Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/7218/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" березня 2021 р. Справа№ 910/7218/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Руденко М.А. суддів: Дідиченко М.А. Пономаренка Є.Ю. при секретарі Реуцькій Т.О. За участю представників: від позивача: Дьяков Д.Ю. (ордер серія АА №1085122 від 01.03.2021 року); від відповідача: Павличенко С.С. (керівник), розглянувши апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2020 року у справі №910/7218/20 (суддя Демидов В.О.) за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердіс» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 22 545, 63 грн.,- В С Т А Н О В И В: Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по внескам на утриманню паркомісць без газопостачання у розмірі 20 856, 48 грн., нарахованих за період з 01.05.2018 року по 30.04.2020 року, інфляційних втрат в сумі 1 037, 44 грн. та 3 % річних в сумі 651, 71 грн. Крім того, у позовній заяві позивач визначив орієнтовний розрахунок суми судових витрат до якого, включив суми сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем, як власником машиномісць XXV загальною площею 14,6 кв.м., XXІV загальною площею 19,5 кв.м., машиномісце XXVІ загальною площею 17,2 кв.м, а всього 51,3 кв.м. у багатоквартирному будинку №13 на вул. Золотоворітській в місті Києві, свого обов`язку по оплаті житлово-комунальних послуг. Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2020 року, повний текст якого складений та підписаний 08.10.2020 року, у справі №910/7218/20 в позові відмовлено повністю. Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено формування тарифу за утримання паркомісць у розмірі, зазначеному у позовній заяві (16,94 грн. за 1 кв.м.). Так, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідно до приписів чинного законодавства, а саме Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» розмір внесків, в тому числі за утримання паркомісць, має встановлюватися загальними зборами позивача, проте, як вбачається з матеріалів справи, розмір таких внесків на 2019 рік затверджений засіданням Правління позивача, до повноважень якого не входить прийняття таких рішень, а матеріали справи не містять доказів затвердження загальними зборами позивача розміру внесків за утримання паркомісць на 2019 рік, як і не містять таких доказів затвердження внесків за 2018, 2020 роки. Крім того, суд першої інстанції встановив і те, що матеріали справи також не містять доказів направлення відповідачу з боку позивача рахунків на оплату спірних внесків у визначеному розмірі за період травня 2018 року - квітня 2020 року. Не погоджуючись з рішенням, позивач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2020 року у справі №910/7218/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім того, у апеляційній скарзі позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції в сумі 24 000, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000, 00 грн. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази затвердження розміру внесків за утримання паркомісць на 2018-2020 роки та формування тарифу за утримання паркомісць (16,94 грн. за 1 кв.м.) у відповідності до положень Статуту позивача оскільки: - 28.12.2017 року Загальними зборами членів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» прийнято протокол загальних зборів об`єднання №93, яким у відповідності до п. 4.2.6. Статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» затверджено кошторис на утримання загального майна та комунальні послуги спірного багатоквартирного будинку (додаток 2 до протоколу № 93), а також затверджено розрахунок на утримання загального майна та комунальні послуги для визначення сум щомісячних платежів та внесків співвласників вказаного багатоквартирного будинку, зокрема для паркомісць по 16,94 грн.; - вказаний протокол №93 від 28.12.2017 року та розрахунок на утримання майна прийнятий у відповідності до Статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» та законодавства, є чинним, в судовому порядку не скасований, а відтак, рішення органу управління позивача щодо затвердження (встановлення) розміру внесків (тарифів) є обов`язкові для виконання усіма співвласниками; - за змістом п. 7.6 Статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» у разі, якщо кошторис на поточний рік не затверджено рішенням загальних зборів, правління здійснює витрати виключно в межах попередньо затвердженого кошторису із правом збільшення видатків на підставі рішень відповідних органів влади (в цьому випадку приймається письмове рішення правління з наступним внесенням змін до кошторису у встановленому порядку); - 07.12.2018 року та 09.12.2019 року засіданням правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» прийнято протоколи №97 та №100 якими, у відповідності до п.7.6 Статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська», прийнято рішення про затвердження кошторису на 2019 рік та 2020 рік відповідно, а саме продовжено дію кошторису яким визначені розміри внесків (тарифів), які були затверджені вищезгаданим протоколом загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» №93 від 28.12.2017 року; - отже, дія встановлених загальними зборами позивача тарифів була продовжена на 2019 та 2020 роки, що спростовує висновок суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів затвердження загальними зборами позивача розміру внесків за утримання паркомісць на 2018, 2019, 2020 роки та відсутності доказів формування тарифу за утримання паркомісць (16,94 грн. за 1 кв.