Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5860/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5860/20 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Папужинці» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Папужинці» до Тальнівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 18.12.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку (17.12.2020) з позовною заявою звернулося приватне підприємство «Папужинці» до Тальнівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій підприємство просило: - визнати протиправною бездіяльність Тальнівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна приватного підприємства "Папужинці", при завершені (закритті) виконавчого провадження; - зобов`язати Тальнівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зняти арешт з майна приватного підприємства "Папужинці", який накладений постановою б/н від 12.05.2004 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про вказане обтяження. 21.12.2020 ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, позовну заяву залишено без руху, тривалістю на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом строку якого останній мав надати (зазначити) суду - документ про сплату судового збору в розмірі 2102 грн. та надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначивши інші підстави поважності пропуску строку та надати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду. 30.12.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду. Клопотання, зокрема, вмотивовано тим, що позивач очікував відповідь від відповідача та здійснював підготовку позовної заяви. При цьому, вказано, що позивач звертався вже до суду з даним позовом. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 р. позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні на 03.03.2021. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Так, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив наступне: - суд першої інстанції звернув увагу на те, що в адміністративній справі № 580/5045/20 ПП «Папужинці» обґрунтовувало пропуск строку звернення до суду тим, що документальне підтвердження арешту майна - позивачем отримано 29.10.2020 за наслідками отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також, у зв`язку із очікуванням відповіді на запит щодо зняття арешту відділом ДВС самостійно. В даній справі, позивач також посилався на причину пропуску строку звернення до суду, що документальне підтвердження арешту майна - позивачем отримано 14.12.2020 за наслідками отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також, у зв`язку із очікуванням відповіді на запит; - суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звертаючись до органів державної виконавчої служби, позивач не був позбавлений можливості звернення із даним позовом до суду у строки встановлені ст. 287 КАС України. Строк звернення до суду позивачем пропущено з причин, що виникли з волі позивача. Належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, що б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано, в зв`язку з чим, зазначені причини пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними; Доводи апеляційної скарги: - апелянт наголошує на тому, що предметом спору є насамперед бездіяльність органу виконавчої служби щодо незняття арешту з майна при закінченні виконавчого провадження, з урахуванням чого, підприємство вказує на триваюче до сьогодні порушення прав з боку відповідача; - при цьому, звертаючись спочатку до органу ДВС із запитом, підприємство очікувало задоволення заяви та зняття арешту за власним рішенням, або хоча б надання вмотивованої відмови, за наслідком чого, апелянт мав би змогу підготувати власну правову позицію для звернення до суду; - апелянт вважає, що повернення позовної заяви позбавляє підприємство захистити свої права, які порушені відповідачем при закритті виконавчого провадження (яке наразі знищено), без прийняття рішення про скасування арешту на таке майно. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне. Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків. Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Суд першої інстанції звертав увагу на те, що в адміністративній справі № 580/5045/20 ПП «Папужинці» обґрунтовувало пропуск строку звернення до суду тим, що документальне підтвердження арешту майна - позивачем отримано 29.10.2020 за наслідками отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також у зв`язку із очікуванням відповіді на запит щодо зняття арешту відділом ДВС самостійно. В даній справі позивач також посилався на причину пропуску строку звернення до суду, що документальне підтвердження арешту майна - позивачем отримано 14.12.2020 за наслідками отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також у зв`язку із очікуванням відповіді на запит. За наслідком аналізу наведеного, суд першої інстанції констатував, що положення Закону України «Про виконавче провадження» та КАС України, не містить положень щодо обов`язковості досудового порядку вирішення спору при оскарженні дій державного виконавця, відтак заявлені підстави пропуску строку звернення до суду не можуть слугувати в якості достатніх підстав для визнання поважності причин пропуску строку звернення до суду. Тож, вертаючись до органів державної виконавчої служби, позивач не був позбавлений можливості звернення із даним позовом до суду у строки встановлені ст. 287 КАС України. Строк звернення до суду пропущено з причин, що виникли з волі позивача. Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції передчасними, адже позивач, у даному випадку, оскаржує бездіяльність органу ДВС щодо незняття арешту з майна при завершенні (закритті) виконавчого провадження, яке наразі знищено (за закінченням строку зберігання). Тобто, виникає ситуація, що майно підприємства перебуває під арештом, виконавче провадження знищено, з урахуванням чого, можливо порушуються права суб`єкта господарювання на мирне володіння своїм майном, ґарантоване Конвенцією 1950 року, та ведення господарської діяльності на власний розсуд, що може бути відновлено шляхом звернення до суду з відповідним позовом. При цьому, як зазначає підприємство, позивач звертався до відповідача із запитом щодо вказаної ситуації та просило зняти арешт з майна, а тому, могло очікувати на вирішення питання за самостійним рішенням органу ДВС або хоча б отримати підстави, з яких виходить орган ДВС при відмові в знятті арешту, задля того, щоб підготувати позовну заяву з відповідним обґрунтуванням а не простим заявленням позовних вимог, без належного підґрунтя. Також, колегія суддів бере до уваги й те, що позивач оскаржує у даному випадку й бездіяльність відповідача по невчиненню відповідних дій по зняттю арешту з майна підприємства при завершенні виконавчого провадження, з огляду на що, вказана можлива (на даному етапі це неможливо перевірити) бездіяльність відповідача є триваючою з моменту закінчення (закриття) ВП і до сьогодні, що вказує на передчасність застосування судом першої інстанції наслідків, у вигляді повернення позовної заяви. Крім того, звертаючись до суду з позовом, у додатках вказано лист позивача від 14.12.2020, лист Тальнівського РВ ДВС від 14.12.2020, лист позивача від 15.12.2020, лист Тальнівської державної нотаріальної контори від 15.12.2020, копія постанови про арешт майна боржника від 12.05.2004, довідка центру зайнятості (а.с. 6), однак, до суду апеляційної інстанції вказані додатки направлено не було, що, з урахуванням наведеного вище, позбавляє можливості беззаперечно стверджувати про відсутність у позивача обґрунтованих підстав для поновлення строку на звернення до суду з відповідними вимогами та можливості захистити свої права під час розгляду спору по суті. Пропуск позивачем строку звернення до суду не є і не може бути безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду (повернення), якщо позивач навів поважні причини такого пропуску. Згідно з ч. 5 ст. 5 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини», ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, у зв`язку із чим, суд прийшов до передчасного висновку про повернення позовної заяви, чим фактично позбавив останнього можливості захистити свої права та інтереси. У разі встановлення наявності існування беззаперечних доказів обізнаності позивача про порушення своїх прав протягом 2004-2020 р.р. та невчинення ним відповідних дій для звернення до суду з позовом, суд першої інстанції не позбавлений можливості залишити позовну заяву без розгляду, проте з наданням відповідного та достатнього обґрунтування. Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду задля все ж тики вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу про повернення позовної заяви з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 122, 123, 243, 315, 320, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Папужинці» - задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 р. - скасувати. Справу направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко