Постанова 4857 № 460/8647/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/8647/20 пров. № А/857/1757/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Довгополова О.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Клітченко Оксани Анатоліївни на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року (головуючого судді Гудими Н.С. ухвалене в порядку письмового провадження в м. Рівне) у справі № 460/8647/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Клітченко Оксани Анатоліївни третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання протиправною та скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 25.11.2020 звернулася в суд з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Клітченко Оксани Анатоліївни третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №63456129 від 02.11.2020, відкритого на підставі виконавчого напису №32805 від 08.09.2020. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року задоволено позов повністю. Не погодившись з прийнятим рішенням Приватний виконавець виконавчого округу м.Київ Клітченко Оксана Анатоліївна оскаржила його в апеляційному порядку та просить скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Вказує, що у виконавчому документі - виконавчому написі нотаріуса про стягнення з позивача заборгованості вказана адреса місця фактичного проживання боржника (позивача) у АДРЕСА_1 , а тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу. Зазначає, що на час прийняття оскаржуваної постанови виконавчий напис №32805 від 08.09.2020 був чинним та не скасованим, а відтак слугував підставою для відкриття виконавчого провадження. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис №32805 про звернення стягнення з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), який є боржником за кредитним договором №005-17515-290313 від 29.03.2013, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова компанія Кредит-капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» (аркуш справи 32). 30.10.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» звернулася до приватного виконавця Клітченко О.А. з заявою про примусове виконання вказаного виконавчого напису (аркуш справи 31). 02.11.2020 за результатами розгляду вказаної заяви, приватним виконавцем виконавчого округу м.Київ Клітченко О.А. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63456129 про примусове виконання виконавчого напису №32805, виданого 08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 21118,17 грн. (аркуші справи 12-13). 06.11.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м.Київ Клітченко О.А. прийнято постанову про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 , який отримує дохід від Приватного підприємства Науково-впроваджувальна фірма «Вестар» (аркуші справи 7-8). Вказана постанова 09.11.2020 направлена Приватному підприємству Науково-впроваджувальна фірма «Вестар» та отримана останнім 13.11.2020, що підтверджується копією поштового конверта (аркуш справи 9). Як свідчить зміст позову 13.11.2020 ОСОБА_1 дізнався про наявність виконавчого провадження №63456129 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №63456129 від 02.11.2020. Не погоджуючись з постановою приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02.11.2020 ВП №63456129, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про її скасування, в межах встановленого КАС України та Законом України «Про виконавче провадження» строку - 23.11.2020. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 вказаного Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Частинами 1 і 2 статті 5 наведеного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону. Частиною 1 статті 4 наведеного Закону визначено вимоги до виконавчого документа, а саме, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Згідно з частиною 4 статті 4 цього Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10). Відповідно до частини 2 статті 24 наведеного Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. На підставі частини 1 статті 28 вказаного Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України № 1403-VIII від 02.06.2016 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно із статті 1 цього Закону примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 23 зазначеного Закону у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Частинами 1 і 2 статті 25 згаданого Закону визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Положеннями статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 установлено, що «місце перебування» - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; «місце проживання» - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; «реєстрація» - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Частиною 2 статті 2 цього Закону визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р. (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІІ цієї Інструкції у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо). Абзацом 4 пункту 3 розділу ІІІ вказаної Інструкції визначено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ зазначеної Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ цієї Інструкції у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ вказаної Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону. За змістом пункту 13 розділу ІІІ зазначеної Інструкції приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою (додаток 3). Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджено наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин). Відповідно до пунктів 1 та 2 Глави 12 розділу І цього Порядку захист цивільних прав здійснюється нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна. Згідно з підпунктів 2.1., 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II вказаного Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: - відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; - дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; - номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; - строк, за який має провадитися стягнення; - інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Пунктом 4 Глави 16 розділу II наведеного Порядку визначено зміст виконавчого напису, зокрема, найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб). Відповідно до підпунктів 7.1, 7.6 Глави 16 розділу II зазначеного Порядку у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису. Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи. Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08.04.2020 в справі № 804/6996/17, від 30.04.2020 в справі № 580/3311/19. Таким чином, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, у яких зазначено місце проживання/перебування боржника або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться в межах його виконавчого округу. За змістом частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі обов`язково зазначається адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. Водночас, законодавець, визначаючи місце виконання рішення, вживає поняття «місце проживання» та «місце перебування», під якими розуміються відповідно адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, та житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Оскільки за приписами частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження, то законодавець розрізняє поняття «місце проживання», «місце перебування» і «місце реєстрації». Отже, визначальне значення для визначення місце виконання рішення має саме місце проживання/перебування боржника-фізичної особи, а не місце його реєстрації, а також місцезнаходження майна боржника. На підставі частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанови про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Виходячи із системного тлумачення частини 1 статті 4, частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі має бути зазначено адресу місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться у межах виконавчого округу приватного виконавця. Саме за зазначеною у виконавчому документі адресою приватний виконавець в силу положень частини 1 статті 28 вказаного Закону зобов`язаний надіслати, зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, положення статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють імперативний обов`язок приватного виконавця надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме за адресою, зазначеною у виконавчому документі, що обумовлює відсутність меж розсуду у приватного виконавця при визначенні адреси боржника. Такий висновок про необхідність направлення постанов про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 19.08.2020 в справі № 520/9978/18 (пункти 52-53), від 08.04.2020 в справі № 804/6996/17 (пункт 39). Отже, при надходженні виконавчого документа приватний виконавець зобов`язаний перевірити наявність в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. У випадку, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, тобто якщо адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), що вказана у виконавчому документі, або місцезнаходження майна боржника не знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, він зобов`язаний повернути виконавчий документ без виконання відповідно до приписів пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Якщо ж виконавчий документ пред`явлено до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення обов`язково додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця (абз.4 п.3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р.). Таким чином, ураховуючи вищенаведене нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону України «Про виконавче провадження», є правомірним. Якщо ж адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця, приватний виконавець зобов`язаний повернути такий виконавчий документ. У випадку пред`явлення виконавчого документа не за місцем проживання або місцем перебування боржника (фізичної особи), а за місцезнаходженням майна боржника, на стягувача покладено обов`язок надати документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. У розглядуваній справі установлено, що у виконавчому написі № 32805 від 08.09.2020, який виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., вказано адресу місця проживання боржника: адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 . Таку ж адресу місця проживання боржника зазначено у заяві ТзОВ «Фінансова компанія «Аланд» про примусове виконання рішення. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали виконавчого провадження, на підставі яких вчинено виконавчий напис, не містять даних про проживання позивача (боржник у виконавчому провадженні) за адресою: АДРЕСА_1 , через що приватний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження не за місцем реєстрації позивача та/або її проживання, а у виконавчому окрузі м.Києва, також з матеріалів виконавчого провадження №63456129, які надані відповідачем, вбачається, що такі матеріали містять копію кредитного договору №005-17515-290313 від 29.03.2013, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова компанія Кредит-капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» у відповідному розділі цього кредитного договору міститься реквізити учасників правочину, зокрема, щодо позичальника ОСОБА_2 зазначено єдину адресу як реєстрації, так і фактичного проживання: АДРЕСА_2 (аркуш справи 35). Разом з тим, частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис. Перевірка ж майнового стану боржника, розшук боржника та/або його майна здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні (частини 2 і 4 статті 13, частина 7 статті 26, стаття 36, частина 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»). Таким чином, на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 32805 від 08.09.2020, в якому було вказано адресу місця проживання боржника: АДРЕСА_1 ., що знаходиться в межах відповідного виконавчого округу, у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А. були всі визначені законом підстави для його відкриття. У розглядуваній справі позивачем визначено єдину підставу заявленого позову - відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження ВП № 63456129 внаслідок пред`явлення виконавчого напису не за місцем виконання, через що необхідності з`ясування інших обставин, на які сторони не покликалися, колегія суддів не убачає. Аналогічні висновки щодо правомірності прийняття до виконання виконавчих документів містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.12.2020 в справі № 460/3537/20, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягають обов`язковому врахуванню апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що останній не підлягає до задоволення. Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до невірного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів. Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на результат апеляційного розгляду (в задоволенні позовних вимог відмовлено) понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню позивачу, суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А., оскільки така в розглядуваних правовідносинах підпадає під поняття «суб`єкт владних повноважень», яке міститься в пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України. Керуючись ст.ст. 287, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Клітченко Оксани Анатоліївни - задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 460/8647/20 - скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Клітченко Оксани Анатоліївни третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль О.М. Довгополов