Постанова Дніпровський апеляційний суд № 184/1128/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1627/21 Справа № 184/1128/20 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: Головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: заявник: ОСОБА_1 заінтересовані особи: Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Дніпро), Київський районний у місті Одеса відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Київського районного у місті Одеса відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року, яке постановлено суддею Томаш В.І. в місті Покров та повний текст рішення складено 10 вересня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Дніпро) та Київського районного у місті Одеса відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування заяви заявник зазначила, що вона, ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і її батьками є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за національністю «німець» та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за національністю «росіянка», згідно свідоцтва про її народження. 18 травня 1985 року заявник ОСОБА_1 зареєструвала свій шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_6 ». Батько заявника ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 і його батьками заначені ОСОБА_7 за національністю «німець» та ОСОБА_8 за національністю «німка». Бабуся з боку батька заявника - ОСОБА_8 народилася в 1914 році в с. Парканці Роздільнянського району Одеської області, за національністю «німка». У 1944 році її бабця ОСОБА_8 була вивезена німцями до Німеччини, де знаходилась у таборі по 1945 рік. У 1945 році відповідно до Директиви НКВС СРСР від 11 жовтня 1945 року №181 ОСОБА_8 , як особа німецької національності, по репатріації з Німеччини була переселена на спецпоселення до м. Новосибирська Барабинського району Новосибирської області. Разом з нею перебували на обліку її чоловік - ОСОБА_7 , 1911 року народження., та діти, зокрема, батько заявника ОСОБА_2 , 1942 року народження. Таким чином, заявник ОСОБА_1 вважає, що її батько, а також його та її родичі з боку батька є німцями за національністю. Усі близькі родичі заявника з боку її батька проживають на даний час у Німеччині. Заявник ОСОБА_1 та її діти постійно підтримують з ними сімейні зв`язки, відвідують їх у Німеччині. В їхній сім`ї завжди шанувалися культурні німецькі національні традиції, звичаї, культурні цінності. ОСОБА_1 та її діти вивчають німецьку мову для отримання мовного сертифікату, відвідують Центр німецької культури "Відерштраль" і на даний час прагнуть відновити своє етнічне походження відповідно до положень Закону України «Про національні меншини». Заявниці необхідно встановити факт її належності до німецької національності, оскільки встановлення даного факту має для неї юридичне значення. У зв`язку з відсутністю в її документах безпосередньої вказівки про її приналежність до німецької національності вона не може повноцінно реалізувати свої права та права своїх дітей на навчання та працевлаштування на території Німеччини, а також скористатися пільгами, які гарантуються особам німецького походження. Тому для підтвердження її належності до німецької національності просила суд внести зміни щодо її національності з «росіянка» на «німка» в актовому записі про шлюб та доповнення відомостями про національність її дітей - сина та доньки із зазначенням «німець» та «німка» в графі «для відміток» в актових записах про їх народження, оскільки графи національність в актовому записі не існує відповідно до вимог діючого законодавства. Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року заяву задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки селища Слободзея Слободзейського району Республіки Молдова, громадянки України, до німецької національності шляхом внесення Київським районним у місті Одеса відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), змін до актового запису про шлюб №534 від 18 травня 1985 року, який був складений відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме у розділ «Відомості про наречену» в графу національність нареченої з «росіянка» на «німка». Вирішено Київському районному у місті Одеса відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про шлюб № 534 від 18 травня 1985 року, який був складений відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме у розділ «Відомості про наречену» в графу національність нареченої з «росіянка» на «німка». Покровському міському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести зміни (доповнення) до актового запису про народження №462 від 13 липня 1987 року, який був складений відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця міста Покров Дніпропетровської області Україна, а саме у розділ «Відомості про матір» в графу національність з «росіянка» на «німка» та національність дитини «німець» в графу «для відміток», а саме шляхом внесення відомостей про його належність до німецької національності в графу «Для відміток» зазначеного актового запису про народження. Покровському міському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести зміни (доповнення) до актового запису про народження №195 від 16 травня 1995 року, який був складений відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженки міста Покров Дніпропетровської області Україна, а саме у розділ «Відомості про матір» в графу національність з «росіянка» на «німка» та національність дитини «німка» в графу «для відміток», а саме шляхом внесення відомостей про її належність до німецької національності в графу «Для відміток» зазначеного актового запису про народження. В апеляційній скарзі Київський районний у місті Одеса відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про відмову позивачу в задоволенні заяви. В обґрунтування апеляційної скарги Київський районний у місті Одеса відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зазначає про те, що заявник не зверталась до Київського районного у місті Одеса відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з заявою про внесення змін до актового запису про шлюб та висновок про відмову у внесенні змін відділом не складався. Також апелянт зауважує, що в даний час діюче законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність, тобто належність до певної національності в Україні не підлягає реєстрації, оскільки не має будь - якого юридичного значення. Крім того, Київський районний у місті Одеса відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) звертає увагу суду на те, що факт належності особи до певної національності в судовому порядку не встановлюється. Заслухавши суддю-доповідача, заявника ОСОБА_1 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заявник ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка народилася в с-щі Слободзея, Молдова є донькою ОСОБА_2 за національністю «німець» та ОСОБА_3 за національністю «росіянка», що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 31 травня 1961 року (а.с.11). 18 березня 1985 року заявник ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 і змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 18 травня 1985 року (а.с.12). Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (а.с.13). Батько заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , та його батьками зазначені ОСОБА_7 за національністю «німець» та ОСОБА_8 за національністю «німка», що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 09 липня 1959 року (а.с.16). Згідно архівної довідки №7/3/177, виданої Головним Управлінням національної поліції в Одеській області від 24 грудня 2019 року, ОСОБА_8 , 1914 року народження, місце народження с. Парканці Роздільнянського району Одеської області, за національністю німка. З 1941 по 1944 роки мешкала за місцем народження. У 1944 році вивезена німцями до Німеччини, знаходилась у таборі. У 1945 році відповідно до Директиви НКВС СРСР від 11 жовтня 1945 року №181 ОСОБА_8 , як особа німецької національності, по репатріації з Німеччини була переселена на спецпоселення до м. Новосибирська Барабинського району Новосибирської області. Разом з нею мешкали та перебували на обліку: її чоловік - ОСОБА_7 , 1911 року народження, син - ОСОБА_12 , 1937 року народження, син - ОСОБА_13 , 1939 року народження, син - ОСОБА_2 , 1942 року народження та донька - ОСОБА_12 , 1950 року народження (а.с.18). Відповідно до листа Покровського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 07 лютого 2020 року заявнику ОСОБА_1 та її дітям ОСОБА_14 та ОСОБА_11 відмовлено у внесенні змін (доповнень) до відповідних актових записів у зв`язку з тим, що Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року №55/18793, (зі змінами) не передбачена процедура внесення змін до актового запису цивільного стану щодо національності особи та враховуючи те, що на сьогоднішній день інститут національності в Україні відсутній і тому Держава Україна, діючи відповідно до стандартів Ради Європи, не передбачає фіксації відомостей про національність у будь-якому документі, в тому числі в документі, який ідентифікує особу, тим самим не втручаючись в особисте життя громадянина (а.с.19-31). Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог заявника ОСОБА_1 . Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа. Відповідно до ч.ч. 2,7 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99. Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про шлюб ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Згідно зі статтею 300 ЦК України, особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки. Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні. Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР), кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 (провадження 14-215цс19). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених норм закону не врахував, що норми Цивільного процесуального кодексу України не передбачають можливості розгляду в порядку окремого провадження заяв про встановлення факту належності особи до певної національності, встановлення неправильності в актовому записі про народження та зобов`язання внести зміни до актових записів щодо національності особи, оскільки такі заяви підлягають розгляду в позовному провадженні. При цьому, заявник ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до органів державної реєстрації актів цивільного стану як суб`єкта владних повноважень з метою внесення змін до актового запису про шлюб та доповнення відомостями про національність її дітей у частині національності, а у випадку відмови - оскаржити такі дії в суді в порядку адміністративного судочинства. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки законодавство України не передбачає можливість встановлення зазначеного факту в окремому провадженні. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду підлягає закриттю та роз`ясненню заявнику про її право на звернення до суду з позовною заявою у загальному порядку. Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Київського районного у місті Одеса відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з закриттям провадження у справі. Відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Київського районного у місті Одеса відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) підлягає стягненню 630,60 грн. в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 71). Керуючись ст. ст. 367-368, 374,377, 381-384 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київського районного у місті Одеса відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року - скасувати. Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 до Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Дніпро) та Київського районного у місті Одеса відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду з позовною заявою. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського районного у місті Одеса відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 630 (шістсот тридцять) гривень 60 (шістдесят) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 березня 2021 року. Головуючий: Судді: