Постанова 4820 № 686/4698/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/4698/20 Провадження № 22-ц/4820/363/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Чебан О.М. за участю учасників справи: представника апелянта - адвоката Клюки І.В., відповідачів: ОСОБА_1 та представника Житлово - будівельного кооперативу «Гранд Палас» - адвоката Войналовича О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2020 року (суддя Бондарчук В.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Житлово - будівельного кооперативу «Гранд Палас», ОСОБА_1 , з участю третьої особи Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання недійсними правовстановлюючих документів, договору про сплату пайових внесків, скасування державної реєстрації, визнання права власності, зобов`язання вчинення дій, в с т а н о в и в : В лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсними правовстановлюючих документів, договору про сплату пайових внесків, скасування державної реєстрації, визнання права власності, зобов`язання вчинення дій, посилаючись на те, що 28 серпня 2013 року між ним та ЖБК «Гранд-Палас» було укладено договір №2Т-10Т про сплату пайових внесків, за умовами якого відповідач зобов`язувався організувати будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , здати його в експлуатацію, передати у власність нежитлове приміщення обумовлене договором ОСОБА_2 . Сторонами було погоджено орієнтовну площу, форму, місце розташування нежитлових приміщень, які зобов`язувався профінансувати асоційований член кооперативу. Згідно п.1.6 Договору, вартість будівництва 1 кв.м. була визначена в розмірі 8000 грн., є остаточною та перегляду не підлягає. Згідно п.1.8 Договору про сплату пайових внесків загальна площа нежитлових приміщень, які зобов`язувався побудувати ЖБК «Гранд-Палас» становить 227,07 кв.м. Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, сплативши ЖБК «Гранд-Палас» 1 816 560 грн. 10 квітня 2017 року житловий будинок по АДРЕСА_1 був прийнятий в експлуатацію. 26 квітня 2017 року позивача було повідомлено про те, що площа профінансованих приміщень більша ніж встановлено договором на 14,33 кв.м. у зв`язку із чим ОСОБА_2 було здійснено доплату в сумі 114640 грн. В листопаді 2018 року позивачем було отримано дев`ять комплектів документів, з яких було з`ясовано, що загальна площа нежитлових приміщень становить 228,5 кв.м. Позивач вважає, що таке зменшення площі переданих у його власність нежитлових приміщень відбулося внаслідок протиправного зменшення площі приміщень 7Т та 8Т та додатково обладнано приміщення на поверховому плані 11-1, яке було незаконно передано у власність ОСОБА_1 . У зв`язку із чим ОСОБА_2 просить визнати недійсними правовстановлюючі документи на нежитлове приміщення 11-1, належне ОСОБА_1 , скасувати реєстрацію права власності на нього та зобов`язати ЖБК «Гранд-Палас» демонтувати внутрішні перегородки. Також позивач просить скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення 7Т та 8Т та правовстановлюючі документи видані на ці приміщення ЖБК «Гранд-Палас», визнати за позивачем право власності на нежитлові приміщення 7Т площею 21,9 кв.м. та 8Т площею 25,6 кв.м. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «Гранд-Палас», ОСОБА_1 : про визнання недійсним витягу із списку 7Т від 1 березня 2018 року, довідки 7т від 1 березня 2018 року виданих Житлово-будівельним кооперативом «Гранд Палас», скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 від 14 листопада 2018 року на нежитлове приміщення №7т площею 15,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 номер запису про право власності 28913845; про визнання недійсним витягу із списку 8т від 1 березня 2018 року, довідки 8т від 1 березня 2018 року виданих Житлово-будівельним кооперативом «Гранд Палас», скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 від 13 листопада 2018 року на нежитлове приміщення №8т площею 18,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 номер запису про право власності 28908608; визнання недійсною довідки №11 від 05 вересня 2019 року та витягу із списку членів Житлово-будівельного кооперативу «Гранд Палас», договору №11 про сплату пайових внесків від 28 грудня 2015 року укладеного між Житлово-будівельним кооперативом «Гранд Палас» та ОСОБА_1 , скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 від 24 вересня 2019 року на нежитлове приміщення №11 площею 23,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 33422991; визнання за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на нежитлові приміщення першого поверху 7т площею, 21,9 кв.