м.). Крім того, апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що: - у відзиві на позовну заяву відповідачем не наведено жодних посилань та не надано належних доказів на спростовування факту надання йому житлово-комунальних послуг; - відповідачем не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також розрахунку наявної заборгованості та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату комунальних послуг, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг; Також апелянт зауважив на тому, що в оскаржуваному рішенні наявні посилання суду про те, що «матеріали справи також не містять доказів направлення відповідачу з боку позивача рахунків на оплату таких внесків у визначеному розмірі за період травня 2018 року - квітня 2020 року», що не узгоджуються з жодним нормативно правовим актом законодавства України, оскільки відсутність таких документів не може звільняти відповідача від обов`язку сплати за отримані житлово-комунальні послуги. Згідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2020 року справу №910/7218/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), суддів Калатай Н.Ф., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2020 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду. В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався. 26.01.2021 року через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу. 10.02.2021 року через канцелярію суду від представника позивача надішли пояснення стосовно судової практики щодо предмета спору. У судовому засіданні 02.03.2021 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами мешканцями багатоквартирного будинку №13 по вул. Золотоворітська в м. Києві прийнято рішення про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» (далі позивач) та прийнято на баланс позивача вказаний багатоквартирний будинок. (а.с. 7-8 ) Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 розділу 1 Статуту позивача, затвердженого протоколом №78 Загальних зборів співвласників від 30.11.2016 року (далі Статут), позивача створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №13 на вул. Золотоворітській в місті Києві відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (а.с. 11-20). Завданням та предметом діяльності позивача є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; забезпечення співвласників житлово-комунальними та іншими послугами належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання; інші завдання, які визначені загальними зборами співвласників в межах їх компетенції (п. 2.3. розділу 2 статуту). Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач, як власник машиномісць XXV загальною площею 14,6 кв.м., XXІV загальною площею 19,5 кв.м., машиномісце XXVІ загальною площею 17,2 кв.м, а всього 51,3 кв.м. у спірному будинку, зобов`язаний оплачувати позивачу житлово-комунальні послуги, а саме внески на утриманню паркомісць без газопостачання, проте вказаний обов`язок останнім виконувався неналежним чином з огляду на що заборгованість по сплаті таких платежів за період з 01.05.2018 року по 30.04.2020 року становить 20 856,48 грн. Крім того, з огляду не несплату вказаних внесків, відповідач має обов`язок сплатити інфляційні втрати в сумі 1 037,44 грн. та 3 % річних в сумі 651,71 грн., які нараховані на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання. При визначенні розміру заявленої до стягнення суми внесків на утримання паркомісць позивач виходить з того, що їх розмір у спірний період був встановлений рішенням Загальних зборів позивача, оформлених протоколом загальних зборів об`єднання №93 від 28.12.2017 року (на 2018 рік - примітка суду), а в подальшому дія зазначеного тарифу на 2019 та 2020 роки була продовжена рішеннями правління позивача, оформленими протоколами засідання правління позивача №97 від 07.12.2018 року та №100 від 09.12.2019 року відповідно. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено формування тарифу за утримання паркомісць у розмірі, зазначеному у позовній заяві (16,94 грн. за 1 кв.м.), оскільки відповідно до приписів чинного законодавства, а саме Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» розмір внесків за утримання паркомісць має встановлюватися загальними зборами позивача, проте розмір таких внесків за спірний період не був встановлений у визначений законодавством спосіб. