Постанова 4824 № 754/13678/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/72/2021 справа № 754/13678/17 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2021 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Київ, постановлене суддею Таран Н.Г. 28 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про розподіл спільного майна подружжя, У С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2017 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.07.2019 року, просила суд в порядку поділу спільного майна подружжя, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача грошову компенсацію за Ѕ частину автомобіля VW Transporter Т5 Combi 1.9 TDi 85 (7Н), д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , яка складає 172 848,14 грн., замість її частини у праві спільної сумісної власності. Право власності на автомобіль VW Transporter Т5 Combi 1.9 TDi 85 (7Н), д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 визнати за відповідачем. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати по справі зі сплати судового збору та витрати на проведення автотоварознавчої експертизи. Обґрунтовувала вимоги тим, що 19.03.2011 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.06.2018 року вказаний шлюб між сторонами по справі було розірвано. В період шлюбу подружжям був придбаний автомобіль VW Transporter Т5 Combi 1.9 TDi 85 (7Н), реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 . На день звернення до суду з позовною заявою автомобіль знаходився у користуванні та володінні виключно відповідача, згоди щодо поділу майна сторони не дійшли. Крім того, між сторонами по справі існує спір щодо визначення ринкової вартості спірного автомобіля. При цьому позивач наполягала на тому, що наданий нею висновок експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 11.07.2019 року № 13254/19-54 є належним доказом дійсної ринкової вартості спірного автомобіля. Рішенням Деснянського районного суду м. Київ від 28 жовтня 2020 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про розподіл спільного майна подружжя задоволено. В порядку поділу спільного майна подружжя: - стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1\2 частину автомобіля VWTransporterT5 Combi 1.9 TDi 85 (7H), д.н.з. НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 в сумі 172848,14 грн., замість її частки у праві спільної сумісної власності на даний транспортний засіб; - визнано за відповідачем ОСОБА_2 право власності на автомобіль VWTransporterT5 Combi 1.9 TDi 85 (7H), д.н.з. НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 . Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати по справі зі сплати судового збору та витрат на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 5 619,04 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, 07.12.2020 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль VW Transporter Т5 Combi 1.9 VIN НОМЕР_2 в порядку поділу майна подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в якості компенсації за Ѕ частину автомобіля VW Transporter Т5 Combi 1.9 VIN НОМЕР_2 в розмірі 123 431,85 грн., стягнути з позивача на користь відповідача витрати на проведення оцінки та судової експертизи та витрати на правову допомогу, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема вказав, що суд повинен був використати оцінку майна на час розгляду справи, а не на дату подання позовної заяви; суд незаконно та безпідставно застосував для визначення вартості автомобіля висновок експерта від 11.07.2019 року замість висновку експерта від 14.05.2020 року; посилаючись на те, що відповідач заявив клопотання про призначення експертизи аж через два роки після відкриття провадження у справі, суд не врахував, що такий значний період у розгляді справи відбувався через затягування розгляду справи з боку позивача та відсутність судді; висновок суду, що відповідач одноособово користується спірним автомобілем (або перешкоджає позивачу користуватися ним) не відповідає дійсності та не підтверджений належними та допустимими доказами; судом було порушено норми процесуального права, оскільки суд не призначив підготовчого засідання та не виносив ухвалу про його закінчення, при цьому справа не була визначена судом малозначною; суд задовольнив вимогу про стягнення з відповідача витрат за проведену експертизу від 11.07.2019 року, яка не може бути використана як доказ по справі. Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили. У суді апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній та просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення. Представник позивача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 19.03.2011 року, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.06.2018 року було розірвано. В період перебування у шлюбі ними було набуто у власність транспортний засіб VW Transporter Т5 Combi 1.9 TDi 85 (7Н), д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України). Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Згідно із ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Частиною 2 статті 184 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Відповідно до ч. 4 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджується в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11). Зі змісту п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). При зверненні до суду з даним позовом позивачем було надано Звіт суб`єкта оціночної діяльності ФО-П «Нагацький Валентин Васильович» від 10.10.2017 року про визначення вартості спірного автомобіля, відповідно до якого ринкова вартість автобуса VW Transporter Т5 CombiTDi85 (7 Н), реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 на дату оцінки складає 431 806,81 грн. Відповідач, у свою чергу, подав Звіт № 121 Про незалежну оцінку вартості майна від 20.03.2018 року, складений ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», відповідно до якого ринкова вартість автомобіля VW Transporter Т5 CombiTDi85 (7 Н), реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 на дату оцінки (20.03.2018 року) складає 204 560,64 грн. Відповідно до висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №13254/19-54 від 11.07.2019 року, яка була проведена за клопотанням представника позивача - адвоката Сініциної О.П., ринкова вартість спірного автомобіля станом на 19.10.2017 року з врахуванням прийнятих обмежень, склала 345 696,28 грн. Як вбачається з висновку експерта від 14.05.2020 року № 28961/19-54, ринкова вартість автомобіля VW Transporter Т5 CombiTDi85 (7 Н), реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 станом на 19.10.2017 року складала 358 033,17 грн., ринкова вартість спірного автомобіля станом на момент проведення експертизи 14.05.2020 року становить 246 863,69 грн. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з вартості спірного автомобіля, яка станом на 19.10.2017 року складала 345 696,28 грн. відповідно до висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №13254/19-54 від 11.07.2019 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок експерта КНДІСЕ за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №13254/19-54 від 11.07.2019 року є належним та допустимим доказом вартості спільного майна подружжя, що підлягає поділу, згідно з яким ринкова вартість автомобіля на час розгляду справи, станом на дату подачі позову19.10.2017 року, становить 345 696,28 грн. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності взяти за основу більш пізню оцінку вартості відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки під час трирічного розгляду справи автомобіль перебував у користуванні відповідача і вартість автомобіля з урахуванням періоду його експлуатації саме відповідачем зменшилася. Колегія суддів вважає, що чинним законодавством не передбачено, що висновок судової експертизи повинен встановлювати вартість майна станом на час ухвалення судового рішення як і не передбачено обов`язок суду повторно призначати експертизу для визначення вартості майна . Такої ж позиції дотримався Верховний суд у Постанові від 18.11.2020 у справі 752\8943\15-ц. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити. Рішення Деснянського районного суду м. Київ від 28 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 1 березня 2021 року. Суддя - доповідач: Судді: