягає встановленню при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду. У свою чергу помилковість встановлення судом першої інстанції цих обставин, а також інші окремі формулювання мотивів оскаржуваної ухвали, на які звертає увагу позивач, не призвели до постановлення неправомірного рішення, а тому наведене не може бути підставою для його скасування. Безпідставним є посилання скаржника на неможливість ознайомлення із клопотанням про залишення позову без розгляду, оскільки судом першої інстанції згідно узвали від 13.08.2020, було надано позивачу цілком достатній час для надання своїх аргументів щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду. Відхиляються судом апеляційної інстанції також і доводи скаржника про неправомірність розгляду судом першої інстанції справи в порядку спрощеного позовного провадження. Так, спір у даній справі не віднесений до переліку справ, які підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження, а враховуючи складність справи, суд першої інстанції вірно відніс її до малозначних, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про залишення позову без розгляду позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя А.Ю. Коротких