Постанова 4812 № 489/1651/18

Єдиний унікальний номер справи 489/1651/18 Номер провадження 22-з/812/20/21 Доповідач апеляційного суду Лисенко П.П. П О С Т А Н О В А іменем України (додаткова) 02 березня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Лисенка П.П., суддів: Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В., із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду, без виклику учасників справи, заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат, за його апеляційною скаргою на рішення Ленінського районого суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2020 року, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, у с т а н о в и л а: 29 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (далі ТОВ «Вердикт Фінанс») пред`явило до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 вищезазначений позов та просило стягнути з відповідачів на свою користь, в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 11379165000 від 31 липня 2008 року, в загальному розмірі 79 425 гривень 59 копійок, що утворилася за період з 06.12.2013 року по 16.02.2018 року, з яких: -50 417 гривень 76 копійок нараховані відсотки згідно кредитного договору; -29 007 гривень 83 копійки заборгованість з пені за останній рік та судові витрати в розмірі 1 762 гривень. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2020 року позов задоволено в повному обсязі. Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Сорочана Є.В. подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28 жовтня 2020 року скасовано, та ухвалено у справі нове судове рішення, про відмову у задоволені позовних вимог ТОВ «Вердикт Фінанс». Стягнуто з ТОВ «Вердикт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений за розгляд апеляційної скарги у сумі 1 261 гривню 20 копійок. 08 лютого 2021 року до Миколаївського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Сорочана Є.В. про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування своєї заяви, ОСОБА_2 вказував на те, що судом апеляційної інстанції не вирішене питання про розподіл судових витрат, в частині понесених особою, яка подала апеляційну скаргу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Перевіривши наведені в заяві доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав. Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.141 ЦПК України. Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові - судові втрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу складається з гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10 підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у ЦПК України. Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно із ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ст. 632 цього Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Як вбачається матеріалів справи, 25 грудня 2020 року ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Сорочан Є.В., який на підставі відповідних ордерів брав участь в судових засіданнях у суді апеляційної інстанції та відповідно надавав правничу допомогу відповідачеві. Витрати ОСОБА_1 пов`язані з оплатою правничої допомоги адвоката Сорочан Є.В. у суді апеляційної інстанції складають 3 500 гривень. На підтвердження зазначених судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку, додано копію договору про надання правової допомоги від 25 грудня 2019 року та від тієї ж дати додаток №1 до договору, акт наданих послуг від 27 листопада 2020 року та копію квитанції про сплату 3 500 гривень відповідно до договору б/н від 25 грудня 2019 року. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат. При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що з ТОВ «Вердикт Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у сумі 3 500 гривень. Керуючись ст. ст. 141, 270, 381-384 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Заяву представника відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий П.П. Лисенко Судді: Т.В. Серебрякова Н.В. Самчишина