Постанова Київський апеляційний суд № 755/16531/20

справа № 755/16531/20 головуючий у суді І інстанції Левко В.Б. провадження № 33/824/1312/2021 головуючий суддя Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 01 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мостової Г.І. розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стаднюка Миколи Станіславовича на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції у місті Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, - в с т а н о в и в : Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 грн на користь держави. Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Стаднюк М.С. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова незаконна та необґрунтована, а також прийнята з грубим порушенням норм матеріального права - Правил дорожнього руху, та істотним порушенням вимог КУпАП. Під час винесення постанови у цій справі, суд, встановлюючи наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , обмежився поверхневим дослідженням доказів у справі, а також неправильним застосуванням Правил дорожнього руху України. Апелянт також зазначав, що водій ОСОБА_2 , не дочекавшись прибуття працівників поліції, самовільно перемістив свій автомобіль «Mazda-б» метрів на 4-5 вперед, розмістивши його повністю на узбіччі паралельно проїжджої частини. Факт переміщення свого транспортного засобу водієм ОСОБА_2 підтверджується фотографіями з місця ДТП, які додані до матеріалів справи (а.с.23-24), на яких чітко видно, що в момент зіткнення автомобіль «Mazda-6» не був припаркованим на узбіччі, а знаходився під значним кутом до автомобіля «DAF» - коли задні колеса знаходяться на узбіччі, а передні на проїжджій частині першої смуги руху в напрямку Броварів, що в повній мірі підтверджує пояснення водія ОСОБА_1 про здійснення водієм ОСОБА_2 маневру в порушення вимог пунктів 10.1, 10.3 ПДР України. Враховуючи викладене в протоколі, працівник поліції також не взяв до уваги пояснення водія ОСОБА_2 , що автомобіль останнього знаходився нібито в припаркованому нерухомому стані та з непрацюючим двигуном в момент контакту транспортних засобів, оскільки в протоколі не зазначено про наїзд водієм ОСОБА_1 на перешкоду (порушення п. 12.3 ПДР) у вигляді нерухомого транспортного засобу «Mazda-6», а навпаки, зазначено та інкриміновано недотримання безпечного інтервалу (тобто інтервалу між рухомими транспортними засобами). Механізм ДТП, викладений водієм ОСОБА_1 підтверджується й іншими доказами у справі, а саме зафіксованими механічними пошкодженнями на транспортних засобах (як в схемі ДТП, так і на фотографіях). Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд враховує таке. Згідно з частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. За змістом частини 2 статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого додержання законності. Згідно з положень статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше (стаття 251 КУпАП). Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містить стаття 256 КУпАП, якою, поряд з іншим, передбачені викладення суті адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих та інше. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. До протоколу додається схема місця дорожньо-транспортної пригоди, яка є графічним зображенням місця пригоди з фіксацією всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками (пункт 3 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395, далі -Інструкція). Зміст схеми місця дорожньо-транспортної пригоди регламентовано пунктом 4 розділу Х Інструкції. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено, що 13 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 295921, згідно з якого, - останній 13 жовтня 2020 року о 16 год. 20 хв. керував транспортним засобом «DAF» д.н.з. НОМЕР_1 з причепом «Cherau» д.н.з. НОМЕР_2 в місті Києві по проспекту Броварський біля будинку 96 та, не дотримавшись безпечного бокового інтервалу, скоїв зіткнення з авто «Mazda-6» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Працівники поліції кваліфікували зазначені дії водія ОСОБА_1 як порушення вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП. Водії вищезазначених транспортних засобів, що зіткнулись, по-різному пояснювали причини дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_1 не визнав своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення та зазначив, що близько 16 год. 20 хв., керуючи автомобілем марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_4 з причепом марки «Chereau», д.н.з. НОМЕР_5 , рухався по Броварському шосе в напрямку міста Бровари. В той час автомобіль марки «Mazda-6», д.н.з. НОМЕР_6 «підліз» під його автомобіль з правого боку, оскільки здійснював об`їзд з обочини, та спричинив пошкодження його автомобіля. Також вказав, що водій ОСОБА_2 самовільно перемістив свій автомобіль з місця зіткнення та розмістив його повністю на узбіччі паралельно проїзній частині. Просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, так як вважає винним водія автомобіля марки «Mazda 6», д.н.з. НОМЕР_6 . Водій автомобіля марки «Mazda-6» ОСОБА_2 у письмових поясненнях зазначав, що на відрізку дороги Київ-Бровари він зупинив свій автомобіль на обочині та ввімкнув аварійну сигналізацію. Коли він побачив, що вантажний автомобіль марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_7 з причепом марки «Chereau», д.н.