Постанова 4811 № 465/6392/20

Справа № 465/6392/20 Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П. Провадження № 22-ц/811/3063/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія: 106 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Приколоти Т.І., Шандри М.М., за участі секретаря: Іванової О.О., з участю ОСОБА_1 та її представника Кінаш З.Ф., представника Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» - Гнатюка С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року у справі за заявою Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про госпіталізацію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у психіатричний стаціонар без її усвідомленої згоди,- ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2020 року представник КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» Гнатюк С.М. звернувся до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у психіатричний стаціонар без її усвідомленої згоди. В обґрунтування заяви зазначив, що у приймальне відділення КНП ЛОР ЛОКПЛ 01 жовтня 2020 року об 17 год. 50 хв. у супроводі матері та бригади ШМД поступила ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 . В приймальному відділенні КНП ЛОР ЛОКПЛ ОСОБА_3 була оглянута черговими лікарями-психіатрами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які дійшли до висновку, що громадяника ОСОБА_3 страждає на важкий психічний розлад, а саме: Параноїдна шизофренія - F20.0 (діагноз згідно Міжнародної класифікації хвороб МКХ-10) і потребує госпіталізації та лікування в примусовому порядку в умовах психіатричного стаціонару. Просив заяву задовольнити. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року заяву Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про госпіталізацію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до психіатричного закладу в примусовому порядку в умовах психіатричного стаціонару задоволено. Надано дозвіл на госпіталізацію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку в умовах психіатричного стаціонару. Рішення допущено до негайного виконання. Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Стверджує, що судом першої інстанції не надано оцінки висновку комісії лікарів-психіатрів 20 відділення КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про госпіталізацію в психіатричний стаціонар в примусовому порядку № 1390/01.4.19 від 02 жовтня 2020 року, у якому не було відображено обґрунтування про необхідність такої госпіталізації у відповідності із вимогами ст. 14 передбаченому Закону України «Про психіатричну допомогу», щодо вчинення чи виявлення реальних намірів вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможності самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. Стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, за наявності яких подана заява підлягає задоволенню. Зазначає, що висновок суду про відмову ОСОБА_3 пройти лікування не відповідає дійсності, оскільки остання ствердила про можливість такого лікування. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» - Гнатюка С.М. на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу та становить небезпеку для оточуючих, нездатна самостійно задовольнити свої життєві потреби та існують підстави, передбачені ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» для її госпіталізації до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до висновку лікарів психіатрів 20 відділення КНП ЛОР «ЛОКПЛ» від 02 жовтня 2020 року ОСОБА_3 виявляла ознаки тяжкого психічного розладу, діагноз (згідно МКХ-10) - F20.0 - параноїдна шизофренія. Даний розлад психічної діяльності позбавляє громадянку ОСОБА_3 здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку. Критика до свого стану в неї відсутня, що підтверджується як даним висновком, так і поясненнями лікарів психіатрів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , наданими в судовому засіданні в суді першої інстанції. Відповідно до висновку хвора ОСОБА_3 не здатна задовольнити свої життєві потреби, несе загрозу до оточуючих, агресивна до батьків та сусідів. В судовому засіданні в суді першої інстанції мати хворої ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та сама ОСОБА_3 підтвердили, що вона не працює, самостійних засобів до існування не має, а отже не може самостійно забезпечити свої життєві потреби. В матеріалах справи наявний лист ОСОБА_7 матері ОСОБА_3 до відділення КНП ЛОР ЛОКПЛ від 01 жовтня 2020 року з проханням госпіталізувати її доньку у зв`язку із погіршенням стану, а саме неадекватною поведінкою. (арк. спр. 11) Також у матеріалах справи наявні листи від ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до відділення КНП ЛОР ЛОКПЛ з проханням здійснити психіатричний огляд їхньої дочки. (арк. спр. 12-13) Відповідно до заяви сусіда ОСОБА_9 , останній просив вжити заходів до громадянки ОСОБА_3 , яка неадекватно себе поводить, постійно чіпляється, погрожує, стверджує, що вони - сусіди ОСОБА_10 провокують вбивства людей на Донбасі, що у свою чергу призвело до вічуття страху у них і вони вважають, що ОСОБА_3 є суспільно небезпечною і становить в силу свого хворобливого стану загрозу собі і оточуючим. (арк. спр. 14) Надаючи пояснення в судовому засіданні в суді першої інстанції, ОСОБА_3 підтвердила, що фотографувала сусідів та їх дітей, спостерігала як діти ходять в школу, спілкувалася з дітьми сусідів та пред`являла претензії батькам щодо виховання дітей та викликала поліцію. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пояснення учасників процесу, пояснення ОСОБА_3 та інші докази, які містяться у матеріалах справи, у їх сукупності, втручання у приватне життя сусідів, без їх згоди, у спосіб, який викладено вище, є агресивною поведінкою ОСОБА_3 по відношенню до сусідів, що становить загрозу для оточуючих. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 11 ЗУ «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання. Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність. Згідно з ч.ч. 2-5 ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку. При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.06.2016 року № 2-рп/2016 судовий контроль за госпіталізацією недієздатної особи до психіатричного закладу в порядку, передбаченому статтею 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», є необхідною гарантією захисту прав і свобод, закріплених, зокрема, статтями 29, 55 Основного Закону України. Суд після незалежного і неупередженого розгляду питання щодо госпіталізації недієздатної особи до психіатричного закладу має ухвалити рішення стосовно правомірності обмеження конституційного права такої особи на свободу та особисту недоторканість. Стаття 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає одне з найголовніших прав людини-право на свободу, п."е" цієї статті дозволяє законне затримання психічно хворих як з метою їх ізоляції від суспільства, так і з метою покращення їх стану. Таким чином на підставі встановлених фактичних обставин справи та наведених вище норм закону суд першої інстанції прийшов до правильного висновку та підставно задовольнив заяву в даній справі. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, є необґрунтованими, свідчать про неправильне, довільне тлумачення норм матеріального права та переоцінку фактичних обставин справи в свою користь, а тому підстав для її задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 01 березня 2021 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Приколота Т.І. Шандра М.М.