Постанова 4852 № 160/5449/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 160/5449/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року в адміністративній справі №160/5449/20 (головуючий суддя першої інстанції Тулянцева І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Позивач 21.05.2020 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, висновку «Про відмову у перерахунку пенсії» за листом за № 0400-0319-8/22880 від 04.05.2020 року належної йому пенсії відповідно ч.2 ст.57, ч.2 ст.56, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з обмеженням сумою 168 грн., неправомірними; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок його пенсії та виплачувати, починаючи з 01.05.2020 року, відповідно до ч.2 ст.57, ч.2 ст.56, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмежень сумою 168 грн.. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку його пенсії, як особи яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у відповідності до ч.2 ст.57, ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є неправомірними та порушують право на отримання пенсії у більшому розмірі. Вважає, що безпідставне обмеження першої складової розрахунку пенсії позивача у розмірі 168 грн. суперечить Конституції України та висновкам, що викладені у рішеннях Конституційного суду України, оскільки Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не може змінювати умови і порядок виплати пенсій за спеціальним законом і застосовується лише в частині, що не суперечить цьому спеціальному закону. Також, позивач зазначає, що обрав забезпечення пенсійними виплатами за спеціальним законом, при цьому згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» щороку має проводитись перерахунок раніше призначених пенсій, а тому має підвищуватися розмір пенсій, обчислений за раніше діючим законодавством. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав зазначених у позові. В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, а тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 22.09.2010 року та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків (захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС) згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з розрахунком пенсії станом на 01.05.2020 року, наявним в матеріалах пенсійної справи, розмір пенсії позивача з надбавками складає 8079,34 грн. (а.с.80). 24.04.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії згідно ч.2 ст.56, 57 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи норми ч.2 ст.27 ЗУ«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.81). Листом за вх.№0400-0319-8/22880 від 04.05.2020 року пенсійний орган повідомив позивача про відмову в перерахунку пенсії (а.с.82-83). У листі зокрема зазначено, що при проведенні перерахунку пенсії за заявою від 18.02.2020 року у відповідності до положень ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням того, що ст.19 вказаного Закону встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених Списком №1, - чотирьох мінімальних пенсій за віком, це призведе до зменшення її розміру. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 року №544 «Про підвищення розміру трудових пенсій» було встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком з 01.07.2003 року становив 50 грн.. Таким чином, з урахуванням цільової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 року № 312 «Про додаткові заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян», максимальний розмір пенсії по першій складовій не може перевищувати 168,00 грн. (50х3х1,2), а для осіб, зайнятих на роботах, передбачених Списком №1 - 224,00 грн. (50х4х1,2). Тобто, при розрахунку по першій складовій розмір пенсії буде становити 168,00 грн., а по другій складовій - 190,02 грн. загальний розмір пенсії за віком по 2-х складових та з урахуванням всіх надбавок і підвищень розмір пенсії становитиме - 5896,80 грн.. При цьому, станом на 24.04.2020 року розмір пенсії позивача складає - 8079,34 грн.. За таких обставин, пенсія, розрахована відповідно до ч.2 ст.56, ч.2 ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванн», веде до зменшення розміру, у зв`язку із чим, у перерахунку пенсії відмовлено. Не погодившись з рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що при обчисленні розміру пенсії по першій складовій відповідачем правомірно враховано трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, обчислений на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» з визначенням максимального розміру пенсії, який не може бути більшим ніж 168 грн.. Доводи позивача щодо необхідності застосування відповідачем під час перерахунку пенсії ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без використання максимального розміру пенсії, прямо суперечить положенням цієї норми, отже не ґрунтуються на вимогах закону. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон №796). Статтею 49 Закону №796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до ч.2 ст.55, 57 Закону №796 із змінами, внесеними згідно із Законом №3668-VІ від 08.07.2011 року передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям громадян провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону. Обчислення середньомісячного заробітку для визначення розміру пенсії провадиться відповідно до Закону №1058. Відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796 (в редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 року №2148-VIII, згідно із пунктом 3 частини 2 розділу І якого частину 2 статті 56 Закону №796 доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає про необхідність застосування відповідачем для перерахунку пенсії положень ч.2 ст.27 Закону №1058, проте без використання обмеження максимальним розміром. Частиною 2 ст.27 Закону №1058 визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Отже, частина друга статті 27 Закону №1058 передбачає перерахунок пенсії за двоскладовою системою нарахування пенсії. У цьому випадку визначається розмір пенсії, яка складається із двох частин: перша частина пенсії, яка припадає на період стажу до набрання чинності Законом та частини пенсії, яка припадає на період страхового стажу після набрання чинності Законом. Перша із цих двох частин (стаж до 1 січня 2004 року) визначатиметься за нормами і правилами, які передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення» та з обмеженням пенсії максимальним розміром, який діяв на момент набрання чинності Законом. Відповідно до п.4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 року №1783 «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян» (із змінами, внесеними на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №312 від 11.03.2004 року «Про додаткові заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян») при призначенні пенсій відповідно до ч.2 ст.27 Закону №1058 застосовуються мінімальний та максимальний розміри пенсій (з урахуванням цільової грошової допомоги), що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 року №544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій», збільшені на 12%. Збільшення мінімальних розмірів пенсій передбачених для обчислення трудових пенсій за віком до 50 грн. включно; максимальних розмірів трудових пенсій за віком: до 200 грн. включно для категорії працівників, визначених згідно з п. «а» статті 13 та статтею 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»; працівники, зайняті на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1, працівники, зайняті на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії - до 150 грн. включно - для інших працівників. Вказані норми неконституційними не визнавались, тому повинні виконуватись із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії за віком в розмірі 150 грн. із підвищенням на 12% (150*12% = 168 грн). А відтак, при обчисленні розміру пенсії по першій складовій відповідачем правомірно враховано трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, обчислений на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» з визначенням максимального розміру пенсії, який не може бути більшим ніж 168 грн.. Доводи позивача щодо необхідності застосування відповідачем під час перерахунку пенсії ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без використання максимального розміру пенсії, прямо суперечить положенням цієї норми, отже не ґрунтуються на вимогах закону. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність відмови в здійсненні перерахунку пенсії позивача. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки за приписами ч.1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із ч.4 ст.257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року в адміністративній справі №160/5449/20 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року в адміністративній справі № 160/5449/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак