Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/12061/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/12061/20 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М. Категорія 70 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/12061/20 за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира, постановлену 18 січня 2021 року суддею Полонцем С.М. у м. Житомирі, повний текст ухвали складено 18 січня 2021 року, в с т а н о в и в : У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, у якій просив: переглянути справу №295/12061/20 за нововиявленими обставинами, скасувати судовий наказ Богунського районного суду м.Житомира від 21 жовтня 2020 року та відмовити ОСОБА_3 у видачі судового наказу про стягнення аліментів. Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 18 січня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення заяви ОСОБА_1 . На його думку, судом помилково не враховано як нововиявлену обставину факт спільного проживання батьків з дитиною. Така обставина, хоча і існувала на час винесення судового наказу, проте не була відома суду. Також вважає помилковим та таким, що не узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 181 СК України, висновок суду про те, що факт спільного проживання батьків з дитиною не впливає на вирішення питання про присудження аліментів. Окрім того, вказав, що ОСОБА_1 виконує свій обов`язок по утриманню дитини, а ОСОБА_3 намагається отримати аліменти з метою їх використання на власні потреби. Вважає, що суд не дав належної оцінки наданому ним доказу наявності нововиявленої обставини, а саме: позовній заяві ОСОБА_3 від 12.07.2020 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, що пред`явлена нею до Корольовського районного суду м. Житомира, зміст якої підтверджує спільне проживання батьків з дитиною на час звернення ОСОБА_3 із заявою про видачу судового наказу. У відзиві ОСОБА_3 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зазначила, що аргументи, на які посилається ОСОБА_1 не є нововиявленими обставинами та не можуть бути підставою для скасування судового наказу. В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 06.10.2020 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 21.10.2020 у справі №295/12061/20 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду з 06.10.2020 та до повноліття дитини. В провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа №296/4406/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини. Відповідно до ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України. Частиною 8 ст.170 ЦПК України передбачено, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V ЦПК України. Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Частиною 4 ст. 423 ЦПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. З матеріалів справи вбачається, що заявник, як підставу для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами вказував, що спільно проживає разом з дитиною та утримує її. Проте, зазначені ОСОБА_1 обставини за своєю природою не можуть бути віднесені до нововиявлених, оскільки самі по собі не є підставою для відмови у видачі судового наказу за правилами ст.165 ЦПК України. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Доводи апеляційної скарги про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами свідчать про незгоду боржника з судовим наказом, що не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами. Зазначені боржником обставини не є нововиявленими, не спростовують факти, покладені в основу судового наказу. Ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 18 січня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 02 березня 2021 року.