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне. Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Статтею 4 ЦК України встановлено, що: - основу цивільного законодавства України становить Конституція України. - основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. - актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу - цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Частиною 4 ст. 319 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує. Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», до яких відноситься позивач об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна; Згідно зі ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Як унормовано положеннями ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до обов`язків співвласника, серед іншого, віднесені й обов`язки виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Враховуючи, що відповідач є власником машиномісць XXV загальною площею 14,6 кв.м., XXІV загальною площею 19,5 кв.м., машиномісце XXVІ загальною площею 17,2 кв.м, а всього 51,3 кв.м., які знаходяться в багатоквартирному будинку № 13 по вул. Золотоворітська в м. Києві, що сторонами не заперечується, він, відповідно до приписів чинного законодавства, зобов`язаний нести витрати на утримання вказаного майна. Водночас щодо розміру таких витрат колегія суддів зазначає про таке. Як встановлено вище, при зверненні до суду з цим позовом позивач посилається на те, що розмір внесків на утримання паркінгу встановлений рішенням Загальних зборів позивача, оформлених протоколом загальних зборів об`єднання №93 від 28.12.2017 року (на 2018 рік - примітка суду), а в подальшому дія зазначеного тарифу на 2019 та 2020 роки була продовжена рішеннями правління позивача, оформленими протоколами засідання правління позивача №97 від 07.12.2018 року та №100 від 09.12.2019 року відповідно. Відповідно до ст. 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. Статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що: - вищим органом управління об`єднання є загальні збори (ч. 2); - загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників (ч. 3); - рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (ч. 5); - до виключної компетенції загальних зборів співвласників, серед іншого, відноситься: визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (ч. 9). Положення щодо виключної компетенції загальних зборів позивача у питанні встановлення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників позивача визначено зокрема і п. 7.2 Статуту позивача. Щодо розміру внесків на утримання паркінгу у 2018 році колегія суддів зазначає про таке. Позивач зазначає про те, що розмір таких внесків, визначений рішенням Загальних зборів позивача, оформлених протоколом загальних зборів об`єднання №93 від 28.12.2017 року, проте, виходячи зі змісту наявної у матеріалах справи копії вказаного протоколу та додатку №3 (а.с. 30 зворот. сторона) до нього, загальними зборами було затверджено саме кошторис на комунальні послуги та утримання загального майна (п. 8 порядку денного), в той час як не встановлено саме розміру внесків на утримання майна. Так, виходячи зі змісту порядку денного цих зборів питання щодо визначенні розміру внесків на утримання майна на голосування не виносилось та, відповідно, не могло бути прийнято. Отже, наданий суду кошторис та розрахунок загального майна та комунальні послуги для визначення сум щомісячних платежів та внесків на 2018 рік (додаток №№ 2, 3 до протоколу №93 загальних зборів позивача від 28.12.2017 року) не може слугувати належним доказом у підтвердження затвердження загальними зборами позивача сплати внесків за утримання паркомісця за період 2018 року. З огляду на обставини, які встановлені вище, позивачем не підтверджено і те, що розмір внесків на утримання паркінгу у 2018 роках ним був встановлений у визначений законодавством спосіб. Щодо розміру внесків на утримання спірного майна у 2019 - 2020 роках, які за твердженням позивача були встановлені шляхом продовження рішеннями правління позивача, оформленими протоколами засідання правління позивача №97 від 07.12.2018 року та №100 від 09.12.2019 року відповідно, дії встановлених на 2018 рік тарифів колегія суддів зазначає наступне. Виходячи зі змісту положень Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників об`єднання віднесено до виключної компетенції загальних зборів об`єднання та, відповідно, не може бути делеговано іншим органам управління такого об`єднання зокрема правлінню позивача. Слід зазначити і про те, що як було встановлено вище, позивачем у належний спосіб не було встановлено і дію тарифів на 2018 рік, що в будь-якому випадку, виключає можливість їх продовження на майбутні періоди. Вказаним вище спростовуються посилання позивача на те, що розмір внесків на утримання паркінгу у 