з. НОМЕР_5 рухається дуже близько до його автомобіля, то почав сигналити та намагався завести своє авто, щоб попередити зіткнення, але не встиг. Після цього почув глухий удар у бік свого автомобіля. При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні правопорушення, в тому числі й адміністративного, слід виходити з положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь. Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого. Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02). Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху. Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. При цьому, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на пункт 13.1 Правил дорожнього руху України. Тому, розглядаючи дану справу, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог саме пункт 13.1 Правил дорожнього руху України, яка зазначена в протоколі працівником поліції. Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року (з наступними змінами і доповненнями) та пункту 1.1 Правил дорожнього руху України єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється вищеназваними Правилами. Згідно з пункту 13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Відповідно до вимог статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення та пояснення свідків є доказом в справі про адміністративне правопорушення. На думку апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП не відповідає фактичним обставинам справи. Як вбачається з матеріалів справи, до протоколу про адміністративне правопорушення додано схему місця ДТП від 13 жовтня 2020 року (далі - схема), на якій зафіксовано автомобіль «Mazda-6» д.н.з. НОМЕР_6 під № 3 розташований на узбіччі, на значній відстані від місця зіткнення під № 5 та передньої правої частини автомобіля «DAF» д.н.з. НОМЕР_7 під №

1. Таким чином, ці відомості не дають можливості суду достеменно встановити механізм утворення пошкоджень на транспортних засобах, що могло би свідчити про те, який з транспортних засобів створив аварійну ситуацію. При цьому, сам по собі факт зіткнення без аналізу інших обставин не може бути достатньою підставою для обвинувачення водія у невиконанні вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України та є порушенням презумпції невинуватості. На переконання суду відповідальність водія ОСОБА_1 за недотримання безпечного бокового інтервалу (пункт 13.1 ПДР України) може вважатись підставною та обґрунтованою лише у разі доведеності, що саме він своїми діями порушив Правила дорожнього руху України та створив аварійну ситуацію. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 наполягав на власній версії події, що мала місце 13 жовтня 2020 року. Так, на підтвердження своєї версії ОСОБА_1 також посилався фотографії з місця ДТП, які додані до матеріалів справи (а.с. 23-24) та на локалізацію та характер пошкоджень автомобіля ОСОБА_2 , а також на напрямок удару. Доказів, які би спростовували ці твердження, матеріали справи не містять. Свідків дорожньо-транспортної пригоди, працівники поліції не виявили та не допитали. Усунути перелічені недоліки та суперечності в судовому засіданні, тим більш зі спливом значного часу з моменту події, неможливо, що вплинуло і на достеменність встановлення вини водія ОСОБА_1 в порушенні пункту 13.1 Правил дорожнього руху України. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що надані суду докази, а саме протокол про адміністративне правопорушення та схема, яка містить неузгодженість з поясненнями учасників пригоди, а також письмові пояснення, які також не усувають зазначених вище протиріч, самі по собі не можуть ані спростувати, ані довести твердження учасників пригоди щодо її дійсних причин. Отже, докази, які надані суду органом, уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не можуть забезпечити такий рівень доказування, який би не залишав жодних розумних сумнівів доведеності вини ОСОБА_1 в порушенні пункту 13.1 Правил дорожнього руху України. При цьому апеляційний суд, діючи в межах повноважень на перегляд постанови місцевого суду, не дає оцінку діям водія ОСОБА_2 , оскільки наявність або відсутність в діях інших водіїв порушень Правил дорожнього руху України, які, як вважає апелянт, також призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди - не є предметом розгляду судом апеляційної інстанції. Суд усвідомлює суспільну небезпеку правопорушень, пов`язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, необхідність невідворотності покарання порушників та створення умов, які би перешкоджали розповсюдженню таких дій. Проте необхідність дотримання вимог статті 62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог статті 6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумних сумнівів»), дає апеляційному суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростованими доказами факту порушення ОСОБА_1 у конкретній дорожній обстановці вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Недоведеність цих обставини свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП є підставою для закриття адміністративного провадження. Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стаднюка Миколи Станіславовича задовольнити. Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП скасувати та постановити нову постанову. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП - закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г.І. Мостова