Постанова 4816 № 587/1697/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року м.Суми Справа №587/1697/19 Номер провадження 22-ц/816/335/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М. у присутності : представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пулинця Богдана Анатолійовича, розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Пулинцем Богданом Анатолійовичем, на рішення Сумського районного суду Сумської області від 09 грудня 2020 року, ухваленого у складі судді Черних О.М. у м. Суми, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання кредитного договору частково недійсним, в с т а н о в и в : У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав позов до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі АТ «Укрсиббанк») і просив суд визнати пункт 1.1 договору про надання споживчого кредиту № 11168674000 від 13 червня 2007 року недійсним. Свої вимоги мотивував тим, що даним пунктом договору передбачено обов`язок банку надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті - швейцарських франках в сумі 85800 шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Проте кредитні кошти були перераховані позивачу у гривнях. Суму у розмірі 85800 швейцарських франків позивач від банку не отримував. Тобто п.1.1 кредитного договору не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Крім того, позивач не мав можливості ознайомитися умовами кредитування перед укладанням договору з банком, що є порушенням його прав, як споживача. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 09 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом аналогічні доводам позовної заяви. ОСОБА_1 стверджує, що суд першої інстанції не врахував, що пункт 1.1 договору про надання споживчого кредиту № 11168674000 від 13 червня 2007 року передбачає обов`язок банку надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті - швейцарських франках в сумі 85800 шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Проте 14 червня 2007 року кредитні кошти були перераховані позивачу у гривнях у сумі 178356. Жодних коштів у швейцарських франках позивач від банку не отримував. Заявник наполягає на тому, що п.1.1. кредитного договору не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, а тому є підстави для задоволення позову та визнання вказаного пункту договору недійсним. Звертає увагу суду на порушення його прав, як споживача. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укрсиббанк» зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованими, оскільки доводи позовної заяви ОСОБА_1 не ґрунтуються на нормах матеріального права, є недостовірними та надуманими, апеляційна скарга жодних обґрунтованих доводів на підтвердження неправомірності ухваленого судом рішення не містить, а тому задоволенню не підлягає. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Пулинця Б.А., який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. У справі, яка переглядається суд встановив, що 13 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту. Пунктом 1.1. договору передбачено: Банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у швейцарських франках у сумі 85800 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 349254,39 гривень за курсом НБУ на день укладання договору, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах , зазначених у даному договорі. При цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається в договорі лише в разі надання банком кредиту в іноземній валюті. Позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати розміру суми кредиту , зазначеного в цьому пункті Договору, для чого надає до Банку письмову заяву , в якій зазначає бажану суму траншу ( в межах загальної суми кредиту) та бажану дату його отримання. Така заява позичальника укладена та надана згідно умов цього договору, є підставою для видачі Банком траншу Позичальнику. Сторони домовились, що Банк надає позичальнику кредит у формі кредитної лінії, ліміт якої встановлюється у розмірі суми кредиту, зазначеної в цьому пункті договору, при цьому надані в межах загальної суми кредиту транші після їх повернення до банку поновлюють загальну суму кредиту. Сторони також погодили, що у разі надання банком кредиту в іноземній валюті у швейцарських франках: кредит надається банком тільки шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника згідно умов договору; у разі необхідності купівлі та/або обміну (конвертації) необхідної валюти на міжбанківському валютному ринку України та /або міжнародному валютному ринку для погашення заборгованості позичальника за цим договором, позичальник має право завчасно, (зокрема за два робочих дні до дати погашення суми кредиту та/або плати за кредит) надати до банку пакет документів необхідний для купівлі та/або обміну (конвертації) іноземної валюти на користь позичальника. Зазначений пакет документів позичальник надає до банку з урахуванням вимог банку та діючого законодавства України; позичальник укладаючи цей договір, усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів та їх використанні за за цьольовим призначенням згідно умов даного Договору, внаслідок чого може виникнути потреба у доплаті позичальником за рахунок власних коштів повної вартості продукції (товару/робіт/послуг), яку останній придбає за рахунок кредитних коштів банку (а.с. 6). Надання кредиту здійснюється у термін, зазначений в заяві позичальника, але в будь-якому випадку не раніше 13 червня 2007року (п.п 1.2.1. договору) (а.с. 6). Відсоткова ставка за користування кредитом становить 9,99% річних протягом перших 30 днів з подальшим переглядом відповідно до умов договору, позичальник зобов`язався повернути кредит у повному розмірі у терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 12 червня 2017 року (а.с. 6 зворот). Згідно з пунктом 7.12 кредитного договору підписання даного договору позичальником свідчить про те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього; перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 6-8). Позивач, на виконання умов укладеного договору, 14 червня 2007 року звернувся до Банку із заявою на видачу готівки і бажав отримати та отримав кредитні кошти у вигляді одного траншу у національній валюті на суму 178356 грн. і дана обставина підтверджується копією заяви ( а.с.9). Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що законних підстав недійсності оспорюваного пункту договору не встановлено, оскільки кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконував його умови, банк надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, процентної ставки та деталізованого графіку погашення боргу. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частинами першою, другою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Укладений між сторонами кредитний договір є договором споживчого кредиту, тому на нього розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» ( у редакції на час укладення кредитного договору) встановлено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. За змістом частини першої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції на час укладення кредитного договору, нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Згідно з частиною шостою вказаної вище статті правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. З огляду на встановлені у справі обставини та зазначені вимоги законодавства колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитного договору, всіма істотними обставинами та наслідками невиконання зобов`язань за договорами, що підтверджується його особистим підписом. Кредитний договір укладений сторонами з дотриманням вимог закону, необхідних для чинності правочину, містить чітку умову щодо валюти кредитування, у пункті 1.1 якого сторонами погоджено, що кредитор надає позичальнику кредит у іноземній валюті у швейцарських франках із зазначенням гривневого еквіваленту суми кредиту . Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується копією заяви на видачу готівки від 14 червня 2007 року у гривнях, яка містить також підпис позичальника. Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Проте ОСОБА_1 не надав суду доказів на спростування презумпції правомірності оспорюваної частини правочину, зокрема позивачем не спростовано, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту він діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, а також отримав кредитні кошти і виконував умови кредитного договору. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги аналогічні за змістом доводам позовної заяви, які були належним чином досліджені та оцінені місцевим судом, суд апеляційної інстанції не вбачає процесуальних підстав для їх переоцінки та визнає, що висновків суду по суті спору вони не спростовують, на законність рішення не впливають. Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Пулинцем Богданом Анатолійовичем, залишити без задоволення. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 09 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складене 3 березня 2021 року. Головуючий - О. І. Собина Судді: Т.А. Левченко С.С. Ткачук