Постанова 4804 № 219/12420/19

Єдиний унікальний номер 219/12420/19 Номер провадження 22-ц/804/527/21 Єдиний унікальний номер 219/12420/19 Головуючий у 1 інстанції Дубовик Р.Є. Номер провадження 22-ц/804/527/21 Доповідач Корчиста О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 03 березня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №219/12420/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2020 року, встановив: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У жовтні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 26 квітня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», чим підтвердив свою згоду на те, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На підставі вказаного договору ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картковому рахунку. Оскільки, прийняті на себе зобов`язання відповідач не виконує, утворилась заборгованість, яка станом на 31 серпня 2019 року становить 106728,91 гривень та складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 6610,96 гривень; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 94459,43 гривень; 100 гривень заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 гривень штраф (фіксована частина) та 5058,52 гривень штраф (процентна складова). Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 106728,91 гривень, яка складається з: 6610,96 гривень заборгованість за кредитом; 94459,43 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом; 100 гривень заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень штраф (фіксована частина) та 5058,52 гривень штраф (процентна складова). КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором б/н від 26 квітня 2011 року в розмірі 21250 гривень, яка складається з: 6610,96 гривень заборгованість за кредитом; 14639,66 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 382,49 гривень. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості: 79819,77 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом; 100 гривень заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень штраф (фіксована частина) та 5058,52 гривень штраф (процентна складова) відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2020 року в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що кошти які повертав відповідач на погашення тіла кредиту, банком не були враховані, заборгованість необґрунтовано збільшувалась. Вважає, що відповідач виконав взяті на себе зобов`язання. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву №б/н від 26 квітня 2011 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» відповідно до змісту якої відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем 26 квітня 2011 року та якою підтверджується, що відповідач ознайомився і погодився з умовами кредитування, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному розмірі 2,5% на місяць. Крім цього, судом встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ КБ «Приватбанк». Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 26 квітня 2011 року, станом на 31 серпня 2019 року відповідач має заборгованість у розмірі 106728,91 гривень, яка складається з наступного: 6610,96 гривень заборгованість за кредитом; 94459,43 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом; 100 гривень заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень штраф (фіксована частина) та 5058,52 гривень штраф (процентна складова). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , підлягає залишенню без задоволення. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України та пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, проте отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» повернуті не в повному обсязі, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення кредитних коштів. Такі висновки суду першої інстанції відповідають наявним в матеріалах справи письмовим доказам та встановленим обставинам. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як передбачено частиною 1 статті 627 та частиною 1 статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Встановлено, що ОСОБА_1 згідно анкети-заяви № б/н від 26 квітня 2011 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, з встановленим кредитним лімітом у розмірі 4000 гривень, що підтверджується підписом у заяві. Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем 26 квітня 2011 року та якою підтверджується, що відповідач ознайомився і погодився з умовами кредитування, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному розмірі 2,5% на місяць. Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 26 квітня 2011 року, станом на 31 серпня 2019 року відповідач має заборгованість у розмірі 106728,91 гривень, яка складається з наступного: 6610,96 гривень заборгованість за кредитом; 94459,43 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом; 100 гривень заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень штраф (фіксована частина) та 5058,52 гривень штраф (процентна складова). Відповідач не оспорює, що підписав особисто анкету-заяву, отже розмір процентної ставки за користування кредитом між сторонами було узгоджено. Із виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач користувався коштами банку. За встановлених обставин сторони по справі при додержанні письмової форми досягли згоди про сплату процентів за користування кредитом, а тому ці умови слід розцінювати як невід`ємну складову змісту договору . За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ч.1 с. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Визначальним у даній категорії справ є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. За встановлених обставин сторони по справі при додержанні письмової форми досягли згоди про сплату процентів за користування кредитом, а тому ці умови слід розцінювати як невід`ємну складову змісту договору . Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. У постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), визначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Частиною 3 ст. 1056 -1 ЦК України в редакції Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. З матеріалів справи вбачається, що розмір процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць (30% річних ) між сторонами погоджено, про що свідчить підписана відповідачем довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Згідно частини 3 статті 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21250 гривень, яка складається з: 6610,96 гривень заборгованість за кредитом; 14639,66 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом з розрахунку відсоткової ставки в у розмірі 2,5 % на місяць. Відповідно до ст.534 ЦК України уразі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Зі змісту наданих сторонами розрахунків заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 здійснював платежі, розмір яких не в повній мірі відповідав умовам договору, а також вбачається, що ОСОБА_1 після часткового погашення заборгованості за кредитом, здійснював витрати. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення тіла кредиту банком безпідставно не були враховані, є необґрунтованими та спростовуються встановленими обставинами справи. Підписуючи анкету-заяву на отримання коштів, відповідач погодився на сплату відсотків за користування кредитом, про що свідчить його підпис. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2881,50 гривень. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 січня 2021 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення. Враховуючи, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2881,50 гривень. Керуючись ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2020 року залишити без змін. Стягнути ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2881,50 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О.І. Корчиста Судді: О.В. Агєєв Т.В. Космачевська