Постанова 4855 № 640/25060/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25060/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання Островської О.В. розглянувши у відритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року (повний текст складено 22 жовтня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИЛА: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2019 року № 0008875214 № 0008865214, № 0008855214 та № 0008845214. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року позов задоволено повністю. До суду першої інстанції надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги та витрат, пов`язаних із підготовкою до розгляду справи у розмірі 274014,13 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з державного бюджету України на користь позивача суму витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги та витрат, пов`язаних із підготовкою до розгляду справи в розмірі 274014,13 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС в особі Львівського управління. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем було подано всі необхідні документи, які підтверджують витрати на правничу допомогу, що були понесені під час розгляду даної справи. Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що надана позивачем таблиця із зазначенням послуг не є належним доказом, оскільки не підписана сторонами, а лише адвокатом, крім того, не додано доказі на підтвердження витрат, понесених на проїзд та поштове відправлення документів. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21.09.2020 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 274014,13 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано копії рамкового договору №12-АА/2019 від 26.11.2019, укладений між позивачем та АО «КМПГ Право Україна» про надання послуг з податкових та юридичних питань, завдання №1 від 26.11.2019 до вказаного договору, відповідно до якого вартість послуг розраховується відповідно до усередненої ставки у розмірі 2666,22 грн., що є еквівалентом 100 Євро, переліку наданих податкових та юридичних послуг на загальну суму 6800,00 Євро (226083,68 грн. без ПДВ, та 271300,42 грн. разом з ПДВ), а також витрати, пов`язані з проїздом та поштовими відправленнями - 14108,12 грн., свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю, рахунку UA-19021 від 15.09.2020 на загальну суму 285408,53 грн., платіжного доручення №24677 від 18.09.2020 на суму 285408,53 грн., акту приймання-передачі послуг від 18.09.2020 (а.с.139-180 т.13). Відповідачем подано заперечення на заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (а.с.181-182 т.13), в якому зазначено, що в додатку 2 до рамкової угоди визначено погодинні ставки у доларах США, а в акті виконаних робіт погодинна ставка визначена у Євро, в той час, як оплата проводилась у національній валюті. Також не надано документів на підтвердження понесених витрат на проїзд до суду та витрат на поштове відправлення (проїзні квитки, чеки, квитанції). Колегія суддів зазначає, що за умовами рамкового договору №12-АА/2019 від 26.11.2019 обсяг послуг по кожному проекту та вартість послуг закріплюється в завданні (п.1.2, 4.1 Договору), в завданні №1 прямо визначено, що вартість послуг розраховується відповідно до усередненої ставки у розмірі 2666,22 грн., що є еквівалентом 100 Євро (п.3.1 Завдання) і в таблиці наданих послуг також визначено, що погодинна ставка розраховується з 100 Євро на годину і надано відповідний розрахунок у національній валюті виходячи із встановленого у Завданні курсу валют і вказана інформація відповідає даним, наведеним у рахунку, платіжному дорученні та акті приймання-передачі послуг. Наведене спростовує твердження відповідача щодо неналежного зазначення валюти розрахунку та курсу валюти при конвертації у національну валюту України. Крім того, розмір заявлених до відшкодування витрат є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки становить лише 0,18% від предмету позову, яким є податкові повідомлення-рішення на загальну суму 151678487,06 грн. Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неналежного оформлення поданих заявником документів з підстав не підписання їх позивачем, оскільки відповідні повноваження підписання документів делеговані адвокатам АО «КМПГ Право Україна» на підставі рамкового договору №12-АА/2019 від 26.11.2019. Також суд першої інстанції помилково послався на відсутність акту приймання-передачі послуг. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що позивачем разом із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу не надано жодного доказу на підтвердження здійснення витрат на проїзд до суду та витрат на поштове відправлення, оскільки такі витрати мають бути підтверджені належними доказами (проїзні квитки, чеки, квитанції). Суд також відхиляє доводи відповідача щодо необхідності подання доказів ведення книги обліку доходів та витрат, оскільки правнича допомога надавалась позивачу АО «КМПГ Право Україна», а не окремим адвокатом, як самозайнятою особою. Натомість, долучені позивачем до відповіді на заперечення відповідача документи щодо надання послуг ІДС «Еліт Таксі» ПП «Плай» від 15.10.2020 та транспортна накладна №0055086 (а.с.192-207) на відправлення подані позивачем подані позивачем з порушенням вимог ч.7 ст.139 КАС України, а саме з пропуском п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду, а тому не можуть бути враховані судом. Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин. Отже, беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується оплата позивачем послуг, наданих АО «КМПГ Право Україна» в розмірі 285408,53 грн., та враховуючи, що позивач просить відшкодувати вказані витрати в сумі 274014,13 грн. (за виключенням витрат на сплату судового збору), беручи до уваги, що судом встановлено не подання доказів на підтвердження витрат на проїзд та поштові відправлення на суму 2713,71 грн у визначений процесуальним законодавством строк та з огляду на відсутність обґрунтувань з боку відповідача про не підтвердження витрачених адвокатами часу в залежності від наданих ними послуг в розрізі виконаних завдань, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу на суму 271300,42 грн. Крім того, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). Відповідно до ч.5 ст.143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Частина 1 ст.252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України. Частиною 3 ст.252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Системний аналіз наведених норм дає підстави для формулювання правового висновку щодо застосування статті 252 КАС України, відповідно до якого додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід`ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 КАС України вимог або питань, процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі. Означені у частині першій статті 252 КАС України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового судового рішення. У цій справі після ухвалення судом першої інстанції рішення за результатами розгляду справи по суті, позивачем подано заяву про винесення додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу. Вирішуючи вказану заяву, апеляційний суд фактично погодився з наявністю підстав для вирішення питання про судові витрати з огляду на те, що воно не було вирішено у рішенні суду за результатами розгляду, та навів свої мотиви обґрунтованості викладених у заяві позивача вимог, проте замість додаткового рішення постановив з цього питання ухвалу про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Колегія суддів, зазначає, що у випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання про судові витрати в основному судовому рішенні і розглядає питання наявності / відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі «додаткового рішення» або «додаткової постанови» з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення. Таким чином, постановлення за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення і висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу судового рішення у формі ухвали є порушенням норм статті 252 КАС України. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №640/6209/19 та підлягає врахуванню до спірних правовідносин. Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених в додатковому рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права, призвели до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст.ст.134, 139, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» - задовольнити частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» про ухвалення додаткового рішення суду - задовольнити частково. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» (45400, Волинська обл., м.Нововолинськ, вул.Луцька, 20, код ЄДРПОУ 33273907) судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) у сумі 271300,42 грн. (двісті сімдесят одна тисяча триста грн. 42 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 43141471). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 03 березня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма