Постанова 4855 № 640/19977/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19977/19 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Кобаля М.І., Пилипенко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, позивач, апелянт) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, остаточно просить стягнути з відповідача податковий борг у сумі 150 664,83 гривень. Позов мотивовано тим, що за відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 232 252,73 гривень, який виник у зв`язку несплатою відповідачем грошових зобов`язань, що визначені контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень від 06.04.2018 № 50913-1305-2656 у розмірі 151 407,19 гр. та від 19.06.2019 № 1924932-1305-2615 у розмірі 80 845,54 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 150 664,83 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року в адміністративній справі № 640/19977/19 на 12 (дванадцять) місяців шляхом сплати податкового боргу у розмірі 150 664,83 грн. рівними частинами по 12 555,40 гривень щомісяця, починаючи з червня 2020 року. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 04 листопада 2020 року, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить скасувати ухвалу та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що статтею 100 Податкового кодексу України визначено процедуру розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань платників податків, згідно змісту якої відстрочення податкових зобов`язань та податкового боргу є переважним правом податкового органу. Апелянт вважає вказану норму спеціальною по відношенню до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України та обґрунтовує доводи тим, що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами Податкового кодексу України, а не законодавством про виконавче провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві, встановлено строк до 24 лютого 2021 року для надання відзивів іншими учасниками процесу. Іншою ухвалою від 10 лютого 2021 року призначено розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження з 24 лютого 2021 року. Від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому зазначено, що останній перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки є пенсіонером, не має можливості сплатити суму податкового боргу одним платежем. На підтвердження зазначеного надає копію банківської виписки про отримання пенсії та вказує, що всі доводи апелянта спростовуються постановою Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 2а-9247/10/0570, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ГУ ДПС у місті Києві задоволенню не підлягає, виходячи із наступного. Згідно зі статтею. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем обґрунтовано неможливість виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року скрутним фінансовим становищем та відсутністю необхідної суми, що обумовлено похилим віком та отриманням доходу лише у вигляді пенсії у розмірі 7 387, 63 гривень. Суд першої інстанції прийняв до уваги той факт, що податковими повідомленнями-рішеннями, на підставі яких у позивача виник податковий борг, нараховано земельний податок з фізичних осіб одразу за декілька періодів, а саме: з 2015 по 2019 роки. Тому, одномоментне стягнення заборгованості об`єктивно призведе до погіршення фінансового стану відповідача. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження й під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до частин першої, третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Таким чином для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його виконання існують такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання рішення в адміністративній справі суд змінює строк подання суб`єктом владних повноважень звіту про виконання такого рішення. Ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю. Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання. Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу). При цьому, стаття 100 ПК України регулює питання розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків. Згідно положень зазначеної статті розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Вочевидь, вказана норма має суттєві відмінності від положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, перша з яких полягає у тому, що положення статті 100 Податкового кодексу України регулюють питання розстрочення податкового боргу лише контролюючим органом, яким суд адміністративної юрисдикції у питаннях сплати податків не є. Другою суттєвою відмінністю є та обставина, що у випадку розстрочення сплати податкового боргу податковим органом боржник обтяжений сплатою процентів. У статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України про додаткові нарахування на суму боргу не йдеться. Окрім того, розстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання розстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків. За таких обставин, інститут розстрочення податкового боргу платника податків та розстрочення виконання судового рішення не можуть ототожнюватись, а відтак, розглядаючи питання відстрочення виконання судового рішення, суди мають застосовувати положення Кодексу адміністративного судочинства України. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 р. (справа № 2а-25767/10/0570) та врахований судом першої інстанції під час вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з достатнім обґрунтуванням нормами матеріального та процесуального права та за наявності об`єктивних підстав для розстрочення виконання рішення, а тому підстави для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції від 04 листопада 2020 року відсутні. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві у справі залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року №640/19977/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді М.І. Кобаль О.Є. Пилипенко