м. та 8т площею 25,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язання житлово-будівельний кооператив «Гранд Палас» демонтувати внутрішні перегородки суміжного нежитлового приміщення №11 площею 23,3 кв.м. на першому поверсі за адресою АДРЕСА_1 . Судові витрати покладено на позивача. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги, судові витрати по справі стягнути з відповідачів. Зазначає, що рішення суду є незаконним, не відповідає нормам Конституції України, нормам матеріального та процесуального права, дійсним обставинам справи. Вказує, що в судовому рішенні відсутні будь - які посилання на приписи чинного законодавства, за якими позивач може бути позбавлений права власності на майно, за яке він в повному обсязі сплатив ЖБК «Гранд - Палас» грошові кошти відповідно до умов укладеного чинного договору від 28.08.2013 року. Зазначає, що ЖБК «Гранд - Палас», в порушення умов укладеного договору від 28.08.2013 року з додатком №1 до нього, в порушення приписів ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, передав йому у власність дев`ять приміщень загальною площею 228,5 кв.м., тобто на 12,9 кв.м. менше ніж він профінансував. Крім того, ЖБК «Гранд - Палас» в порушення вказаного договору зменшив площу належних йому приміщень 7Т і 8Т, змінив їх форму та облаштував між ними окреме приміщення 11Т, яке в подальшому за договором №11 від 28.12.2015 року продав ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, відзивом на нього, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). В силу ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ч.1,2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Ст.331 ч.1 цього Кодексу визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 2 цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 392 ЦК України визнання права власності власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до ст.1 Закону України «Про архітектурну діяльність» проект - документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 28 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ЖБК «Гранд-Палас» укладено договір №2Т-10Т про сплату пайових внесків у ЖБК «Гранд-Палас», за умовами якого відповідач зобов`язується організувати будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , здати його в експлуатацію, передати у власність нежитлове приміщення, обумовлене цим договором учаснику, який повністю сплатив пайовий внесок, та в подальшому організувати обслуговування будинку (п. 1.1. цього договору) (а.с.11-12). Згідно п.1.8 Договору визначено, що остаточний розрахунок пайового внеску (вартості нежитлового приміщення), зазначеного в даному договорі, здійснюється згідно фактично побудованої площі нежитлового приміщення після замірів уповноваженої особи або організації (а.с.11). п.1.6 Договору було визначено, що вартість будівництва квадратного метра нежитлового приміщення на момент укладення договору становить 8000 грн., яка є остаточною та перегляду не підлягає (а.с.11). Відповідно до п.1.9 Договору було визначено, що нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі, загальна площа згідно проекту 227,07 кв.м. План та розміщення приміщення на поверсі додані до договору (а.с.11 зворотній лист). ОСОБА_2 на виконання умов договору було сплачено кошти в сумі 1 816 560 грн., що підтверджується долученими до справи квитанціями та сторонами не заперечується (а.с.14 - 23). 10 квітня 2017 року було завершено будівництво будинку по АДРЕСА_1 та прийнято його в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об`єкта від 10 квітня 2017 року (а.с.13). 26 квітня 2017 року ОСОБА_2 було направлено лист, в якому ЖБК «Гранд-Палас» повідомив, що вартість 1 кв.м. у зв`язку із значним подорожанням енергоносіїв, будівельних матеріалів, обладнання устаткування становить 26631 грн 83 коп. Крім цього різниця між запроектованою та фактичною площею приміщень 2т-10т становить 14,33 кв.м., що становить 381627 грн. 67 коп. (а.с.24). Позивачем було здійснено доплату 24 липня 2017 року в сумі 114640 грн. (14,33 х 8000 грн). ОСОБА_2 було видано довідки №2Т, 3Т, 4Т, 5Т, 6Т, 7Т, 8Т, 9Т, 10Т, а також витяги із списку №2Т, 3Т, 4Т, 5Т, 6Т, 7Т, 8Т, 9Т, 10Т на підставі яких позивач зареєстрував право власності на приміщення 2Т загальною площею 48,1 кв.м.- 12 листопада 2018 року, 3Т загальною площею 18,5 кв.м. 14 листопада 2018 року, 4Т загальною площею 20,4 кв.м. 14 листопада 2018 року, 5Т загальною площею 18,5 кв.м. 14 листопада 2018 року, 6Т загальною площею 25,7 кв.м. 13 листопада 2018 року, 7Т загальною площею 15,8 кв.м. 14 листопада 2018 року, 8Т загальною площею 18,8 кв.м. 13 листопада 2018 року, 9Т загальною площею 19,8 кв.м. 13 листопада 2018 року, 10Т загальною площею 42,9 кв.м. -13 листопада 2018 року. Всього загальна площа становила 228,5 кв.м. Таким чином, умови договору на пайову участь, укладено із ОСОБА_2 28 серпня 2013 року ЖБК «Гранд-Палас» були виконані, а саме збудовано нежитлові приміщення, здано їх в експлуатацію з перевищенням площі обумовленої договором, які на підставі відповідних актів були передані позивачу. 28 грудня 2015 року між ЖБК «Гранд-Палас» та ОСОБА_1 було укладено договір про сплату пайових внесків за №11 (а.с.85-87). ОСОБА_1 на підставі довідки від 05 вересня 2019 року, що вона є членом ЖБК «Гранд-Палас» та нею сплачено внесок на нежитлове приміщення в повному обсязі, витягу із списків членів ЖБК «Гранд-Палас» від 1 вересня 2019 року набула право власності на нежитлове приміщення №11 загальною площею 23,3 кв.м. по АДРЕСА_1 24 вересня 2019 року (а.с.49,50). Згідно плану 1 поверху долученого до справи представником ЖБК «Гранд-Палас» за червень 2014 року спірні приміщення (7) площею 17,82 кв.м., (8) площею 24,25 кв.м. та (10) мають таку саму конфігурацію як і в поверховому плані складеному за результатами обміру БТІ, змінилася лише площа приміщень зокрема 7 становить 15,8 кв.м., 8 становить 18,8 кв.м., 11 становить 21,4 кв.м., конфігурація залишилася незмінною. ОСОБА_2 сплачено вартість нежитлових приміщень 2т-10т загальною площею 241,4 кв.м., однак отримано у власність нежитлові приміщення загальною площею 228,5 кв.м. 06 вересня 2019 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/6070/19 в задоволенні позову ОСОБА_2 до ЖБК «Гранд-Палас» було відмовлено. Вимоги ОСОБА_2 ґрунтувалися на тому, що відповідно до поверхового плану вказаного у додатку до договору про сплату пайових внесків 2т-10т від 28 серпня 2013 року площа приміщень 7т становила 22,9 кв.м., та 8т становила 24,8 кв.м., при цьому ЖБК «Гранд-Палас» в порушення умов договору замурував протипожежний аварійних вихід між зазначеними приміщеннями, зменшив їх площу та не улаштував внутрішні перегородки (а.с.78-79). Зазначене рішення було залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року. Суд відмовив у задоволенні позову, у зв`язку із недоведеністю обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд. Твердження ОСОБА_2 , що за рахунок зменшення загальної площі нежитлових приміщень 7т та 8т було утворено приміщення №11 є безпідставними. Встановлено, що будівництво здійснювалося на підставі погодженого проекту, в якому ще в червні 2014 року було передбачено приміщення, яке розташоване між приміщеннями, нумерація яких відповідає розташуванню приміщень 7т та 8т. Таке приміщення було наявне і при здачі будинку в експлуатацію в квітні 2017 року. Крім того, як видно із поверхового плану складеного після здачі будинку в експлуатацію, приміщення 11 також було зменшено у площі з 24,4 кв.м. до 23,3 кв.м. Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що під час будівництва було змінено конфігурацію приміщень 7т і 8т та за рахунок зменшення їх площі було утворене приміщення №11. Щодо вирішення питання визнання недійсними договори на нежитлові приміщення 7т, 8т, 11-1 колегія суддів виходить з наступного. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, на момент вчинення правочину. Відповідно до ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Позивачем не доведено, що оскаржувані правочини не відповідають вимогам встановленим ст. 203 ЦК України, іншим вимогам закону або порушують його законні права та інтереси. З урахуванням викладеного, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо не визначення судом характеру спірних правовідносин та норм права, які підлягають застосуванню до них, а також неврахування аргументів сторони позивача. Доводи апеляційної скарги не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Крім того, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 у цілому є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку і його висновки є достатньо аргументованими. У зв`язку із цим колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, і при цьому враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідаає критерію обґрунтованості судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Повне судове рішення складено 2 березня 2021 року. Судді А.В. Купельський Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк