Постанова Київський апеляційний суд № 752/17081/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 січня 2021 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А., за участю: захисника Крамаренка Є.В. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП (в редакції до 21 листопада 2020 року), та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн., стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 420, 40 грн., В С Т А Н О В И Л А: Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що адміністратор ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_1 26 серпня 2020 о 10.56 год., перебуваючи на робочому за адресою: АДРЕСА_2, порушив карантинні обмеження - здійснив допуск до роботи працівників без вдягнених засобів індивідуального захисту - захисної маски (респіратора), чим порушено п. 30 Вимог щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування, затвердженого розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії «Медико-біологічні НС» код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов`язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб» № 47 від 23 травня 2020 року. Тобто, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, своїми діями порушив правила щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП (в редакції до 21 листопада 2020 року). Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити. В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з оскаржуваною постановою неможливо погодитися з тих підстав, що виникають сумніви з приводу можливості застосування адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП за невиконання Вимог щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування затверджених Розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії «Медико-біологічні НС», код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов`язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб» від 23 травня 2020 р. № 47, оскільки ст. 44-3 КУпАП не встановлює конкретних правил карантину, а є бланкетною нормою права, застосування якої можливе за порушення Закону Україги «Про захист населення від інфекційних хвороб», інших актів законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. А вищевказані Вимоги затвердженні Розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків НС, тобто, не є актом законодавства чи рішенням органу місцевого самоврядування. Також апелянт зазначає про те, що ні посадовою особою, яка складала протокол, ні судом першої інстанції, не вказано, яку саме статтю Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншого акта законодавства, чи органу місцевого самоврядування він порушив, хоча зазначення конкретних спеціальних норм при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП є обов`язковим, а тому апелянт вважає, що протокол було складено з порушенням вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП. Крім того, апелянт акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції у своїй постанові помилково дійшов висновку, що саме він порушив п. 30 Вимог затверджених Розпорядженням № 47 від 23 травня 2020 року внаслідок того, що посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення невірно визначила суб`єкт адміністративного правопорушення, адже він не являється належним суб`єктом адміністративного правопорушення, у скоєнні якого його визнано винним, оскільки він не являюсь суб`єктом господарювання або оператором ринку харчових продуктів, не має відокремленого майна, господарських прав та обов`язків. Апелянт наголошує, що вимоги щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування, затверджені Розпорядженням № 47 від 23 травня 2020 року, поширюються на спеціальних суб`єктів - суб`єктів господарювання, операторів ринків в сфері громадського харчування, що прямо вказано у п. 1, 4, 5 «Загальні вимоги»: «Суб`єкти господарювання повинні дотримуватись вимог Конституції та законів України, актів Президента...», «Операторам ринків забезпечитиналежний захист харчових продуктів...» та вбачається з усього змісту документа: «...

29. Проводити роз`яснювальну роботу з персоналом щодо індивідуальних заходів профілактики...

30. Допуск до роботи працівників здійснюється за умови наявності у них вдягнених засобів індивідуального захисту...

31. Забезпечити проведення щоденної термометрії всіх працівників...

34. Не допускати до роботи осіб з ознаками гострого респіраторного захворювання...З6. Забезпечити усіх працівників засобами індивідуального захисту із розрахунку...». ОСОБА_1 вказує на те, що у складеному щодо нього протоколі місце вчинення адміністративного правопорушення вказано: АДРЕСА_2, але суб`єктом господарювання та оператором ринку за вказаною вище адресою є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями внесеними до Реєстру потужностей оператора ринку Державної служби України харчових продуктів та захисту споживачів, реєстраційний номер r-UA-26-26-20202, дата включення 3 червня 2020 року. Дані відомості є відкритими та загальнодоступними, а також Договором оренди нежитлового приміщення № 112/20 від 19 лютого 2020 року та Угодою про заміну сторони у зобов`язанні від 22 червня 2020 року до Договору оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Окрім того, апелянт вказує на те, що у протоколі помилково вказано місце роботи та посаду: адміністратор фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , внаслідок чого суд першої інстанції невірно встановив, що він перебував на робочому місці у ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Також в апеляційній скарзі вказується на те, що у період з 1 липня 2020 року по 31 серпня 2020 року він ( ОСОБА_1 ) за власним бажанням з метою отримання необхідних знань та навичок адміністратора проходив стажування за адресою: АДРЕСА_2, у свого знайомого ФОП ОСОБА_2 . Отримання додаткових навичок було необхідно, оскільки йому запропонували роботу адміністратором в ресторані в іншому місті, а він мав досвід роботи тільки офіціантом. Апелянт акцентує увагу на тому, що у ФОП ОСОБА_2 він ніколи не був працевлаштований та не займав посаду адміністратора, що видно із його трудової книжки, фотокопія якої додається. Посадову інструкцію, яку він додавав до пояснення в суді першої інстанції, була надана йому та підписана ним для ознайомлення з обов`язками, які покладаються на адміністратора залу закладу громадського харчування з метою його навчання та отримання практичного досвіду для подальшої роботи адміністратором в ресторані в іншому місті, куди він хотів поїхати підготовленим та володіти всіма необхідними навичками. ОСОБА_1 зазначає про те, що просить взяти до уваги фотокопію його трудової книжки, яка підтверджує факт того, що він не працював у ФОП ОСОБА_2 та яка не була надана в суд першої інстанції, оскільки він вважав, що його письмових пояснень буде достатньо для визнання його неналежним суб`єктом адміністративного правопорушення, оскільки збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається законом на посадових осіб, уповноважених оформлювати справи про адміністративне правопорушення. На переконання апелянта, протокол серія КВ № 17-490 про адміністративне правопорушення був складений із порушенням вимог ст. 256 КУпАП встановлених до змісту протоколу, а матеріали провадження не містять належних та достовірних доказів вчинення адміністративного правопорушення в якому мене визнано винним. Судом першої інстанції не прийнято дані факти до уваги, чим порушено право на справедливий, розгляд, принципи доведеності вини та презумпції невинуватості встановленої Конституцією та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, а також додатково надані до суду апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить такого висновку. За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів. З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи. Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий та його невід`ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення. При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів. З огляду на вказане, на суддю при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення ст. 278 КУпАП покладено обов`язок вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи. З протоколу про адміністративне правопорушення серії КВ № 17-490 від 26 серпня 2020 року встановлено, що він складений щодо ОСОБА_1 , який 26 серпня 2020 року о 10.56 год. порушив карантинні обмеження, а саме - здійснено допуск до роботи працівників без вдягнених засобів індивідуального захисту - захисної маски (респіратора), одноразових рукавичок, чим порушено п. 30 Вимог щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування, затверджених розпорядженням від 23 травня 2020 року, місце вчинення адміністративного правопорушення - АДРЕСА_2, що є порушенням правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норма, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП (ас. 1). Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винуватим, вказав про те, що, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд вказав, що вина його за ст. 44-3 КУпАП підтверджується відомостями, відміченими в протоколі про адміністративне правопорушення серія КВ № 17-490 від 26 серпня 2020 року, іншими зібраними у справі матеріалами, проте, якими доказами підтверджується винуватість ОСОБА_1 , суд у постанові не вказав та не дав оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності. Статтею 44-3 КУпАП (в редакції від 13 серпня 2020 року) передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Відповідно до п. 30 Вимог щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування, затверджених розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії «Медико- біологічні НС» код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов`язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб» від 23 травня 2020 року допуск до роботи працівників здійснюється за умови наявності у них вдягнених засобів індивідуального захисту: зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно, одноразових рукавичок. Разом з тим, згідно з п. 1 вказаних Вимог зазначені обов`язки покладаються на суб`єктів господарювання, на що обґрунтовано послався ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Проте, матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання і особою, на яку покладені обов`язки перевірки та виконання положень п. 30 вище вказаних Вимог, тобто, що він є відповідальною особою. Окрім того, відповідно до посадової інструкції адміністратора залу на ОСОБА_1 також не покладені вказані обов`язки. Питання допуску до роботи працівників в умовах карантину ФОП ОСОБА_2 поклав на себе згідно з наказом № В-2 від 22 червня 2020 року, відповідно до якого він приступив до виконання встановлених обов`язків, правил та вимог щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами у закладі громадського харчування - ресторані «Хінкальня» у АДРЕСА_2 , перший поверх з 22 червня 2020 року Зважаючи на викладене, винуватість ОСОБА_1 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові суду, є недоведеною, а, відтак, постанова суду підлягає до скасування, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП (в редакції на 13 серпня 2020 року). Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП, - скасувати, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП (в редакції до 21 листопада 2020 року), за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії КВ № 17-490 від 26 серпня 2020 року. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.А. Васильєва