2019 та 2020 роках ним був встановлений у визначений законодавством спосіб. Щодо посилання позивача на п. 7.6 Статуту позивача згідно з яким у разі, якщо кошторис на поточний рік не затверджено рішенням загальних зборів, правління здійснює витрати виключно в межах попередньо затвердженого кошторису із правом збільшення видатків на підставі рішень відповідних органів влади (в цьому випадку приймається письмове рішення правління з наступним внесенням змін до кошторису у встановленому порядку), як на підставу для наявності у правління позивача повноважень щодо можливості продовження попередньо встановленого розміру внесків на утримання паркінгу на майбутні періоди, колегія суддів зазначає про те, що, по-перше, п. 7.6 Статуту позивача надає можливість визначити на підставі попередньо прийнятого майбутній кошторис позивача, що не є тотожнім визначенню внесків на утримання майна, а по-друге, як встановлено вище визначення розміру внесків на утримання майна віднесено саме до компетенції загальних зборів та, відповідно, не може бути делеговано іншим органам управління об`єднання. Отже, матеріли справи не містять належні та допустимі докази затвердження розміру внесків за утримання паркомісць на 2018-2020 роки та формування тарифу за утримання паркомісць у визначеному позивачем розмірі, а саме 16,94 грн. за 1 кв.м. За таких обставин, що склалися колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено належними доказами формування тарифу за утримання паркомісць у розмірі, зазначеному у позовній заяві (16,94 грн. за 1 кв.м.). При цьому колегія суддів зауважує на те, що відповідач, як власник машиномісць загальною площею 51,3 кв.м., які знаходяться в спірному багатоквартирному будинку, відповідно до приписів чинного законодавства, зобов`язаний нести витрати утримання вказаного майна, проте, оскільки позивачем, окрім вищезгаданих протоколу загальних зборів учасників позивача №93 від 28.12.2017 року та протоколів засідання правління позивача №97 від 07.12.2018 року та №100 від 09.12.2019 року, не надано жодних інших доказів на підтвердження розміру заявлених до стягнення витрат (договори з виконавцями послуг та докази їх виконання тощо), що виключає можливість суду як встановлення розміру таких витрат так і, відповідно, визначення обґрунтованості заявленої до стягнення суми внесків, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості по внескам на утриманню паркомісць без газопостачання у розмірі 20 856, 48 грн., нарахованих за період з 01.05.2018 року по 30.04.2020 року відсутні. Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по внескам на утриманню паркомісць без газопостачання у розмірі 20 856, 48 грн. нарахованих за період з 01.05.2018 року по 30.04.2020 року залишається без змін. Щодо до посилань позивача на те, що: - у відзиві на позовну заяву відповідачем не наведено жодних посилань та не надано належних доказів на спростовування факту надання йому, житлово-комунальних послуг; - відповідачем не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також розрахунку наявної заборгованості та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату комунальних послуг, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг; - відсутність доказів направлення відповідачу рахунків на оплату спірних послуг не є підставою для відмови у позові. Колегія суддів зазначає про те, що вказані посилання не спростовують висновків суду першої інстанції про недоведеність заявленої позивачем до стягнення заборгованості по внескам на утриманню паркомісць без газопостачання, нарахованих за період з 01.05.2018 року по 30.04.2020 року та відповідно не можуть бути підставою для задоволення позову в цій частині. Враховуючи відмову в задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по внескам на утриманню паркомісць без газопостачання у розмірі 20 856, 48 грн., задоволенню не підлягають і інші заявлені позивачем позовні вимоги, а саме, вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 1 037, 44 грн. та 3% річних в сумі 651, 71 грн., оскільки вказані вимоги не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по внескам на утриманню паркомісць, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог залишається без змін. Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується з рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2020 року у справі №910/7218/20, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Судові витрати по справі, а саме витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги та витрати на правову допомогу на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2020 року у справі №910/7218/20 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2020 року у справі №910/7218/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/7218/20 повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 03.03.2021. Головуючий суддя М.А. Руденко Судді М.А. Дідиченко Є.Ю. Пономаренко