Постанова Дніпровський апеляційний суд № 192/1898/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2374/21 Справа № 192/1898/19 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2019 року АТ КБ ПриватБанк звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до банку, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 23 травня 2018 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 100000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 18 серпня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 101991,58 грн., з яких: 74511,10 грн. - заборгованість кредитом; 22147,55 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4832,93 грн. - штраф (процентна складова), яку АТ КБ ПриватБанк просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів визначення сторонами розміру кредиту, отримання відповідачем суми кредиту, а також ознайомлення відповідача, як споживача послуг, з процентною ставкою по кредиту, про розміри та підстави відповідальності за невиконання умов кредитування, що в свою чергу виключає стягнення заборгованості за непідтвердженими кредитними правовідносинами. Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що відповідач не заперечував факт укладення кредитного договору, ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами, у встановленому законом порядку даний договір не оспорювався та не визнавався недійсним, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не подав. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення без задоволення апеляційної скарги, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ КБ ПриватБанк надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 23 травня 2018 року, відповідно до якої відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.7). Вказана анкета-заява не містить умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, відповідальності за невиконання умов кредитування у вигляді штрафів. Долучений до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом процентів, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов`язки сторін договору надання банківських послуг - відповідачем не підписаний (а.с.8-27). Відповідно до змісту анкети-заяви споживач погодився з тим, що зазначена заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем. Згідно з приведеним банком розрахунком заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 18 серпня 2019 року складає 101991,58 грн., з яких: 74511,10 грн. - заборгованість кредитом; 22147,55 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4832,93 грн. - штраф (процентна складова). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем суми кредиту, а тому підстав для стягнення цієї заборгованості не вбачається. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Відповідно до умов кредитного договору та вимог частини другої статті 1050, частини другої статті 1054 ЦК України, у разі порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини кредиту позивач, як позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини суми кредиту, що залишилася, а також сплати належних процентів. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до ч. 2 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що АТ КБ ПриватБанк не представлено письмових доказів на підтвердження факту укладення з відповідачем 23 травня 2018 року кредитного договору у належній формі та не доведено його умови. Банком не представлено суду першої інстанції доказів, що відповідають положенням ст.ст. 77, 80 ЦПК України, на підтвердження факту наявності заборгованості за кредитним договором у визначеному у позові розмірі. Даних про отримання відповідачем кредитної банківської картки саме 23 травня 2018 року, матеріали справи не містить. Однак, позивач наполягає на укладенні кредитного договору 23 травня 2018 року. Підписана ОСОБА_1 анкета-заява не містить тих істотних умов кредитного договору, з яких було б можливо встановити умови, на яких він укладався. Окрім того, на час розгляду справи судом, позивачем не було надано доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, який і мав би підтвердити наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником. Наданий же позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 23 травня 2018 року не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. Розрахунок заборгованості, сам по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, оскільки нічим іншим не підтверджується і його правильність неможливо перевірити. Інших доказів того, що 23 травня 2018 року відповідачу видавалась будь-яка кредитна картка та надавались кредитні кошти, банком не надано. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія приходить до висновку, що АТ КБ ПриватБанк не представлено письмових доказів на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору у належній формі та не доведено його умови. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору, укладеного з відповідачем й щодо будь-яких інших встановлених ними нових Умов та Правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці Умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття відповідачем запропонованих Умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. За таких обставин та без наданих підтверджень про обговорення сторонами суми кредиту (тіла кредиту), доказів отримання такої суми, які конкретно запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Саме такий висновок міститься у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 14 грудня 2016 року у справі №6-2462цс16 від 22 березня 2017 року у справі №6-2320цс16, де вказано про те, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. Крім того, таку ж позицію зайняв і новостворений Верховний Суд, який у постанові Великої Палати від 03 липня 2019 року, ухваленій у цивільній справі № 342/180/17 (провадження 14-131цс19), дійшовши аналогічного висновку з тих самих правовідносин. Таким чином, під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду в суді апеляційної інстанції, банком не було доведено, що відповідач дійсно згідно анкети-заяви № б/н від 23 травня 2018 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Довідка про видачу кредитних карток та виписка з особового рахунку відповідача (а.с.64-65) додані позивачем до апеляційної скарги як доказ доведеності заявлених позовних вимог, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до положень частин першої, третьої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд може встановлювати нові обставини лише у тому разі, коли їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність та допустимість доказів), які особа не мала можливості подати суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, чи неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або можуть бути перевіреними судом апеляційної інстанції доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням встановленого порядку (наприклад, із порушенням порядку допиту свідків). Надання особою, яка бере участь у справі, до суду апеляційної інстанції доказів, які вона без поважних причин не надала суду першої інстанції, виключає можливість їх прийняття і дослідження судом апеляційної інстанції та розцінюється як процесуальний недогляд або зловживання правом цієї особи. Така позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі 598/1109/18, від 12 лютого 2020 року у справі 493/1538/16-ц, від 19 грудня 2020 року у справі 752/7693/17. За таких обставин, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог банку спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, аналогічні позовним вимогам, які були предметом розгляду у суді першої інстанції та повторного правового аналізу не потребують. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова