Постанова 4809 № 941/733/20

ПОСТАНОВА Іменем України 11 лютого 2021 року м. Кропивницький справа № 941/733/20 провадження № 22-ц/4809/94/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Дуковського О.Л. (суддя-доповідач) суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А. з участю секретаря: Демешко Л.В. Учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» ; відповідач ОСОБА_1 . Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2020 року, у складі головуючого Колесник С.І., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач в обгрунтування позову вказував, що 28.07.2017 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н. Згідно вказаного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. Зазначав, що відповідач не виконував покладені на нього договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом і внаслідок чого утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 25672,27 грн., яку просив стягнути із відповідача на користь позивача. Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції фактично звільнив боржника від сплати заборгованості за кредитним договором. Вказував, що відповідач фактично користувався кредитними коштами, погашав частково заборгованість, що свідчить про визнання заборгованості та умови кредитування. Вважає, що відповідачу було надано кредит, яким він користувався та не повернув, а тому відмова про стягнення заборгованості за тілом кредиту є безпідставною. Посилається на виписку з банківського рахунку про рух коштів на балансі кредитної карти відповідача, що є первинним документом. Крім того зазначає, що кредитний договір між сторонами є укладеним, а тому підлягає виконанню і в частині стягнення відсотків за користування кредитом і в частині стягнення неустойки передбаченому ст.ст. 610,611 ЦК України, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Позивач ,просив суд апеляційної інстанції здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1.1. Умов та правил надання банківських послуг, які розміщенні на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПриватБанк» за посиланням https://privatbank.ua/terms. Крім того просив розгляд справи проводити з повідомленням (викликом) учасників справи. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 21.09.2020 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Справу призначено до розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - Бистрова С.А. , який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 28.07.2017 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання анкети-заяви (а.с.18). Відповідно до вказаного кредитного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. У матеріалах справи міститься анкета-заява в якій зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які згоден отримати шляхом роздруківки з сайту https://privatbank.ua/terms/. Звернувшись із позовними вимогами позивач надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, яка станом на 28.04.2020 становить - 25672,27 грн. і яка складається із: 0 грн. 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 15941,57 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 1169,94 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 6862,08 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 0 грн. 00 коп. - нарахована пеня; 0 грн. 00 коп. - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штрафу (фіксована частина); 1198,68 грн. (процентна складова) (а.с.11). Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на безпідставність та недоведеність позовних вимог. Суд першої інстанції зазначив, що відсутні підстави вважати, що при укладені договору між сторонами було дотримано вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Колегія суддів, не погоджується із судом першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача основної кредитної заборгованості. ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви було відкрито картковий рахунок та видано кредитну карту із встановленим початковим кредитним лімітом в розмірі - 15000,00 грн. З наданої позивачем виписки за договором б/н станом на 30.04.2020 вбачається, що ОСОБА_1 активував кредитну карту, здійснював по ній операції, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, а також проводив поповнення готівкою кредитної карти. З розрахунку заборгованості за договором б/н від 28.07.2017, який укладено між сторонами вбачається, що заборгованість відповідача за простроченим тілом кредиту складає - 15941,57 грн. (а.с. 11). Розрахунок заборгованості, який міститься в матеріалах справи відображає рух коштів за карткою, він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. ОСОБА_1 здійснював дії з користування кредитними коштами та частково погашав заборгованість , шляхом поповнення карткового рахунку. Розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржувався. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було. Тому, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача кредитна заборгованість у розмірі - 15941,57 грн. Крім того колегія суддів вважає недоведеними позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками та неустойкою колегія. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Умови та правила надання банківських послуг відповідачем не підписано. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, які банк збільшив в односторонньому порядку відповідно до Умов та правил надання банківських послуг «ПриватБанк» на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, збільшення процентної ставки в односторонньому порядку та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (серпень 2014 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (10 липня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Колегія суддів, дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з частковим задоволенням позовних вимог. У відповідності до ст.141 ЦПК України розподілити судові витрати між сторонами. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2020 року - скасувати. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) кредитну заборгованість за договором б/н від 28.07.2017 в розмірі - 15941,57 грн. (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок одна гривня п`ятдесят сім копійок). В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі - 3258,10 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 03.03.2021 - складено постанову. Головуючий суддя О.Л. Дуковський Судді Л.М. Дьомич О.А. Письменний