Ухвала КЦС ВС № 130/3272/14-ц

Ухвала Іменем України 01 березня 2021 року м. Київ справа № 130/3272/14-ц провадження № 61-714ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у справі за позовом Акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Заяву обґрунтовувало тим, що заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 грудня 2014 року задоволено позов Акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 001-01003-110611 від 11 червня 2011 року у розмірі 13 520,16 грн. 07 травня 2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення прав вимоги № 2240/К, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги всіх боржників зазначених у Додатку №

1. Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив суд замінити стягувача за виконавчим листом, виданим на підставі заочного рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 грудня 2014 року у справі № 130/3272/14-ц, за позовом АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 001-01003-110611 від червня 2011 року, на його правонаступника - ТОВ «ФК «ЄАПБ». Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2020 року заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено. Замінено первісного стягувача АТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі заочного рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 грудня 2014 року у справі № 130/3272/14-ц, за позовом АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 001-01003-110611 від червня 2011 року, на його правонаступника - ТОВ «ФК «ЄАПБ». Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Ткаченко Т. В. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2020 року залишено без змін. У січні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року в указаній вище справі. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме, заявнику необхідно було надати уточнену редакцію касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити відомості щодо позивача - АТ «Дельта Банк» та його місцезнаходження. На адресу суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Аналогічне положення міститься й у частині першій статті 442 ЦПК України. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Підставою правонаступництва є відступлення права вимоги відповідно до положень глави 47 ЦК України. Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні. Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 травня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір про відступлення права вимоги № 2240/К. У додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 2240/К від 07 травня 2020 року ПАТ «Дельта Банк» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за кредитним договором № 001-01003-110611 від червня 2011 року, укладеним з ОСОБА_1 . Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України), може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно із статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Виходячи із положень норм права, які регламентують спірні правовідносини, заміна осіб у окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Приймаючи до уваги положення статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення, відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, переходить і право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним для розгляду судом заяви про заміну стягувача. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Таким чином, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про заміну сторони виконавчого провадження. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у справі за позовом Акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький