Постанова 4852 № 334/7615/20 (2-а/334/31/21)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 березня 2021 року м. Дніпросправа № 334/7615/20 провадження №2-а/334/31/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Запорізького районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 22 січня 2021 року (суддя Добрєв М.В.) у справі №334/7615/20 (провадження №2-а/334/31/21) за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста Запорізького районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Федоши Наталії Миколаївни, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,- в с т а н о в и В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №4 від 14.12.2020р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставами позову визначено те, що оскаржуване рішення прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Позивач вказує на те, що фактично рішення про примусове повернення прийнято з огляду на відсутність у позивача правових підстав для перебування на території України та самостійно територію України він не покидає. Але, відповідачем не було враховано те, що з 29.10.2016р. по 14.12.2020р., тобто по день винесення оскаржуваного рішення, позивач перебував в місцях позбавлення волі, у зв`язку з чим не міг покинути територію України після спливу дозволеного строку перебування на території України. Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 22 січня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення №4 від 14.12.2020р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовлено у стягненні з відповідача судових витрат. Рішення суду фактично мотивовано відсутністю правових підстав для примусового повернення позивача до країни походження або третьої країни. Такі висновки суд обґрунтував тим, що суду не було надано доказів переховування позивача від міграційного органу. або вчинення ним будь-яких інших протиправних дій, спрямованих на ухилення від відповідальності за порушення міграційного законодавства України. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржники фактично посилаються на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимог міграційного законодавства України та фактично легалізує незаконне перебування позивача на території України. Скаржники вказують на те, що іноземці, перебуваючи на території України, зобов`язані мати дійсний паспортний документ. У громадянина ОСОБА_1 такий документ відсутній та від заповнення документів, необхідних для перевірки його особи останній відмовився. Також скаржники вказують на порушення позивачем дозволених строків перебування на території України, що є підставою для повернення іноземця в країну походження або третьої країни. З цих підстав скаржники, вказуючи на те, що позивач перебував на території України без законних підстав, його дії порушували законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, зазначають про обґрунтованість прийнятого рішення про повернення позивача в країну походження або третьої країни. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість. Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені обставини справи свідчать про те, що рішенням головного спеціаліста Запорізького районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Федоши Наталії Миколаївни №4 від 14.12.2020р. вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати його покинути Україну до 02.01.2021р., заборонити громадянину Грузії ОСОБА_1 подальший вїзд в Україну на три роки до 14.12.2023 року. За змістом вказаного рішення, 14.12.2020р. працівниками УСБУ в Запорізькій області, працівниками ГУНП в Запорізькій області до Запорізького РС УДМС України в Запорізькій області був доставлений громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 14.12.2020р. після відбуття покарання був звільнений з Державної установи «Біленська виправна колонія №99», та який знаходиться в Україні незаконно. Під час здійснення перевірки було встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_1 прибув на територію України 02.10.2016р. Дозволений строк перебування на території України, відповідно до підпункту 1 наказу МВС України від 20.07.2015 №884 «Про затвердження Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду», сплинув 30.12.2016р. З 31.12.2016р. громадянин Грузії ОСОБА_1 перебуває на території України незаконно, ухиляється від виїзду з України до країни походження або третьої країни після закінчення встановленого терміну перебування в Україні. З цих підстав, органом Міграційної служби зроблено висновок про те, що громадянин Грузії ОСОБА_1 з 31.12.2016р. незаконно перебуває на території України, його дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, підстави перебування в Україні відсутні, відсутнє достатнє фінансове забезпечення для покриття витрат, пов`язаних з перебуванням в Україні. Вказані обставини стали підставою для прийняття рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язання його покинути Україну до 02.01.2021р. та заборону громадянину Грузії ОСОБА_1 подальший вїзд в Україну на три роки до 14.12.2023 року. Правомірність та обґрунтованість означено рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). Отже, встановлений факт порушення іноземцем дозволено строку перебування на території України є вчинення таким іноземцем дій, які порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, та є правовою підставою для повернення іноземця до країни походження або третьої країни. Згідно із положеннями підпункту 1 наказу МВС України від 20.07.2015 №884 «Про затвердження Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду», громадяни держав з безвізовим порядком в`їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Отже, враховуючи дату прибуття позивача на територію України (02.10.2016р.), положення наказу МВС України від 20.07.2015 №884, дозволений строк перебування позивача на території України сплинув 30.12.2016р. Встановлений факт спливу дозволеного строку перебування громадянина Грузії ОСОБА_1 на території України, у спірному випадку, став підставою для прийняття оскаржуваного рішення про примусове повернення громадянина Грузії ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни. Надаючи оцінку оскаржуваному рішення органу Міграційної служби, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його необґрунтованість, оскільки встановлені обставини справи, які не заперечуються відповідачами, свідчать про те, що з 29.10.2016р. по 14.12.2020р., тобто по день винесення оскаржуваного рішення, позивач перебував в місцях позбавлення волі, у зв`язку з чим не міг покинути територію України після спливу дозволеного строку перебування на території України. Отже вказані обставини об`єктивно перешкоджали позивачу залишити територію України після спливу дозволеного строку перебування позивача на території України, у зв`язку з чим відповідачем зроблено безпідставний висновок про порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, в частині визначеного дозволеного строку перебування на території України. При цьому, вирішуючи спірні відносини між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги те, що позивач, після звільнення з місць позбавлення волі, вжив дії, які спрямовані на залишення території України, а саме придбав квиток за маршрутом Черноморськ-Батумі з датою відправлення 27.12.2020р. та у вказану дату залишив територію України. Таким чином, оцінивши підстави для прийняття оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що таке рішення є необґрунтованим, тобто не відповідає критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які визначені ч.2 ст.2 КАС України. В апеляційній скарзі відповідачі наводять і інші обставини, які, за їх позицією, є підставами для прийняття рішення про повернення іноземця в країну погодження або в третю країну, зокрема, відсутність у позивача паспортного документа, але здійснюючи судовий контроль за прийнятим рішенням органом державної влади, суд приймає до уваги лише ті обставини, які існували на час прийняття такого рішення та які покладено в обґрунтування прийнятого рішення. Оскільки будь-яких інших обставин, окрім вище описаних, оскаржуване рішення не містить, то наведені в апеляційній скарзі аргументи щодо порушення позивачем і інших вимог законодавства України, судом до уваги не приймаються. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Запорізького районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 22 січня 2021 року у справі №334/7615/20 (провадження №2-а/334/31/21) без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 04.03.2021р. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк